Дніпропетровськ. Дитячий садок № 20

   





Сторінка методиста

 

1. Лист МОН № 1/12490-23 від 21.08.2023 " Методичні рекомендації щодо організації освітнього процесу у 2023-2024 н.р. у закладах дошкільної освіти"

 

https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-okremi-pitannya-diyalnosti-zakladiv-doshkilnoyi-osviti-u-20232024-navchalnomu-roci

 

2.Посилання на сторінку You Tube каналу

https://www.youtube.com/@user-dh1jy8uz8q/videos

 

3.Посилання на сторінку Classroom " Вихователь-методист"

https://classroom.google.com/c/MTQ4MTQyODQ4NTI2?cjc=o2aaljz

 

 

«Охорона життя і здоров'я дітей -

спільна мета дитячого садка і сім'ї»

У часи економічної скрути, складних життєвих реалій важливою залишається проблема профілактичної роботи щодо вироблення навичок безпечної життєдіяльності. 

Основи безпеки життєдіяльності (ОБЖД) - наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі. Існує необхідність, починаючи з дошкільного віку, навчати дітей свідомо ставитися до свого здоров'я, питань особистої безпеки та безпеки оточуючих. 

Виникає потреба створення комплексної системи роботи з ОБЖД з кадрами дошкільного закладу, батьками, дітьми та громадськістю. 

Сьогодні проблема безпеки розглядається як базисна потреба людини, на що зроблено акцент в Концепції ООН про сталий людський розвиток. Метою цієї Концепції є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини як найвищої цінності суспільства. 

Україна також приєдналася до цих процесів. Основні принципи такої позиції знайшли відображення в головному законі держави - Конституції України (1996р.), де проголошені питання безпеки життя і діяльності людини та безпеки держави, а саме: 

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. 

Безпека людини - поняття, що за обсягом, за змістом виходить за межі владних структур, воно стосується сутності життя, національної та особистої гідності. 

Безпека - це збалансований стан людини, соціуму, держави, навколишнього середовища, систем різного рівня складності (соціальних, природних, техногенних, економічних та ін.). 

Складність життєвих ситуацій вимагає виховання у людини установки на власну безпеку вже з раннього дитинства та застосування її протягом усього життя. 

Визначити правильно чи не правильно веде себе людина в тих чи інших обставинах дуже складно. Адже відкритий конфлікт дитини з дорослими чи ровесниками в деяких випадках можна оцінити позитивно як намагання відстояти себе, відстояти право на свою думку, на вчинок. Але є загальновизнані норми поведінки, при недотриманні яких для людини послідують небажані результати. Такі норми безпеки життєдіяльності і дорослих, і особисто дітей.  

Але будь - яка загальновизнана норма повинна бути осмислена, сприйнята дитиною, лише тоді вона стане регулятором її поведінки. 

Наше з вами завдання, шановні батьки, сформувати в дітей навички правильного поводження в небезпечних ситуаціях на вулиці, у міському транспорті, при спілкуванні з незнайомими людьми, взаємодії з небезпечними тваринами і предметами, отруйними рослинами, сприяти становленню у них основ екологічної культури і здорового способу життя. 

Так, дитина не повинна боятися людей, але, спілкуючись з незнайомими, їй необхідно розуміти, що саме може бути небезпечним у 

спілкуванні з іншими людьми, розподіляти людей за ознакою спорідненості -рідні, знайомі, чужі. 

Батьки повинні розповідати своїм дітям про небезпеку спілкування з чужими людьми, доцільно провести бесіду про розбіжність приємної зовнішності і недобрих намірів. 

У відносинах «Дитина і природа» батькам доцільно наголошувати на екологічній безпеці людини, а щоб поліпшити її, людина повинна дбайливо і відповідально ставитися до природи, але при цьому обов'язково пояснювати і небезпеки, що пов'язані з деякими рослинами, або виникають при контактах з тваринами, при користуванні водою з традиційних джерел питної води. Погіршення екологічної ситуації становить значну загрозу здоров'ю дитини, тому необхідно пояснити, що виконання звичних вимог дорослих («не пий не кип'ячену воду», «мий руки перед їжею», «мий овочі і фрукти перед вживанням») у наші дні може вберегти від хвороб, а іноді й урятувати життя. 

Особлива ситуація ризику, коли дитина залишається вдома сама. Щоб запобігти біді, дитину потрібно готувати до цього. Вона повинна засвоїти групу предметів, якими їй категорично забороняється користуватися: сірники, газові плити, пічка, електроприлади і електророзетки. З дітьми потрібно вивчити правила поводження в екстремальних ситуаціях, навчити користуватися телефоном. 

В дошкільних закладах України введено програму «Основи безпеки дітей дошкільного віку». Мета цієї програми саме та, про що говорилося вище. 

Освітньо - виховна робота в дошкільному закладі проводиться за такими напрямками: 

-    життя серед людей у природному та предметному середовищі; 

-    правила поведінки з вогнем; 

-    безпечні та небезпечні вулиці і дороги; 

-    виховання вміння надавати собі та іншим допомогу в разі потреби. 

Але дошкільний заклад без допомоги батьків не зможе сформувати у дітей навички безпечної життєдіяльності так, щоб вони були доведені до автоматизму і стали бар'єром від біди і неприємностей. 

Формування у дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки в довкіллі базується на позитивних прикладах у поведінці дорослих. Батьки повинні зрозуміти, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо дорослі самі не завжди ним керуються. 

Розбіжності вимог до дитини з боку батьків вдома та вихователів у дошкільному закладі можуть викликати у дитини почуття образи, збентеження та навіть агресії. 

Тільки за умови тісного зв'язку з сім'єю можна досягти бажаних результатів у навчанні дітей правил безпеки. Малі вдома стають свідками того, як батьки досить часто нехтують найпростішими правилами безпеки, залишаючи без нагляду електронагрівальні прилади, телевізори, користуються відкритим вогнем на горищах, в коморах та інше. Це зрозуміло, не на користь справі. Дорослі не замислюються над тим, що 

дитина наслідує їхні дії. Наслідування, як відомо, одна з особливостей дитячої психіки, характерна риса дошкільника і разом з тим своєрідний спосіб засвоєння. Через відсутність життєвого досвіду діти наслідують правильні і негативні дії та вчинки старших, а тому цю особливість слід врахувати у виховній роботі. Дорослі повинні дбати про те, щоб перед дітьми завжди був позитивний приклад людей, які їх оточують. 

Отже, шановні батьки, від нас з вами залежить здоров'я і безпека життя наших малюків, їхнє комфортне перебування в оточуючому середовищі.

 

 

 

 

 

 

Щодо організації діяльності інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах

Лист МОН № 1/9-487 від 12.10.15 року

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/9-487 від 12 жовтня 2015 року

Департаменти (управління) освіти і науки
(молоді та спорту) обласних, Київської
міської державних адміністрацій

Щодо організації діяльності
інклюзивних груп у дошкільних
навчальних закладах

Міністерство освіти і науки надсилає інструктивно-методичні  рекомендації  щодо організації  діяльності  інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах.

Просимо довести зазначену інформацію до відома працівників обласних, районних (міських) управлінь (відділів) освіти і науки, керівників та педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів.

Додатки: на 5 арк.

Заступник Міністра – керівник апарату       Олег Дерев’янко

Додаток до листа МОН
від 12.10.2015 року № 1/9-487

Інструктивно-методичні  рекомендації
щодо організації  діяльності  інклюзивних груп
у дошкільних навчальних закладах

Інструктивно-методичні рекомендації розроблено з метою реалізації Закону України «Про дошкільну освіту», Положення про дошкільний навчальний заклад, Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах та інших нормативно-правових актів, що регламентують розвиток інклюзивної освіти.

Інклюзивні групи можуть створюватися у дошкільних навчальних закладах України незалежно від підпорядкування та форми власності.

Особливістю організації інклюзивної групи в дошкільному навчальному закладі є забезпечення рівного доступу до дошкільної освіти дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю.

Навчально-виховний процес здійснюється на основі застосування особистісно-орієнтованих методів навчання з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей.

Рішення про утворення інклюзивної групи (груп) у дошкільному навчальному закладі, незалежно від підпорядкування та форми власності, приймається керівником дошкільного навчального закладу за погодженням із засновником (власником) на підставі заяви батьків дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, або особи, яка їх замінює.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право вибирати територіально найближчий до місця проживання дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю дошкільний навчальний заклад, в якому дитина буде здобувати дошкільну освіту.

До заяви батьків або осіб, які  їх замінюють, додаються: медична довідка про стан здоров'я дитини з висновком лікаря, що дитина може відвідувати дошкільний навчальний заклад, довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтво про народження, висновок психолого-медико-педагогічної консультації, копія посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» або копія медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років (виданого лікарсько-консультативною комісією), копія індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда.

Комплектуються інклюзивні групи відповідно до нормативів, визначених Положенням про дошкільний навчальний заклад та Порядком комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах, санітарно-гігієнічних норм і правил утримання дітей у дошкільних навчальних закладах з урахуванням вікових (одновікові, різновікові), сімейних ознак та особливих освітніх потреб дітей і побажань батьків або осіб, які їх замінюють.

Адміністрація дошкільного навчального закладу інформує батьків дітей, що відвідують заклад щодо особливостей інклюзивного навчання, цілей та завдань, переваг інклюзії для всіх суб’єктів навчально-виховного процесу. Для батьків проводяться тематичні бесіди та надаються вичерпні роз’яснення щодо врахування особливостей розвитку дітей з особливими освітніми потребами, залучених в інклюзивні групи. Це сприятиме формуванню батьківської компетентності у спілкування з дітьми під час обговорення питань, що виникають унаслідок спілкування та групової взаємодії в дитячому колективі. Поінформованість всіх батьків сприятиме формуванню інклюзивних цінностей, що забезпечить дружню і позитивну атмосферу, сприятливу для всіх дітей.

Для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу, наповнюваність інклюзивних груп має становити до 15 дітей, з них 1 - 3 дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, в залежності від складності порушення.

Виховна робота з дітьми з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, має бути направлена на їх соціалізацію, формування позитивної самооцінки тощо. Особливістю навчально-виховного процесу інклюзивної групи є його індивідуалізація і диференціація. Здійснюється навчально-виховний процес в інклюзивних групах відповідно до Базового компонента дошкільної освіти за програмами та навчально-методичними посібниками, затвердженими в установленому порядку МОН, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю.

Відповідно до висновку та рекомендацій психолого-медико-педагогічної консультації, група фахівців дошкільного навчального закладу (група фахівців індивідуального супроводу дитини) (вихователь-методист, вихователі, асистент вихователя, практичний психолог, вчитель-дефектолог, медична сестра та інші) із обов’язковим залученням батьків дитини, або осіб, які їх замінюють, розробляють індивідуальну програму розвитку дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю та здійснюють відповідний психолого-медико-педагогічний супровід цих дітей. Залучення батьків до написання програми забезпечить їх інформування про потенційні можливості дитини, динаміку її розвитку та врегулює низку суперечливих питань, які можуть виникати між батьками та педагогами в навчально-виховному процесі. Склад групи фахівців індивідуального супроводу дитини визначається керівником дошкільного закладу і затверджується відповідним наказом.

У разі необхідності на етапі вивчення дитини з особливими освітніми потребами та планування роботи з нею можуть залучатися інші фахівці інших навчальних закладів, навчально-реабілітаційних центрів, психолого-медико-педагогічних консультацій тощо.

Основні завдання команди фахівців індивідуального супроводу дитини:

1. Збір інформації про особливості дитини, її інтереси, труднощі і обмеження, освітні потреби з метою визначення та реалізації належної підтримки, вжиття адекватних заходів, залучення додаткових фахівців.

2. Всебічне обговорення особливостей (труднощів) розвитку дитини з урахуванням інформації різних фахівців з метою визначення характеру та причин відхилень в розвитку та поведінці; прийняття консолідованого рішення про специфіку змісту освіти і навчання з урахуванням рекомендацій психолого-медико-педагогічної консультації.

3. З’ясування потенціалу розвитку дитини, актуалізація її позитивних особистісних якостей.

4. Розробка та реалізація Індивідуальної програми розвитку дитини.

5. Моніторинг динаміки загального психічного розвитку дитини, консультування і вирішення складних, конфліктних ситуацій.

6. Ведення документації (щоденник спостережень), що відображає актуальний розвиток дитини, динаміку її стану, рівень шкільної успішності; збір портфоліо.

Індивідуальна  програма  розробляється на 3 місяці, на основі програм, у тому числі спеціальних, рекомендованими МОН України для дошкільних навчальних закладів, з відповідною їх адаптацією до особливих потреб дитини і затверджується керівником дошкільного навчального закладу. З метою її коригування та доповнення, індивідуальна програма  переглядається щомісячно.

Невід’ємною складовою процесу розроблення індивідуальної програми розвитку є оцінка динаміки розвитку дитини з особливими освітніми потребами, збирання відомостей про її успіхи (дитячі роботи, результати спостережень педагогів тощо).

Оцінка динаміки розвитку дитини є індикатором ефективності навчально-виховного процесу та підґрунтям для подальшого планування цілей і завдань.

Відповідальність за реалізацію індивідуальної програми розвитку покладається на всіх членів групи фахівців (групи індивідуального супроводу дитини). Відстеження перебігу виконання цілей та завдань, окреслених в індивідуальній програмі розвитку, покладається на методиста дошкільного навчального закладу.

При складанні індивідуальної програми розвитку дитини педагоги в першу чергу аналізують відповідність вимог програми та методів, що використовуються на занятті, актуальним і потенційним можливостям дитини з особливими освітніми потребами.

Індивідуальна програма розвитку дитини містить такі розділи:

1. Загальна інформація про дитину: ім’я та прізвище, дата народження, телефони батьків, адреса проживання, проблема розвитку (інформація про особливі освітні потреби), дата зарахування дитини до дошкільного навчального закладу.

2. Наявний рівень розвитку дитини (відповідно до висновку психолого-медико-педагогічною  консультації). Група фахівців протягом 1-2 місяців (в залежності від складності порушення) вивчає можливості та потреби дитини, фіксує результати вивчення: її вміння, сильні якості та труднощі, у чому їй потрібна допомога; інформація щодо впливу порушень розвитку дитини на її здатність до навчання (відомості надані психолого-медико-педагогічною консультацією).

Вся інформація повинна бути максимально точною, оскільки вона є підґрунтям для подальшого розроблення завдань.

4. Освітні послуги. В індивідуальній програмі розвитку дитини передбачається до 10 корекційно-розвиткових занять на тиждень в залежності від віку дитини та з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю. Фіксується розклад занять з відповідними фахівцями (вчителем-дефектологом, практичним психологом та іншими спеціалістами), вказується кількість і тривалість таких занять з дитиною.

5. Адаптації/модифікації. При складанні індивідуальної програми розвитку необхідно проаналізувати, які адаптації та модифікації слід розробити для облаштування середовища, застосування належних методів, матеріалів, іграшок, обладнання, урахування сенсорних та інших потреб дитини.

Модифікація – трансформує характер подачі матеріалу шляхом зміни змісту або концептуальної складності навчального завдання. Наприклад, скорочення змісту навчального матеріалу; модифікація цілей і завдань, прийнятних для конкретної дитини, корекція завдань, визначення змісту, який необхідно засвоїти.

Адаптація – змінює характер подачі матеріалу, не змінюючи зміст або концептуальну складність навчального завдання. Зокрема, можуть використовуватись такі види адаптацій:

  • пристосування середовища (збільшення інтенсивності освітлення в групових кімнатах, де є діти з порушеннями зору; зменшення рівня шуму в групі, де навчається слабочуюча дитина, забезпечення її слуховим апаратом);
  • адаптація матеріалів (адаптація дидактичних посібників, ігрових, наочних та інших матеріалів тощо).

Для забезпечення особистісно-орієнтованого підходу та організації корекційно-розвиткової роботи в інклюзивній групі штатним розписом дошкільного навчального закладу передбачається 1 ставка асистента вихователя на 1 інклюзивну групу.

За письмовою заявою батьків, або осіб, які їх замінюють, адміністрація дошкільного навчального закладу може надати дозвіл щодо участі у навчально-виховному процесі асистента дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, волонтерів, фізичний та психічний  стан здоров’я яких дозволяє здійснювати зазначену функцію на громадських засадах або за рахунок коштів громадських організацій та інших джерел, не заборонених законодавством.

Крім того, батьки або особи, які їх замінюють, можуть самостійно виконувати функцію асистента дитини з особливими освітніми потребами, у тому числі з інвалідністю, або визначати особу, фізичний та психічний стан здоров’я якої дозволяє здійснювати зазначену функцію на волонтерських засадах.

Батьки, або інші особи, які здійснюють функцію асистента дитини з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю, мають проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди, з оформленням  особової медичної книжки встановленого зразка. Особові медичні книжки повинні зберігатися у медичному кабінеті.

Засновник (власник) дошкільного навчального закладу забезпечує підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та атестацію педагогічних працівників відповідно до специфіки роботи інклюзивної групи, сприяє провадженню інноваційної діяльності.

 

 

 

 

 

 

Тематика занять,профілактичних бесід, дидактичних ігор,вправ, тренінгів з дітьми дошкільного віку:

ДИТИНА СЕРЕД ЛЮДЕЙ

ПРЕДМЕТИ НАВКОЛО НАС

1. Небезпека відкритих вікон та балконних дверей. 2. Високі предмети і безпека дитини ( дерева, паркани, високі полиці, шафи у приміщенні й прагнення малюка дістати якусь річ). 3. Виделка – друг, виделка – ворог. Правила користування виделкою. Культура поведінки за столом. 4. Голка – чарівниця в умілих руках. Техніка безпеки під час користування голкою. 5. Ґудзик. Функціональне призначення та доцільність використання в ролі іграшки. 6. Електрика. Безпечна поведінка з електричними приладами. 7. Комп’ютер. Комп’ютерні ігри та здоров’я. Раціональний розподіл часу на комп’ютерні ігри та перегляд телепередач. 8. Лижі та санчата. Зимові види спорту та відповідний інвентар ( лижі, лижні палиці,ковзани, санки та ін..). 9. Місце проведення зимових розваг. Правила поведінки під час катання на санках, лижах,ковзанах, льодовій доріжці. 10.Намистинка. Виникнення намиста. Небезпека для життя, коли намистинка стає іграшкою. 11.Ніж. Призначення різних ножів ( для риби, м’яса, овочів, фруктів, хліба та ін.) та небезпека для здоров’я за невмілого користування ними.            12. Ножиці. Техніка безпеки під час роботи з ножицями. 13. Скло. Друзки розбитого скла й можливі порізи. Елементи першої допомоги при порізі. 14. Чужорідні тіла. Шкода , якої вони завдають, потрапивши ненароком у різні органи  тіла ( вухо, шлунок, дихальні шляхи). Правила першої допомоги. 15. Миючі засоби. Вироблення поведінкової установки щодо використання миючих засобів.

ВОГОНЬ – ДРУГ, ВОГОНЬ – ВОРОГ

БЕЗПЕЧНІ ТА НЕБЕЗПЕЧНІ ВУЛИЦІ ТА ДОРОГИ

1. Засоби пересування. Види транспорту. 2. У світі дорожніх знаків. Ознайомлення з дорожніми знаками. 3.Світлофор – Моргайлик. Історія виникнення світлофора. Роль світлофора у безпеці руху транспорту та пішоходів. 4.Ігрові ситуації, спрямовані на закріплення дітьми правил вуличного руху та поведінки на вулиці.

ПРИРОДА – ДРУГ,  КОЛИ ТИ ЇЇ ДОБРЕ ЗНАЄШ

1. Земля – наша мати. Звичаї, традиції, пов’язані із землею. Ознайомлення з правилами поведінки у довкіллі. 2. Народна мудрість та художні твори про сонце. 3. Сонце та його цілющі промені. Засмага чи сонячні опіки? Перебування на сонці. 4. Вода – цілющій сік землі. Звичаї, традиції,пов’язані з використанням води.Ознайомлення з водними процедурами. 5. Ігрові ситуації, спрямовані на навчання правил поведінки поблизу водойм та на воді. 6. Різні стани води. Кипляча вода, водяна пара небезпечні для людини. 7. Лід. Правила катання на льодових доріжках. Сніг. Безпека під час катання на лижах,ковзанах, санчатах. 8. Повітря. Організація дослідницько – пошукової роботи для визначення наявності повітря у просторі, деяких речовинах, рідинах ( воді, цеглині, землі та ін.)повітряні ванни й дотримання повітряного та рухового режимів. 9. Рослини навколо тебе. Рослини   ліки.Отруйні рослини ( беладонна, вовчі ягоди, вороняче око та ін.). 10. Виховання дбайливого ставлення до рослин. 11. Моделювання ігрових ситуацій на закріплення навичок поводження з отруйними   рослинами. 12. Гриби їстівні та отруйні. Розрізнення їстівних та отруйних грибів за назвами та малюнками. 13. Народна мудрість про кішку. Ознайомлення зі способом життя кішки. Дотримання безпеки під час ігор з нею. 14. Собака – вірний друг людини. Дотримання правил гігієни та безпечної поведінки під час контактів із собакою. 15. Комахи ( оси, бджоли, комарі та ін..). захист від укусів комах. 16. Небажані контакти на морі ( медуза, морський дракончик та ін..). правила поведінки з морськими тваринами.

 

СТИХІЙНІ ЛИХА

1. Повінь. Уявлення про повінь як стихійне лихо. Правила поведінки у разі стихійного лиха. 2. Землетрус. Пояснення явища та моделювання навичок поведінки.  3. Буря і шторм. Репродукції картин. 4. Гроза. Гроза як природне явище. Навчання правил поведінки під час грози.

 

 

 

 

 

 

 

 

ПАТРІОТИЧНЕ     ВИХОВАННЯ


Патріотичне почуття за своєю природою – інтегральне, оскільки об’єднує в одне ціле всі сторони розвитку особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, фізичну.

Воно формується поступово під впливом навколишнього середовища та інших виховних чинників. Бути патріотом – означає любити материнську мову, свій дім, батьків і усіх людей, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції народу, людську працю, прагнути не лише зберігати  духовні скарби народу, а й примножувати їх. Саме ці проблеми і є визначальними у громадському вихованні дітей дошкільного віку.
Патріотизм – це, образно кажучи, сплав почуття й думки, осягнення святині - Батьківщини – не тільки розумом, а й передусім серцем…
Патріотизм починається з любові  до людини.
Патріотизм починається з колиски
 (Василь Сухомлинський)

Людина сильна своєю громадянськістью, своїми почуттями любові до рідної землі, до духовних надбань свого народу..
Дитина набирається вражень та знань про навколишнє: про близьких людей, про свою милу Батьківщину, які залишають у душі її незабутні спогади на все життя.  З ранніх років закладати в малюка готовність захищати й примножувати здобутки народу, рідного краю. Як відомо, у житті є різні цінності.  Але є й такі святині, які ні з чим не можна зіставити і порівняти. Вітчизна, ввіданість рідній землі й народові. 
Виховання любові до своєї країни ми поєднуємо з поданням дитини елементарних знань про державу і право, про національну символіку – Державний герб, Прапор, Гімн, з вихованням поваги до символів української держави. Ознайомлення дітей зі звичаями, традиціями, народними обрядами,  малими жанрами фольклору.
Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови
 громадянської поведінки. Однак це лише передумови. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася. У  цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.                         
До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);
• формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

 При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які
 тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на
українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).
Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.
Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу  (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).
У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння,  енергії та вміння докладають люди, аби на столі з'явилися смачні булочки.
Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.
Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи  Вітчизну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають  квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного  заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.
Ознайомлення з рідним містом - один із засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності,властиві дошкільному віку.

Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).
Залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.
Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою  на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.
Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним містом, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. ри цьому необхідно пам’ятати наступне.
Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.
Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.
Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж  маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.
Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними
граматичними конструкціями.
Тематичні блоки роботи з дітьми по ознайомленню з рідним містом.:
1. Історія міста. Назва. Чому тут виникло поселення людей?
2. Найбільша площа. Моя вулиця. На якій вулиці розташований мій дитячий садок? Вулиці нашого міста.
3. Визначні місця нашого міста. Пам’ятники, будівлі, музеї, театри.
4. Праця дорослих. Підприємства нашого міста. Чим прославлене місто.
5. Герб міста. Які символи на ньому зображені. Як вони пов’язані з історією та працею людей в нашому місті.
6. Видатні люди рідного міста. Чиїми іменами названі вулиці, школи, підприємства. Чому? Які люди прославили наш край?
7. Природа рідного міста. Які дерева, квіти прикрашають вулиці міста. Яких рослин найбільше. Як називається ріка, на березі якої розташоване місто. Які корисні копалини є в нашому краї, місті.

 

 

 

 

КАРТКИ  АНАЛІЗУ  ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

 

Лист спостереження та оцінювання заняття

Прізвище, ім'я, по батькові вихователя: ________________________________

Тема заняття: ______________________________________________________

:

Дата проведення: ___ ________ 20___ р.

 

Критерії діяльності вихователя

Оцінювання діяльності вихователя

1 — низький рівень 2 — середній рівень 3 — високий рівень

1 бал

2 бали

3 бали

1.      

Організаційний етап заняття

 

 

 

2.      

Теоретичний рівень викладання матеріалу

 

 

 

 

а) науковість

 

 

 

 

б) логічність

 

 

 

 

в) системність

 

 

 

 

г) послідовність

 

 

 

 

д) доступність

 

 

 

3.      

Розкриття теми

 

 

 

4.      

Добирання матеріалу

 

 

 

5.      

Організація роботи дітей

 

 

 

6.      

Виховне значення заняття

 

 

 

7.      

Використання дидактичного матеріалу, наочності ТЗН

 

 

 

8.      

Особистісно зорієнтований підхід до дітей

 

 

 

9.      

Емоційне навантаження

 

 

 

10.  

Педагогічний такт вихователя

 

 

 

11.  

Мовлення педагога

 

 

 

12.  

Організація самостійної роботи дітей

 

 

 

Загальна кількість балів:

 

 

 

Коефіцієнт заняття розраховується за формулою: К 3 = загальна кількість балів 48

 

 

 

 

Рівень уроку визначається за відповідною шкалою:

К 3 = 0,8-1,0 — високий рівень;

К 3 = 0,6-0,8 — середній рівень;

К 3 = 0,3-0,5 — низький рівень.

 

 

 

 

Оперативний контроль

Робота з дітьми раннього віку

Дата: «_____»_____________20____року

Питання контролю

Оцінювання діяльності вихователя

1 — низький рівень 2 — середній рівень 3 — високий рівень

1 бал

2 бали

3 бали

1.       

Організація предметно-розвивального середовища.

 

 

 

1.1.    

Охорона життя і здоров'я дітей.

 

 

 

1.2.    

Відповідність до віку.

 

 

 

1.3.    

Доцільність

 

 

 

2.       

Прийом дітей у батьків.

 

 

 

2.1.    

Бесіди з батьками про настрій та стан здоров'я дитини.

 

 

 

2.2.    

Позитивний емоційний настрій дитини.

 

 

 

2.3.    

Емоційний настрій дітей.

 

 

 

2.4.    

Огляд дітей

 

 

 

3.       

Підготовка, проведення і ефективність ранкової гімнастики

 

 

 

4.       

Прийом їжі.

 

 

 

4.1.    

Сервірування столу.

 

 

 

4.2.    

Дотримання гігієнічних вимог.

 

 

 

4.3.    

Своєчасність подання їжі до групи.

 

 

 

4.4.    

Виконання режиму харчування

 

 

 

4.5.    

Підготовка дітей до вживання їжі (навички миття рук).

 

 

 

4.6.    

Керівництво вихователя щодо формування навичок самостійного прийому їжі.

 

 

 

4.7.    

Аналіз навичок культури поведінки за столом

 

 

 

5.       

Проведення занять.

 

 

 

5.1.    

Підгрупи за рівнем розвитку.

 

 

 

5.2.    

Активні форми роботи дітей на занятті.

 

 

 

5.3.    

Виконання завдань виховання і навчання.

 

 

 

5.4.    

Рівень майстерності вихователя.

 

 

 

5.5.    

Підготовка до занять, наявність необхідного матеріалу

 

 

 

6.       

Проведення прогулянки.

 

 

 

6.1.    

Порядок одягання і роздягання дітей, навички.

 

 

 

6.2.    

Наявність виносного матеріалу відповідно до сезону.

 

 

 

6.3.    

Зайнятість дітей на прогулянці.

 

 

 

6.4.    

Руховий режим на прогулянці.

 

 

 

6.5.    

Різноманітність видів діяльності на прогулянці.

 

 

 

6.6.    

Тривалість прогулянки в залежності від сезону

 

 

 

Висновки: _________________________________________________________

 __________________________________________________________________

Контроль здійснено: ____________ _____________

 

Оперативний контроль

Організація прогулянки

Дата: «_____»_____________20____року

Питання контролю

Оцінювання діяльності вихователя

1 — низький рівень 2 — середній рівень 3 — високий рівень

1 бал

2 бали

3 бали

1.      

Планування прогулянки.

 

 

 

1.1.  

Планування рухливих ігор.

 

 

 

1.2.  

Планування дидактичних ігор.

 

 

 

1.3.  

Планування сюжетно-рольових ігор.

 

 

 

1.4.  

Планування спостережень за природою і станом погоди

 

 

 

2.      

Порядок одягання дітей, сформованість у дітей навичок самообслуговування

 

 

 

3.      

Відповідність одягу до сезону

 

 

 

4.      

Наявність виносного матеріалу відповідно до сезону

 

 

 

5.      

Рухливий режим дітей на прогулянці

 

 

 

6.      

Організація спостережень за природою і станом погоди

 

 

 

7.      

Розвивальні, навчальні, дидактичні ігри на прогулянці

 

 

 

8.      

Організація трудової діяльності

 

 

 

9.      

Сюжетно-рольові ігри дітей на прогулянці

 

 

 

10.  

Процедура роздягання. Порядок в роздягальні, в шафах

 

 

 

11.  

Гігієнічні процедури після прогулянки

 

 

 

Висновки: _________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 

 

Контроль здійснено: ____________ _____________

 

 

Оперативний контроль

Робота щодо вивчення правил дорожнього руху

та охорони безпеки життя

Дата: «_____»_____________20____року

Питання контролю

Оцінювання діяльності вихователя

1 — низький рівень 2 — середній рівень 3 — високий рівень

1 бал

2 бали

3 бали

1.       

Системність занять щодо вивчення правил дорожнього руху

 

 

 

2.       

Різноманітність видів занять щодо вивчення правил дорожнього руху.

 

 

 

1.1.    

Бесіди.

 

 

 

1.2.    

Тематичні заняття.

 

 

 

1.3.    

Цільові прогулянки.

 

 

 

1.4.    

Сюжетно-рольові ігри.

 

 

 

1.5.    

Дидактичні ігри.

 

 

 

1.6.    

Рухливі ігри.

 

 

 

1.7.    

Ознайомлення з художньою літературою.

 

 

 

1.8.    

Дозвілля, розваги

 

 

 

3.       

Робота з батьками щодо вивчення правил дорожнього руху

 

 

 

4.       

Планування роботи щодо правил дорожнього руху

 

 

 

5.       

Майстерність вихователя під час проведення роботи щодо вивчення правил дорожнього руху

 

 

 

6.       

Знання уміння та навички дітей за правилами дорожнього руху

 

 

 

7.       

Системність знань щодо ОБЖ (охорона безпеки життєдіяльності)

 

 

 

8.       

Різноманітність видів занять з ОБЖ (охорона безпеки життєдіяльності).

 

 

 

8.1.    

Бесіди.

 

 

 

8.2.    

Тематичні заняття.

 

 

 

8.3.    

Цільові та умовні прогулянки.

 

 

 

8.4.    

Сюжетно-рольові ігри.

 

 

 

8.5.    

Дидактичні ігри.

 

 

 

8.6.    

Рухливі ігри.

 

 

 

8.7.    

Ознайомлення з художньою літературою.

 

 

 

8.8.    

Розваги, дозвілля

 

 

 

9.       

Планування роботи з ОБЖ (охорона безпеки життєдіяльності)

 

 

 

10.   

Майстерність вихователя під час проведення роботи з розвитку у дітей навичок безпечної поведінки

 

 

 

11.   

Знання, уміння, навички дітей з ОБЖ

 

 

 

12.   

Робота з батьками щодо цієї проблеми

 

 

 

Висновки: _________________________________________________________

Контроль здійснено: ____________ _____________

 

Оперативний контроль

Організація та ефективність

господарсько-побутової праці дітей

Дата: «_____»_____________20____року

Питання контролю

Оцінювання діяльності вихователя

1 — низький рівень 2 — середній рівень 3 — високий рівень

1 бал

2 бали

3 бали

1.       

Обсяг робот

 

 

 

2.       

Знання, вміння, навички дітей

Згуртування дітей у праці

 

 

 

Прийняття завдань дітьми. Уміння співвідносити їх з організацією своєї діяльності і в той же час із Діяльністю інших

 

 

 

3.       

Наявність трудових навичок та умінь (уміння користуватися інструментами і матеріалами, раціональність дій, вправність)

 

 

 

4.       

Уміння співпрацювати (планувати роботу, домов­лятись, діяти спільно)

 

 

 

5.       

Прояви самостійності (пошук раціонального способу виконання роботи, при­йняття власного рішення)

 

 

 

6.       

Уміння оцінити власну працю, свою участь у ній щодо загального результату

 

 

 

7.       

 

Ефективність організації вихователем колективної праці

 

 

 

8.       

Робота вихователя

Методи стимулювання дітей

 

 

 

9.       

Планування трудових доручень, чергувань

 

 

 

10.   

Ефективність колективної праці на ділянці

 

 

 

11.   

Ефективність чергувань та вільної праці у куточку природи

 

 

 

12.   

Робота з батьками щодо розвитку у дітей трудових навичок

 

 

 

13.   

Методи стимулювання дітей

 

 

 

 

Висновки: _________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 

Контроль здійснено: ____________ _____________

 

Блок-схема спостереження

за діяльністю дітей у другій половині дня

 

Перевіряв _______________________________________________________

 

Дата проведення «___»_________20___ року

 

Питання контролю

Оцінювання діяльності вихователя

1 — низький рівень 2 — середній рівень 3 — високий рівень

1 бал

2 бали

3 бали

1.       

Інтерес дітей до цієї діяльності та їхнє уміння самостійно організовувати її

 

 

 

2.       

Використання знань, умінь, навичок у само­стійній діяльності

 

 

 

3.       

Виявлення творчості

 

 

 

4.       

Взаємодія з педагогами та однолітками, культура спілкування

 

 

 

5.       

Прийом взаємодії педагога з дітьми (прямий і побічний вплив)

 

 

 

 

Висновки: _________________________________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Блок-схема аналізу роботи з батьками

 

Перевіряв _______________________________________________________

 

Дата проведення «___»_________20___ року

 

Питання

контролю

Група

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

1.       

Батьківські збори

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.       

Бесіди, консультації

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.       

Анкетування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.       

Наочна пропаганда

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.       

Зміст діяльності педагогів, дітей і батьків

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6.       

Інші форми роботи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки: _________________________________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анкета

для оцінювання педагогічного працівника адміністрацією закладу

 

 __________________________________________________________________

(П.І.Б. педагогічного працівника, посада)

Питання контролю

Оцінювання діяльності вихователя

1 — низький рівень 2 — середній рівень 3 — високий рівень

1 бал

2 бали

3 бали

1.       

Рівень теоретичної підготовки з предмета викладання або напрямку діяльності

 

 

 

2.       

Рівень практичної підготовки з предмета викладання або напрямку діяльності

 

 

 

3.       

Результативність роботи

 

 

 

4.       

Наявність власних методик викладання, пе­дагогічних технологій, методичних розробок

 

 

 

5.       

Участь у розповсюдженні інноваційного педагогічного досвіду (організація і проведення семінарів, нарад, читань, публікацій, видань)

 

 

 

6.       

Рівень відкритих навчально-виховних захо­дів, які проводив педагог у міжатестаційний період

 

 

 

7.       

Внесок у створення (поповнення) матеріально-технічної бази закладу (кабінету)

 

 

 

8.       

Допомога колегам по роботі

 

 

 

9.       

Рівень виконавчої дисципліни

 

 

 

10.   

Рівень загальної культури

 

 

 

Загальна кількість балів:

 

 

 

Коефіцієнт розраховується за формулою:

К = загальна кількість балів / найвища сума балів

 

 

 

 

Рівень уроку визначається за відповідною шкалою:

К 3 = 0,8-1,0 — високий рівень;

К 3 = 0,6-0,8 — середній рівень;

К 3 = 0,3-0,5 — низький рівень.

 

 

Карта схема №

аналізу діяльності дітей на занятті з навчання грамоти

(програма «Дитина в дошкільні роки»)

П.І.Б. педагога

 

 

 

 

 

Дата

 

Вікова група

 

Кількість дітей

 

Тип заняття

 

Вид заняття

 

 

 

Тема заняття

 

 

 

 

 

Мета заняття

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Параметри і критерії аналізу

Рівні оцінки / ступінь виконання, використовування

високий, так

середній, частково

низький, ні

1.        

Уміння чути і розуміти пояснення і завдання вихователя

 

 

 

2.        

Уміння слухати товариша, доповнювати (виправляти) його, відповідь

 

 

 

3.        

Бажання допомогти товаришу

 

 

 

4.        

Уміння висловлювати свої думки зрозуміло для тих, хто оточує

 

 

 

5.        

Правильне використання в мовленні спеціальної термінології (слово, речення тощо)

 

 

 

6.        

Повнота відповідей

 

 

 

7.        

Уміння проводити:

звукобуквений аналіз

 

 

 

аналіз речення

 

 

 

8.        

Знання правил написання:

 

речення

 

 

 

заголовних букв

 

 

 

9.        

Застосування правил на практиці

 

 

 

10.    

Оволодіння дією зміни слів

 

 

 

11.    

Добір слів до заданої моделі (схеми)

 

 

 

12.    

Оволодіння способом складового читання

 

 

 

13.    

Оволодіння способом злитого читання

 

 

 

14.    

Зацікавленість дітей на занятті

 

 

 

15.    

Увага

 

 

 

16.    

Бажання працювати

 

 

 

17.    

Якість виконання завдання

 

 

 

18.    

Самостійність

 

 

 

19.    

Організованість

 

 

 

20.    

Уміння працювати в темпі

 

 

 

21.    

Уміння діяти за словесною інструкцією

 

 

 

22.    

Уміння робити логічні висновки

 

 

 

23.    

Ступінь сформованості самоконтролю

 

 

 

24.    

Уміння користуватися допомогою

 

 

 

25.    

Уміння підтримувати робоче місце в порядку

 

 

 

26.    

Дотримання норм і правил поведінки

 

 

 

 

Разом:

 

 

 

Висновки і рекомендації:    ______________________________________________________

 

 

 

 

Карта схема №

аналізу діяльності дітей на занятті з ознайомлення з просторовими відношеннями

(програма «Дитина в дошкільні роки»)

П.І.Б. педагога

 

 

 

 

 

Дата

 

Вікова група

 

Кількість дітей

 

Тип заняття

 

Вид заняття

 

 

 

Тема заняття

 

 

 

 

 

Мета заняття

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Параметри і критерії аналізу

Рівні оцінки / ступінь виконання, використовування

високий, так

середній, частково

низький, ні

1.        

Уміння чути і розуміти пояснення і завдання вихователя

 

 

 

2.        

Уміння слухати товариша, доповнювати (виправляти) його, відповідь

 

 

 

3.        

Бажання допомогти товаришу

 

 

 

4.        

Уміння висловлювати свої думки зрозуміло для тих, хто оточує

 

 

 

5.        

Правильне використання в мовленні спеціальної термінології

 

 

 

6.        

Уміння передати на плані основні орієнтири і взаємне розташування деяких предметів групової кімнати

 

 

 

7.        

Уміння орієнтуватись за планом:

у приміщенні групової кімнати

 

 

 

на місцевості

 

 

 

8.        

Уміння орієнтуватись в просторі «від себе»

 

 

 

9.        

Зацікавленість дітей на занятті

 

 

 

10.    

Увага

 

 

 

11.    

Бажання працювати

 

 

 

12.    

Якість виконання завдання

 

 

 

13.    

Самостійність

 

 

 

14.    

Організованість

 

 

 

15.    

Уміння працювати в темпі

 

 

 

16.    

Уміння діяти за словесною інструкцією

 

 

 

17.    

Уміння робити логічні висновки

 

 

 

18.    

Ступінь сформованості самоконтролю

 

 

 

19.    

Уміння користуватися допомогою

 

 

 

20.    

Уміння підтримувати робоче місце в порядку

 

 

 

21.    

Дотримання норм і правил поведінки

 

 

 

 

Разом:

 

 

 

Висновки і рекомендації:    ______________________________________________________

 

 

 

 

 

Орієнтовна схема аналізу рівня розвитку навичок вирізування в дітей дошкільного віку

Дата: «___»__________20___рік

Прізвище, ім’я дитини: ______________________________________________

Вік дитини:   _______________________________________________________

Уміння й навички

Результати обстежень

навички сформовані

навички не сформовані

навички в процесі становлення

Навички тримання ножиць.

 

 

 

Навички положення руки з ножицями під час різання:

1) по прямій:

а)     коротких відрізків;

б)    середніх (рухи руки, ширина розкриття ножиць);

в)     довгих;

2) по кривій:

а) округлі лінії (плавність рухів);

б) хвилясті (сповільнення й прискорення рухів).

 

 

 

Навички положення руки під час вирізування.

 

 

 

Координація рухів під час вирізування:

а)     спрямованість рухів;

б)    швидкість усвідомленого рі­зання;

в)     розмах лез;

г)     усвідомлене припинення рухів.

 

 

 

Уміння регулювати характер рухів відповідно до завдань зображення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ

Аналіз занять по екологічному вихованню дошкільників

 

Критерії оцінки

Оцінка

1.     

При аналізі переглянутих занять відповідайте на наступні питання:

 

1.1.    

До якого етапу роботи по вихованню гуманного відношення до живої природи вони відносяться?

 

1.2.    

У чому своєрідність форм, методів і прийомів екологічного виховання в конкретній віковій групі?

 

1.3.    

Як змінюється вміст знань, що даються дітям?

 

2.     

При аналізі заняття по спостереженню за твариною відзначте:

 

2.1.    

організацію обстановки (розміщення об'єктів спостереження; умови, створені для них; відбір і розташування устаткування і матеріалів, використовуваних по ходу спостереження);

 

2.2.    

розміщення дітей; прийоми залучення уваги дітей до спостереження і збудження інтересу (сюрпризні моменти, загадки, постановка пізнавального завдання,  проблемна ситуація),  їх дієвість; прийоми спонуки тварини до різних способів поведінки; характер завдань і питань, послідовність їх постановки (логіка заняття);

 

2.3.    

характер і вміст відповідей дітей; включення обслідницьких дій в хід спостереження, їх характер, результативність; використання прийомів активізації розумової діяльності (пошукові питання і дії, порівняння, використання дитячого досвіду і ін.); вияв цікавості дітей в ході спостереження (емоції, питання, зосередженість уваги); індивідуальні прояви дітей на заняттях і індивідуальний підхід до них; використання на заняттях результатів повсякденних спостережень, дітьми.

 

 

 

 

АНАЛІЗ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Аналіз видів праці та їх засвоєнні дітьми даної вікової групи

 

Критерії оцінки

Оцінка

1.     

Необхідно виявити:

 

1.1.    

якими видами праці займалися дошкільники;

 

1.2.    

скільки дітей брало участь в різних видах праці;

 

1.3.    

відношення дітей до праці;

 

1.4.    

які мотиви трудової діяльності дітей;

 

1.5.    

як  виявляються  особливості  керівництва  різними  видами праці при різних формах його організації.

 

2.     

Проаналізувати, якими видами праці і в яких формах організації займалися діти на протязі дня в різних видах праці (природоохоронному, господарчо-побутовому, праці по самообслуговуванню)

 

3.     

Для довідки:   форми організації видів праці:

 

3.1.    

чергування в куточку природи (або в екологічній кімнаті), на заняттях і в їдальні;

 

3.2.    

колективна господарчо-побутова праця (по прибиранню групової кімнати, території і ін.);

 

3.3.    

спільна праця на городі

 

 

 

 

Сучасні вимоги до методичної роботи

у дошкільному навчальному закладі

I. Загальні положення

1.1. Методична робота - це систематична колективна й індивідуальна діяльність педагогічних кадрів, спрямована на підвищення їх науково-теоретичного, загальнокультурного рівня, психолого-педагогічної підготовки й професійної майстерності.

Методична робота в ДНЗ - це цілісна, заснована на досягненнях науки й педагогічного досвіду, на конкретному аналізі навчально-виховного процесу система взаємозалежних дій і заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації й професійної майстерності кожного вихователя (включаючи заходи щодо керування професійною самоосвітою, самовихованням, самовдосконаленням педагогів), на розвиток і підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу ДНЗ в цілому, а в остаточному результаті на вдосконалювання навчально-виховного процесу, досягнень оптимального рівня виховання й розвитку конкретних дітей.

         Методичний кабінет дошкільного навчального закладу – є центром методичної допомоги практичним працівникам та поширення науково-психолого-педагогічних знань серед батьків щодо розвитку, виховання і навчання дітей дошкільного віку (додаток №1 «Положення про методичний кабінет дошкільного навчального закладу»).

1.2 Методична служба виконує разом з адміністрацією й педагогічним колективом і за їхнім запитом наступні функції:

·              забезпечення професійною інформацією;

·              організація методичної й науково-дослідної роботи ДНЗ;

·              підтримка експериментальної роботи педагогів в ДНЗ;

·              діагностика й аналіз навчально-виховного процесу;

·              організація індивідуального консультування й професійної підтримки педагогів;

·              допомога педагогам в підготовці до атестації;

·              організація підвищення кваліфікації;

·              допомога щодо підвищення якості освітнього процесу;

·              виявлення, підтримка й поширення педагогічного досвіду;

·              участь і організація семінарів, конференцій, майстер-класів;

·              виявлення, підтримка й поширення педагогічного досвіду;

·              допомога, участь у розробці й проведенні експертизи інноваційних програм, методик, навчальних планів;

·              методична допомога в проведенні відкритих заходів допомога у проведенні професійних конкурсів.

1.3 Методичне забезпечення навчально-виховного процесу носить безперервний характер, випливає з реальних проблем, що виникають у педагогічній діяльності, і включає широкий набір видів, форм і змісту діяльності.

Навчально-методичне наповнення методичного кабінету повинно відповідати таким вимогам:

Ø     інформативність та змістовність;

Ø     перспективність;

Ø     науковість;

Ø     доступність;

Ø     сучасність;

Ø     естетичність;

Ø     системність;

Ø     конкретність;

Ø     задоволення потреб педагогів у саморозвитку і професійному самовдосконаленні.

Для забезпечення вільного пошуку педагогом необхідних навчально-методичних матеріалів вихователь-методист повинен систематизувати інформаційний та дидактичний фонди методичного кабінету і створити картотеку, завданням якої є допомога педагогам у підборі необхідного матеріалу чи літератури. Кожна картотека має містити бібліографічний опис – сукупність відомостей про матеріал, який зберігають у кабінеті.

Картотеку психолого-педагогічної, методичної літератури, публікації періодичних видань можна формувати за будь-яким принципом залежно від потреб дошкільного закладу.

Картотека методичних та дидактичних матеріалів, ігор, обладнання, технічних засобів навчання та опис має складатися з назви матеріалу та анотації.

         Для забезпечення вільного доступу та швидкого орієнтування у наповненні методичного кабінету всі матеріали групуються за окремими розділами:

ü     нормативно-правові документи (Закони України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України);

ü     галузеві нормативно-правові та інструктивно-методичні документи, що регламентують діяльність дошкільного закладу (накази, розпорядження, листи, рекомендації, положення Міністерства освіти і науки України, місцевих органів виконавчої влади та інші нормативно-правові акти);

ü     Базовий компонент дошкільної освіти України (державний стандарт дошкільної освіти), програми (основні й додаткові), навчальні, навчально-методичні, методичні посібники з різних змістових напрямів дошкільної освіти;

ü     наукова література з різних галузей знань (педагогіка, психологія, медицина, біологія, соціологія та ін.);

ü     документація вихователя-методиста, що визначена відповідним наказом Міністерства освіти і науки України;

ü     зразки перспективного досвіду роботи дошкільних навчальних закладів міста, району, області, країни. Всі ці матеріали обов’язково анотуються. В анотації (яку складає вихователь-методист чи завідувач) коротко викладається зміст досвіду та подаються рекомендації щодо його використання);

ü     методичні розробки консультацій для педагогів і батьків (педагогічного, методичного, психологічного, медичного, дефектологічного змісту тощо), плани проведення семінарів, практикумів, тренінгів, круглих столів, ділових ігор та інших форм методичної роботи з кадрами;

ü     зразки планування освітньої роботи з дітьми за різними моделями, а також методичних розробок різних форм організації дитячої життєдіяльності (свят, розваг, походів за межі дитячого садка, ігор, дослідно-пошукової діяльності, навчально-пізнавальних занять та ін.);

ü     банк інноваційних педагогічних технологій;

ü     добірка фахових періодичних видань (газети, журнали, альманахи, часописи тощо);

ü     бібліотека художньої літератури для дітей (з програмовими й позапрограмовими творами різних жанрів вітчизняних і зарубіжних авторів, українського фольклору);

ü     зразки ігрових та дидактичних матеріалів, посібників;

ü     перелік наочних засобів розвитку і навчання (репродукції картин, альбоми, ілюстрацій, фотоматеріалів, схеми, таблиці, муляжі, аудіо та відеоматеріали, електронні засоби навчання тощо) із зазначенням місця їх розташування ;

ü     технічні засоби розвитку і навчання (телевізор, магнітофон, відеомагнітофон, комп’ютер, інтерактивна дошка та ін.).

Для інформаційної підтримки методичної роботи в дошкільному закладі, за можливістю, варто створити центр електронної допомоги (електронну картотеку), як наповнення методичного кабінету, так і самих матеріалів. Основні розділи електронної картотеки можуть містити ті ж самі розділи, що і звичайна.

1.4. Завдання методичної служби дошкільного навчального закладу відносно окремих педагогів:

·              підвищення рівня володіння педагогічними знаннями;

·              вивчення й використання у своїй професійній діяльності сучасних педагогічних технологій, методик, прийомів і способів успішного навчання й виховання;

·              мотивація педагогів до інтересу, потреби у формуванні й удосконаленні вміння займатися творчою педагогічною діяльністю;

·              підвищення рівня педагогічної майстерності, у тому числі і педагогічної гнучкості;

·              створення умов і сприяння щодо потреби у самоосвіті;

·              підвищення рівня психологічної готовності та інформаційної оснащеності вихователя;

·              формування й розвиток стійких моральних і професійних поглядів і цінностей;

·              вивчення й використання на практиці сучасних способів діагностування успішності розвитку дошкільника, форм, методів і прийомів організації серед дітей дошкільного віку саморозвитку, самореалізації, самовдосконалення;

·              підтримка й супровід педагогів, що розробляють і реалізують авторські програми, методичні рекомендації, посібники;

·              інформаційне забезпечення педагогів.

        1.4.1. Завдання методичної служби щодо роботи з педагогічним колективом;

·              узгодження понять, цінностей, вироблення єдиної педагогічної позиції;

·              збереження й підтримка традицій, що не вичерпали себе;

·              сприяння створенню й підтримці творчого, конструктивного педагогічного середовища;

·              робота з батьками;

·              організація та педагогічна й змістовна підтримка інноваційної діяльності педагогів;

·              використання різноманітних стимулів, способів і організаційних рішень для підвищення кваліфікації педагогів;

·              створення умов для формування, розвитку, об'єктивної оцінки й широкого використання передового педагогічного досвіду;

·              організація, стимулювання, сприяння  суспільно-педагогічної діяльності педагогів.

1.5. Найважливіші напрямки методичної роботи - організаційно-методична, екпериментально-методична – можуть успішно розвиватися за умови здійснення:

·              проблемно-діагностичного підходу (виявлення проблеми, з’ясування причин виникнення, шляхи подолання);

·              організації та управління успіхом (безперервний процес впливу на якість і результативність педагога, групи або колективу в цілому для найкращих результатів з позиції досягнення поставленої мети. "Управляти - означає вести підприємство до його цілей, використовуючи максимальні можливості з усіх відомих ресурсів" Г. Файоль. Процес управління передбачає узгоджені дії, котрі й забезпечують в кінцевому рахунку здійснення загальної мети або набора цілей);

·              зустрічного планування (знизу нагору, узгодження запитів і потреб з вимогами);

·              стимулювання в процесі й за результатами діяльності (словесне, письмове, фінансове);

·              індивідуального проектування (використання різних методик, поєднання системного і синергетичного (діяти сумісно, співдружньо) підходів, діяльнісного, ергономічного (врахування допустимих фізичних, нервових та психічних навантажень на людину в процесі праці), середовищний, особистісний підходи;

·              реалізації принципу педагогічної підтримки, наставництва (спеціально організована робота, з боку недосвідченого педагога вона має спрямовуватись на усвідомлення особистого ставлення до професії і прийняття професійного вибору через самосприймання; з боку інших учасників освітнього процесу – наставника, співробітників, громади, батьків тощо – вона полягає у наданні молодому вихователю систематичної різнопланової підтримки);

·              відмови від вирішення переважно глобальних педагогічних проблем на користь звертання до реальних педагогічних перешкод;

·              делегування педагогічному колективу, окремим педагогам повноважень, які педагоги хотіли б взяти в інтересах підвищення якості власної професійної діяльності;

·              індивідуалізації, конкретності, чіткості управлінських дій.

 

2.2. СИСТЕМА ДОКУМЕНТАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МЕТОДИЧНОЇ СЛУЖБИ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Ділову документацію вихователь-методист оформлює і веде згідно з Інструкцією «Про ділову документацію в дошкільних навчальних закладах» від 30.01.1998 № 32. Згідно з цією Інструкцією документація вихователя-методиста, заступника керівника дошкільного закладу з навчально-виховної роботи ведеться під номерами 2.2.

2.2.1. План роботи.

Основним документом в організації роботи дошкільного навчального закладу є річний план, який складається на навчальний рік та оздоровчий період, схвалюється педагогічною радою, затверджується керівником дошкільного навчального закладу і погоджується з відповідним органом управління освітою. План роботи на оздоровчий період додатково погоджується з територіальною санітарно-епідеміологічною службою.

 

У річному плані передбачаються такі розділи:

- аналіз роботи за минулий рік;

- завдання на навчальний рік та оздоровчий період;

- методична робота з кадрами;

- вивчення стану життєдіяльності дітей;

- організаційно-педагогічна робота;

- робота методичного кабінету;

- адміністративно-господарська діяльність.

Аналіз роботи закладу за минулий рік. Висвітлюються результати діяльності всіх підрозділів закладу, робляться конкретні висновки щодо здобутків, труднощів, недоліків та причин їх виникнення.

Завдання на новий навчальний рік. Визначаються на основі аналізу роботи закладу за минулий рік з урахуванням виявлених проблем та потреб дошкільного навчального закладу. Кількість ключових завдань, над якими працює колектив, визначається закладом і залежить від кількості груп, режиму роботи тощо. Їх кількість може бути три-чотири на рік (одне-два з них, передбачені попереднім річним планом, конкретизуються, розширюються, інші два – є новими).

У разі поглибленого та різнобічного вивчення педагогічним колективом одного чи двох конкретних питань протягом року, кількість завдань може бути меншою. Наприклад: з формування комунікативно-мовленнєвої компетенції дітей на педагогічних радах можуть розглядатися такі питання: 1) шляхи створення мовленнєвого розвивального середовища у дошкільному навчальному закладі та сім’ї; 2) особливості комунікативно-мовленнєвої активності дітей (в умовах вільного спілкування з ровесниками, з дорослими, під час ігрової діяльності в умовах сім’ї тощо); 3) ефективність застосування педагогічних технологій мовленнєвого розвитку дітей; 4) особливості педагогічного впливу та його результативність щодо дітей з вадами мовлення (віковими, фізіологічними, патологічними, в результаті педагогічної занедбаності) тощо.

Для дошкільних навчальних закладів із сезонним перебуванням дітей, одно-двогрупових, з групами короткотривалого перебування кількість завдань також може бути меншою - одне чи два завдання.

Усі заплановані заходи річного плану роботи підпорядковуються визначеним завданням.

Методична робота з кадрами. Плануючи роботу з кадрами, слід ураховувати їхню підготовленість (молоді спеціалісти, зі стажем педагогічної роботи, не з фаховою освітою тощо). Цю роботу планують за такими напрямами:

Ø     підвищення педагогічної майстерності (передбачаються, як правило, традиційні форми роботи, що спрямовані на інформаційну обізнаність, навчання, здатність варіативно і ефективно застосовувати на практиці методи і прийоми: семінари, семінари-практикуми, засідання круглих столів, консультації, відкриті покази різних видів роботи тощо);

Ø     удосконалення професійної творчості (нетрадиційні форми роботи: майстер-класи, клуби, творчі лабораторії тощо);

Ø     самоосвіта (обмін досвідом, взаємовідвідування, обговорення новинок педагогічної літератури тощо).

У цьому розділі також визначаються теми засідань педагогічних рад (як правило, 3-4 рази на рік), планується курсова перепідготовка та атестація педагогічних працівників.

Види роботи з кадрами, їх кількість визначаються дошкільним навчальним закладом за потребою.

З метою вивчення та впровадження в практику роботи Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» у цьому розділі варто передбачити відповідні форми роботи з педагогічними кадрами.

Вивчення стану організації життєдіяльності дітей. Визначаються основні напрямки вивчення роботи, їхній зміст, вказуються терміни, форми підведення підсумків, відповідальні тощо.

Вивчення стану організації життєдіяльності дітей може бути комплексним, тематичним, вибірковим.

Комплексне вивчення - це вивчення стану життєдіяльності дітей в окремій групі чи декількох групах за всіма сферами та лініями розвитку. Наприклад: "Організації життєдіяльності дітей старшого дошкільного віку за сферами: «Люди», «Природа», «Культура», «Я сам»". Це дає змогу всебічно і глибоко проаналізувати стан роботи, зробити об'єктивні висновки. Комплексне вивчення планується за потребою, але не більше одного разу на рік.

Тематичне вивчення - це вивчення окремих питань у групах чи в дошкільному навчальному закладі в цілому відповідно до поставлених завдань. Наприклад: "Організація роботи з мовленнєвого розвитку дітей раннього віку", "Художньо-естетичний розвиток дітей молодшого віку" тощо. Це найбільш поширена форма, яка дає змогу визначити результативність діяльності педагогів з певної лінії розвитку чи сфери життєдіяльності, глибше проаналізувати зміст, методи і прийоми роботи з дітьми тощо.

Вибіркове вивчення має на меті перевірку виконання попередніх пропозицій, окремих рішень тощо.

Для дошкільних навчальних закладів із сезонним перебуванням дітей, одно-двогрупових, з групами короткотривалого перебування вивчення стану організації життєдіяльності дітей планується відповідно до кількості поставлених завдань.

Організаційно-педагогічна робота. Передбачаються заходи взаємодії дошкільного навчального закладу із загальноосвітніми навчальними закладами, з іншими установами, організаціями тощо. Форми їх взаємодії можуть бути різними: спільне проведення педагогічних рад, консультацій, батьківських зборів, колективних переглядів роботи з дітьми, спільних свят і розваг, екскурсій, обмін досвідом тощо.

До цього ж розділу включається робота з батьками: вивчення досвіду родинного виховання, організація гуртків для батьків та разом з батьками, педагогічні бесіди, консультації, школи молодих батьків тощо. Доцільно передбачити ознайомлення їх з вимогами Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», надати рекомендації щодо її використання в умовах сім’ї.

Загальні батьківські збори плануються, у разі потреби, один-два рази на рік. Дієвішою формою є групові збори, які проводяться два-три рази на рік.

Робота методичного кабінету. Спрямовується на створення науково-методичного осередку для педагогів і батьків. Здійснюється вивчення, узагальнення і поширення педагогічного досвіду працівників свого та інших закладів, вітчизняного і зарубіжного педагогічного досвіду; розроблення методичних рекомендацій, зразків планування, узагальнення матеріалів з питань вивчення роботи педагогів; забезпечення та поповнення кабінету різними матеріалами (наочно-дидактичними посібниками, науковою, навчально-методичною, енциклопедичною літературою, іграшками, атрибутами, аудіовізуальними засобами тощо), при необхідності - оформлення стендів, виставок та ін.

Адміністративно-господарська діяльність. Плануються заходи спрямовані на створення розвивального життєвого простору дитини: оснащення прогулянкових, фізкультурних майданчиків, фізкультурних та музичних залів, медичних, лікувально-профілактичних кабінетів, кімнат для роботи гуртків, благоустрій та озеленення територій, ремонт приміщень, придбання і ремонт меблів тощо. [Лист Міністерства освіти і науки України від 03.07.2009 № 1/9-455 «Планування роботи в дошкільних навчальних закладах»]

 

2.2.2. Діловий щоденник аналізу освітньо-виховного процесу.

Передбачає вивчення стану педагогічної діяльності та процесу розвитку дитини дошкільного віку.

   Під час вивчення системи роботи вихователя застосовують такі методи: спостереження й аналіз занять та інших форм взаємодії вихователя і дітей; вивчення перспективно-календарного планування; проведення контрольно-діагностичних зрізів обсягу знань, умінь та навичок (ЗУН) дошкільників з певного розділу програми, за якою працює вихователь; моніторинг розвитку дитини дошкільного віку; бесіди з педагогом; анкетування батьків.

Процес вивчення системи роботи педагога передбачає такий алгоритм дій:

Ø     Відвідати й проаналізувати заняття з певного розділу програми (7-9 занять). Кожне заняття не потребує ґрунтовного аналізу, якщо в цьому немає нагальної потреби (наприклад, для виправлення грубих помилок методичного характеру). Необхідно проаналізувати систему занять, щоб мати можливість побачити діяльність педагога та дітей в умовах реалізації певної технології, якою він користується.

Ø     Вивчити перспективно-календарне планування, щоденник самоосвіти тощо. Необхідно зіставити планування з програмою, за якою працює вікова група, щоб виявити стан виконання вихователем державних вимог до дошкільної освіти. Слід також проаналізувати планування індивідуальних занять із дітьми, відповідність їхньому віку.

Ø     Провести моніторинг якості розвитку, знань, умінь і навичок дітей. Готовність дитини до сприйняття і осмислення інформації, здатність знаходити причинно-наслідкові зв’язки.

Ø     Провести бесіди з вихователем, під час яких слід звернути увагу на такі аспекти:

-      як він працює над підвищенням своєї фахової та методичної кваліфікації;

-      яким є його власне бачення системи в своїй роботі;

-      чи може вихователь дати самооцінку своїй роботі.

 

Вимоги до висновків та пропозицій того, хто здійснює аналіз та контроль

Який вид контролю не здійснював би представник органу вищого рівня, завідувач ДНЗ, вихователь-методист, після закінчення контролюючих заходів він повинен зробити свої висновки й висунути пропозиції.

Ці висновки мають:

Ø     відповідати меті відвідування;

Ø     розкривати шляхи досягнення позитивних результатів і причини недоліків;

Ø     характеризувати тенденцію змін, які відбуваються в роботі вихователя;

Ø     відповідати фактичному стану справи;

Ø     враховувати досягнення науки та передовий педагогічний досвід;

Ø     бути доказовими, переконливими.

Певні вимоги висуваються й до пропозицій, які розробляє за результатами контролю той, хто його здійснює. Насамперед такі пропозиції мають: адресуватися конкретним особам і відповідати висновкам та меті відвідування; розвивати досвід вихователя; бути спрямованими на ліквідацію причин, що породжують недоліки; враховувати реальність їх виконання в окреслені строки; бути конкретними й лаконічними.

 

2.2.3. Книга проведення консультацій.

В ній фіксується тематика, методичні джерела, тези консультації. Якщо в дошкільному закладі працюють спеціалісти з фізичного виховання, образотворчого мистецтва, трудового виховання, колекційної роботи, ведеться книга тематичних консультацій для них.

 

№ п/п

Дата

Тема і тези консультації

Методичні джерела

ПІБ працівника, посада

 

 

 

 

 

 

2.2.4. Плани семінарів, семінарів-практикумів.

Доцільність проведення семінарів, семінарів-практикумів визначається конкретною потребою дошкільного закладу, відповідно до завдань на навчальний рік.

Зразок графіку-плану семінару-практикуму.

№ п/п

Мета

Зміст роботи

Форми роботи

Відповідальні

Термін проведення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2.5. Методичні розробки: конспекти занять; програми святкових дійств, розваг, театральних вистав; матеріали з досвіду роботи, експериментальні дослідження, авторські розробки.

 

2.2.6. Плани проходження курсів підвищення кваліфікації, атестації педагогічних працівників.

         Складається з перспективного плану на проходження курсів підвищення кваліфікації, що розрахований не менше, як на шість років, де вказано: список педагогічних працівників, рік підвищення кваліфікації, № посвідчення про проходження курсів та вказується орієнтовний рік проходження наступного підвищення фахового рівня. Також має бути зазначено рік проходження атестації та наслідки, які були визначені атестаційною комісією.

 

 

№ п/п

П.І.Б. педагогічного працівника

Рік проходження підвищення кваліфікації

№ посвідчення проходження курсів

Рік проходження атестації

Наслідки атестації

Рік проходження підвищення кваліфікації на перспективу

Рік проходження атестації на перспективу

09

10

11

12

13

14

09

10

11

12

13

14

14

15

16

17

18

19

14

15

16

17

18

19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До планів додаються атестаційні листи, копії протоколів засідання атестаційної комісії, та аналітичні матеріали, за якими визначався рівень професійної майстерності педагога, що атестувався.

Схема вивчення роботи педагога, який атестується

1-е відвідування. Вивчення створених умов для роботи з теми, яку поглиблено опрацьовує педагог.

2-е відвідування. Стан наявних у дітей навичок та знань з теми. Матеріал, що потребує узагальнення.

3-5-е відвідування. Діяльність дітей на заняттях та у повсякденному житті, організована на прикладах поглиблено опрацьованої теми. Найбільш ефективні методи та прийоми.

6-7-е відвідування. Інтеграція роботи з батьками з даної теми.

8-9-е відвідування. Виступ на педагогічних радах та методичних об’єднаннях. Навчання вихователів.

10-е відвідування. Творчий доробок педагога з цієї теми, його практичні результати.

11-12-е відвідування. Застосування дітьми набутих знань та досвіду в самостійній діяльності та в житті. («програмування» ситуацій на заняттях).

 

2.2.7. Інформаційні матеріали та педагогічні видання з питань дошкільної освіти.

До цієї інформації відносяться: нормативно-правове забезпечення дошкільної освіти (Закони, положення, накази, листи (МОН, ГУОН, відділів освіти), методичні рекомендації, інструкції і т.д.), фахові книжки, енциклопедії та словники.

 

2.2.8. Книга обліку педагогічних посібників, ігрового, дидактичного обладнання.

В цій книзі зазначено назву, кількість та місце знаходження того чи іншого матеріалу.

№ п/п

Назва матеріалу

Інвент. номер, місце знаходження

Кількість

Вартість

Дата прийняття

Дата списання

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2.9. Картотека публікацій періодичних видань, психолого-педагогічної літератури.

        Фіксується надходження фахових періодичних видань. Ведеться розподіл на тематику, у якій зазначено тему публікації, назву і рік видання, його номер та сторінка, де можна знайти потрібний матеріал.

 

ІІІ. КОНТРОЛЬ І КЕРІВНИЦТВО

 

3.1. Концепція постійного контролю за якістю дошкільної освіти

Контроль як функція управління

Ефективно спланована й організована методична робота з кадрами допомагає кожному керівникові (завідувачу або методисту) дошкільного навчального закладу реалізовувати основні функції управлінської діяльності, яка розпочинається зі збору й оброблення інформації й закінчується прийняттям управлінських рішень.

На жаль, у свідомості більшості керівників контроль за діяльністю ДНЗ пов'язаний передусім з перевіркою відповідності роботи закладу вимогам вищих інстанцій. Інші, навпаки, зводять усе лише до аналізу. Проте необхідно пам'ятати про інтеграцію контролю й аналізу в єдину контрольно-аналітичну діяльність і розглядати її як цілісний процес, про що свідчить внутрішній взаємозв'язок структурних елементів контролю й аналізу, характер їх взаємодії, єдність вимог, мети та об'єктів.

Під контрольно-аналітичною діяльністю в ДНЗ розуміємо цілеспрямований, усвідомлений процес отримання інформації, вивчення стану та тенденцій розвитку, виявлення необхідності корегування освітнього процесу з метою забезпечення результату - якості дошкільної освіти.

У тих, кого перевіряють, слово «контроль» асоціюється здебільшого з негативними емоціями. Сучасні ж умови розвитку системи дошкільної освіти потребують зовсім інших підходів до контролю, проте власне контроль, як функція управління, зникнути не може. Науковці визначають такі шляхи демократизації контролю:

Ø     самоконтроль і самокорегування діяльності вихователя, керівника ДНЗ;

Ø     адміністративний контроль на діагностичних засадах із метою допомоги, а саме - зріз знань, умінь і навичок у дітей;

Ø     діагностика, регулювання, корегування;

Ø     колективний контроль і корегування діяльності на всіх рівнях.

Термін «контроль» неоднозначний. У перекладі з французької controle - «документ перевірки, який оформлено у двох примірниках або у двох записах». Проте англійське controle має інші значення: «володарство», «влада», «насильство»

Розуміючи контроль як систему забезпечення і перевірки пра­вильності тих чи тих підсистем структури управління освітнім процесом у дошкільному закладі, автор пропонує керуватися єдиним принципом: контроль має бути найважливішим засобом ефективної організації функціонування дошкільної освіти.

У запропонованій далі типології видів контролю ми намагалися поєднати жорстку систему його об'єктів (елементів) виключно на педагога і його діяльність, неминуче призводить до адміністративного тиску і можливість вільно, відповідно до власних поглядів того, хто інспектує, самостійно встановлювати напрям контролю. Адже користуючись універсаліями процесу пізнання, можна на єдиних підставах, єдиною мовою, за єдиними вимогами аналізувати заняття будь-яких типів, усі види ігор або різні режимні моменти тощо.

 

3.2. Критерії оцінки та чинники результативності діяльності педагога

Аналіз численних підходів до контролю за видами діяльності дітей дошкільного віку довів необхідність як урахування традиційних видів контролю, так і розроблення принципово відмінних.

Педагогічна практика свідчить, що, по-перше, вихователь обирає ту чи ту типологію видів діяльності за своїм, так би мовити, педагогічним смаком, а по-друге, якщо він перебуває у творчому пошуку, то, орієнтуючись на конкретних дітей певної вікової групи, може вносити зміни, власні доробки. Саме ефективність цих змін і належить об'єктивно оцінити як самому педагогові у процесі самоаналізу, так і тому керівникові, який відвідав заняття або режимний момент.

На наш погляд, критерієм оцінки діяльності педагога має виступати не лише описана в педагогічній літературі побудова системи контролю заняття (режимного моменту), а й результативність усього освітнього процесу в єдності його структурних компонентів.

У теорії та практиці управління тривалий час панувала хибна думка, згідно з якою контроль не пов'язувався зі структурою функцій управління, а отже розглядався відокремлено від інших видів діяльності керівника ДНЗ. Це призвело до абсолютизації контролю та перетворення його на самоціль і знаряддя адміністративного впливу на педагога, процес та результати його професійної діяльності. На жаль, упродовж останніх п'яти років левову частку (понад 60,6%) уваги керівники ДНЗ приділяли контролю за роботою педагогів, за процесом навчання дітей.

Натомість з-під контролю керівників систематично випадають такі важливі ділянки роботи, як матеріально-технічна база педагогічного процесу, його програмно-методичне забезпечення, використання перспективного педагогічного досвіду, впровадження інноваційних технологій тощо.

Помилковість контролю лише за діяльністю педагога доведено доктором педагогічних наук Іваном Підласим. За його даними 80% чинників, що визначають результативність освітнього процесу безпосередньо не залежать від зусиль і професійної майстерності педагога. Отже, будь-яке посилення контролю, спрямованого виключно

 на нього як центральну фігуру педагогічного процесу та до подальшої руйнації мотиваційної сфери педагогічної праці, а сам контроль є непродуктивним.

3.3. Об'єкти й акценти контролю

Алгоритм перевірки

Зазначимо, що будь-який контроль здійснюється в певній послідовності.

Як правило, керівник починає розробляти план контролю з обґрунтування, чому перевіряємо ту чи ту ділянку діяльності ДНЗ. Наступний крок - формулювання мети: що отримаємо на виході, для чого потрібна ця інформація.

Алгоритм перевірки може бути таким:

Ø     розроблення структурної схеми майбутньої перевірки;

Ø     збирання й опрацювання інформації про стан об'єкта, що перевіряється (тематичний або комплексний аналіз);

Ø     оформлення висновків за результатами перевірки, що зокрема потребує:

ü     розкриття основних причин успіхів (недоліків);

ü     розроблення рекомендацій щодо поліпшення роботи; ухвалення управлінських рішень;

ü     визначення термінів подальшого контролю (за необхідністю);

ü     обговорення підсумків перевірки на нараді при завідувачі, на засіданні малої педагогічної ради, на зборах батьків.

3.4. Причини управлінських невдач

Аналіз ситуації в дошкільних закладах показує, що керівники ДНЗ зазнають невдач у своїй управлінській діяльності найчастіше з таких причин:

Ø     відсутність загальної відповідальності за якість дошкільної освіти. Керівник ДНЗ повинен усвідомлювати, що саме якість освіти має бути підґрунтям усієї стратегії колективу, основою річного і перспективно-календарного планування роботи з дітьми, не кажучи вже про повсякденну діяльність педагогів закладу;

Ø     невміння чітко визначити мету, яка стоїть перед педагогами. Керівникові ДНЗ слід чітко визначити як мету, так і критерії результативності роботи, які мають бути реальними (не надто високими, але й не заниженими), щоб колектив міг досягти їх за умов напруженої роботи;

Ø     неувага до фокусування заходів щодо підвищення професійного рівня педагогів. Необхідно чітко уявляти систему підвищення кваліфікації педагогів не лише на рівні ДНЗ, але й методичного кабінету району (міста), інституту післядипломної освіти, узгоджувати свої плани роботи з планами значених вище установ;

Ø     не сформованість навичок самоаналізу у педагогів. Необхідно навчити педагогів піддавати критичному аналізу кожну ідею, метод, що використовувалися раніше, а також фіксу ти результативність як чинних, так і нещодавно запровадь них програм, методик, технологій;

Ø     «не створення» невеличких ініціативних і творчих груп. Таким групам можна делегувати не лише певні питання функціонування закладу, але й розв'язання методичних проблем які постають перед педагогами;

Ø     нездатність спонукати педагогів до внесення пропозицій щодо ефективного функціонування і розвитку закладу;

Ø     недостатня увага до обміну інформацією між педагогами за результатами відвіданих заходів - методичних об’єднань, семінарів, курсів підвищення кваліфікації тощо.

3.5. Форми і види контролю

Слід констатувати, що, на жаль, ще й дотепер керівники ДНЗ послуговуються теоретичними й практичними доробками науковців, які працюють у галузі управління школою. Це зумовлено я об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. Проте, на наш думку, найголовніша з них - це відсутність ґрунтовних розробок сучасних проблем управління ДНЗ не лише на теоретичному, але й на практичному рівні. Спробуємо використати напрацювання колег і виокремити доцільні форми роботи для управлінців дошкільної освіти.

Отже, на нашу думку, за способом виконання можна зазначити такі форми контролю:

ü     колективна форма передбачає залучення до контролю представників усіх рівнів управління: адміністрація, керівники методичних об'єднань, досвідчені вихователі, батьки (за умови чіткого визначення об'єктів і меж контролю);

ü     взаємоконтроль передбачає участь у ньому керівників методичних об'єднань, досвідчених вихователів через наставництво, взаємовідвідування;

ü     самоконтроль передбачає, що досвідчені педагоги контролюють свою діяльність самостійно і обов'язково періодично звітують перед керівництвом ДНЗ за визначеними схемами, алгоритмами тощо;

ü     адміністративно-плановий контроль здійснюють відповідно до плану керівник або вихователь-методист ДНЗ;

ü     адміністративний контроль, не передбачений планом, здійснює керівник ДНЗ у разі виникнення проблем.

За характером об'єктів контролю розрізняють такі його види: комплексний; тематичний; персональний; оглядовий.

Комплексний контроль

Комплексний контроль спрямовано на з'ясування стану освітнього процесу в ДНЗ за певний період роботи (як правило, за три-чотири роки).

Обґрунтування необхідності проведення комплексного контролю:

ü     низький рівень сформованості обсягу знань, умінь і навичок у дітей дошкільного віку;

ü     узагальнення досвіду роботи певного вихователя; упровадження нової технології тощо.

Схема комплексного контролю

 

Об'єкт контролю

Можливі управлінські рішення

Вихователь

·        Методичні рекомендації вихователю

·        Призначення наставника

·        Постановка педагога на персональний контроль

·        Заміна вихователя у групі

Дитина

·        Проведення індивідуальних занять

·        Призначення педагогічного консиліуму

Батьки

·        Допомога у вихованні дитини

·        Залучення до заходів ДНЗ

Методист

·        Розроблення методичних рекомендацій

·        Персональний контроль

 

Приклади формулювання мети комплексного контролю: «Перевірити якість дошкільної освіти в групах короткотривалого перебування», «Перевірити стан упровадження методики Євгена Шулешка в старших групах».

Імовірні висновки за результатами комплексного контролю:

ü     відповідність стану роботи чинним вимогам державних програм;

ü     підготовка методичних рекомендацій для педагогів;

ü     корегування перспективних та календарних планів;

ü     розроблення нових розділів програми;

ü     проведення відкритих заходів тощо.

 

Тематичний контроль

Тематичний контроль дає можливість з'ясувати стан роботи всього колективу над розв'язанням певної проблеми; рівень сформованості умінь і навичок дітей за певним розділом програми.

Тематичний контроль проводять, якщо виникає необхідність перевірити: стан виконання певного розділу програми, за якою працюють вихователі групи; - стан виконання певного розділу програми декількома вихователями (паралельні за віком групи, контрастні групи, різновікові тощо).

Приклад формулювання мети тематичного контролю: «Урахування індивідуально-типологічних особливостей дітей старшого дошкільного віку під час проведення мовленнєвих занять».

Персональний контроль спрямовано на з'ясування професійної майстерності певного педагога.

Оглядовий контроль передбачає з'ясування стану трудової дисципліни в педагогічному колективі, методичного забезпечення освітнього процесу тощо.

 

3.6. Загальні правила контролю

Щоб контроль був результативним і досяг очікуваної мети, керівник ДНЗ має дотримуватися таких загальних правил його проведення:

ü     Контроль не повинен бути несподіваним, виконавці мають знати про строки його проведення (за умови, якщо у керівника ДНЗ немає підстав не довіряти підлеглим).

ü     Контроль не може бути тотальним. Слід сконцентрував увагу на найскладніших моментах навчання та виховання дітей. Доведено, що тотальний контроль робить підлеглих і самостійними у розв'язанні повсякденних проблем.

ü     Необхідно привертати увагу колег до успіхів вихователя, а не лише з'ясовувати недоліки.

ü     Не можна тримати висновки при собі: навіть негативний результат контролю має стати предметом обговорення.

ü     Необхідно з'ясувати, чи згоден вихователь з висновкам чи розуміє, як виправити становище, тобто чи бачить перспективу свого професійного зростання. Загальні правила контролю допомагають з'ясувати принципи аналізу заняття, режимного моменту, дитячої гри тощо. Такими принципами є науковість; об'єктивність; доказовість; систематичність і системність; конструктивність; демократичність; доброзичливість; гуманність; гласність. Зазначимо, що й аналіз системи роботи кожного окремого педагога має відповідати цим принципам.

 

 

3.7. Аналіз системи роботи педагога

Система роботи вихователя дошкільного навчального закладу - це весь комплекс педагогічної роботи, сукупність форм, методів і прийомів, що властиві його діяльності та дають йому змогу отримувати конкретні результати в освіті дошкільників.

Вивчаючи рекомендації науковців і практиків щодо аналіз й оцінки ефективності занять із дітьми, можна дійти висновку, що автори здебільшого обходять питання принципів спостережена та аналізу, тобто правил поведінки суб'єкта управління, а саме методиста або завідувача дошкільного навчального закладу. Керівники ДНЗ часто послуговуються різноманітними схемами і картками контролю, які, на жаль, не завжди мають єдину принципову основу і критерії оцінки ефективності переглянутого. Це не дає їм змоги отримати повний і системний обсяг інформаційного матеріалу. Тому пропонуємо передусім дотримуватись основних принципів контролю за діяльністю педагогів і дітей.

 

Принцип невтручання (нейтралітету) того, хто перевіряє

Виходимо з того, що кожне заняття вихователя з дітьми - це творчість. Будь-хто з присутніх на занятті сторонніх дорослих - це чужорідне тіло в комплексі, яким за своєю суттю і є таке заняття. Ось чому наполягаємо на тому, що присутні на занятті дорослі (завідувач ДНЗ, методист, студенти, слухачі курсів підвищення кваліфікації тощо) не повинні заважати дітям бачити і слухати вихователя.

 

Принцип коректності звертання до вихователя і дітей з боку того, хто перевіряє

Сторонні дорослі мають (іноді - навіть зобов'язані) бути коректними і ввічливими, дотримуватися правил мовленнєвого етикету і слугувати взірцем передусім для дітей. Якщо йдеться про відкрите заняття, на якому присутні вихователі з інших дошкільних закладів, то дітей доречно привести в групу пізніше, після того, як гості сядуть на свої місця. Саме тоді є сенс дітям привітатися з гостями, познайомитися тощо. І це не буде штучною процедурою, як у тому разі, коли діти вітатимуться вдруге: адже вперше вони віталися і повторювали співучо «Здра-а-а-астуйте!» по декілька разів, коли сиділи на незручних лавках у роздягальні, а гості проходили повз них до групи.

 

Принцип урахування всіх факторів під час спостереження заняття

На занятті, за ходом якого ведеться спостереження, немає і не може бути другорядних деталей. Час проведення занять із дітьми жорстко обмежено. З огляду на це його раціональний розподіл залежить від багатьох чинників - як об'єктивних, так і суб'єктивних (початок тижня, друга половина дня, самопочуття вихователя, втома дітей тощо). Використання стандартних карток контролю іноді заважає керівнику ДНЗ побачити все заняття в комплексі. Основним критерієм, застосовувати чи ні картки контролю, є мета відвідування заняття - правильно визначена мета допомагає побачити необхідний аспект, а потім ґрунтовно його проаналізувати. Цей принцип найкраще реалізувати, якщо ведеться відео зйомка заняття.

 

 

Принцип урахування індивідуальних особливостей вихователя

Після перегляду заняття необхідно провести бесіду з вихователем, запропонувавши спочатку висловитися йому, а потім - охарактеризувати заняття з точки зору досягнення мети і завдань.

Нагадаємо, що існує низка дидактичних факторів, що впливають на вибір методу навчання дітей дошкільного віку:

Ø     мета навчання;

Ø     рівень навчання, якого необхідно досягнути;

Ø     обсяг вимог і змісту, які необхідно реалізувати на занятті;

Ø     складність матеріалу;

Ø     рівень підготовленості дітей;

Ø     активність і зацікавленість дітей;

Ø     вік дітей;

Ø     працездатність дітей;

Ø     сформованість навчальних навичок у дітей;

Ø     час і умови навчання;

Ø     взаємовідносини вихователя і дітей (співпраця або авторитарність);

Ø     кількість дітей на занятті;

Ø     рівень професійної компетенції педагога.

 

Вивчення результатів роботи конкретного вихователя визначається планом роботи ДНЗ (як правило це стосується тих, хто підлягає атестації). Без ґрунтовного вивчення системи роботи вихователя неможливо:

Ø     об'єктивно оцінити його педагогічну діяльність;

Ø     допомогти (за необхідності) удосконалити систему його роботи;

Ø     провести атестацію;

Ø     вивчити перспективний педагогічний досвід.

 

Під час вивчення системи роботи вихователя застосовують такі методи: спостереження й аналіз занять та інших форм взаємодії вихователя і дітей; вивчення перспективно-календарного планування; проведення контрольно-діагностичних зрізів обсягу знань, умінь та навичок (ЗУН) дошкільників з певного розділу програми, за якою працює вихователь; бесіди з педагогом; анкетування батьків.

Процес вивчення системи роботи педагога передбачає такий алгоритм дій:

Ø     Відвідати й проаналізувати заняття з певного розділу програми (7 - 9 занять). Кожне заняття не потребує ґрунтовного аналізу, якщо в цьому немає нагальної потреби (наприклад, для виправлення грубих помилок методичного характеру). Необхідно проаналізувати систему занять, щоб мати можливість побачити діяльність педагога та дітей в умовах реалізації певної технології, якою він користується.

Ø     Вивчити перспективно-календарне планування, щоденник самоосвіти тощо. Необхідно зіставити планування з програмою, за якою працює вікова група, щоб виявити стан виконання вихователем державних вимог до дошкільної освіти. Слід також проаналізувати планування індивідуальних занять із дітьми.

Ø     Провести контрольно-діагностичні зрізи знань, умінь і навичок дітей.

Ø     Провести бесіди з вихователем, під час яких слід звернути увагу на такі аспекти:

-      як він працює над підвищенням своєї фахової та методичної кваліфікації;

-      яким є його власне бачення системи в своїй роботі;

-      чи може вихователь дати самооцінку своїй роботі.

 

3.8. Вимоги до висновків та пропозицій того, хто здійснює контроль

Який вид контролю не здійснював би представник органу вищого рівня, завідувач ДНЗ, вихователь-методист, після закінчення контролюючих заходів він повинен зробити свої висновки й висунути пропозиції.

Ці висновки мають:

Ø     відповідати меті відвідування;

Ø     розкривати шляхи досягнення позитивних результатів і причини недоліків;

Ø     характеризувати тенденцію змін, які відбуваються в роботі вихователя;

Ø     відповідати фактичному стану справи;

Ø     враховувати досягнення науки та передовий педагогічний досвід;

Ø     бути доказовими, переконливими.

Певні вимоги висуваються й до пропозицій, які розробляє за результатами контролю той, хто його здійснює. Насамперед такі пропозиції мають: в адресуватися конкретним особам і відповідати висновкам та меті відвідування; розвивати досвід вихователя; бути спрямованими на ліквідацію причин, що породжують недоліки; в враховувати реальність їх виконання в окреслені строки; ш бути конкретними й лаконічними.