м.Дніпро ДНЗ № 20








Методичні розробки

Тренінг для вихователів

Всі ви знаєте, що провідним видом діяльності дитини в 4-6 років є гра.

Гра як провіднадіяльністьдітейдошкільноговікувідрізняється рядом особливостей.Виникнувши в ранньомудитинстві на основінаслідування і маніпулятивнихдій з предметами, вона на протязідошкільногоперіодустає для дитини формою активного творчоговідображенняоточуючогосвіту. У процесіігровоїдіяльностіприродно і ненав'язливовиховуєтьсяповедінкадітей і коригуєтьсяїхмовнафункція. Виправляється не мовленнєвепорушеннясаме по собі, а виховуєтьсямовнадіяльність у структуріігровоїдіяльності і в зв'язку з нею.

      Як метод навчаннядітей у групі,грапостає у двохвидах:

1)   власне дидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні) та самоорганізаціїдітей;

2)      гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у нійналежитьвихователю, який є їїорганізатором.

Під час гри-заняттядітизасвоюютьдоступнізнання, у них виробляютьсянеобхіднівміння, удосконалюютьсяпсихічніпроцеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективнеопануваннязнань і вміньвідбувається в практичнійдіяльності за активізаціїмимовільноїуваги і запам'ятовування.

Оскільки більшість дошкільників  логопедичної групи мало здатні до мовленнєвого самовираження, то їх ігрову діяльність варто спрямувати на подальше розширення та збагачення словника, вправляння дитини у вживанні мовленнєвих засобів, пропонуючи їй адекватні, зрозумілі, виразні, емоційно забарвлені зразки мовлення.

В ходіроботи з дітьми в логопедичнійгрупівиховательвикористовуєрізноманітнівидиігор.

Сьогодні деякі з них ми і розглянемо.

1.     Пригадування органів артикуляції.

(Вчитель-логопед ставить присутнім запитання):

- Дітям необхідно знати, за допомогою яких саме органів вони можуть говорити, що саме допомагає їм розмовляти?

-Дайте, будь ласка відповіді на такі запитання: який головнийорганартикуляції у людини? (Язик).

- Якічастини язика виможете назвати?(Кінчик, бічні краї, спинка, корінь).

- Якіартикуляційніоргани беруть участьв утвореннізвуків?(Язик, губи, зуби, нижня щелепа, твердепіднебіння, м’яке піднебіння, голосові зв'язки, носова порожнина).

-Якутворюєтьсяголос? (Повітря проходить черезголосові зв'язки, якітозмикаються, торозмикаються).
 

2.     Артикуляційна гімнастика.

-         Формування правильної вимови - складний процес. Щоб дитина навчилася правильно вимовляти складні звуки , її органи артикуляції повинні чітко виконувати рухи , переходити від одного положення до іншого. Всьому цьому вчить артикуляційна гімнастика.

( Даються рекомендації  щодо її проведення : «Слід займатися щодня по 5-10 хвилин, вправи виконуються перед дзеркалом, повільно, потім темп збільшується, періодично дитині слід задавати питання: «Де знаходиться твій язичок ?» Всі вправи проводяться чітко фіксуючи рухи. Вправи поділяються на динамічні(рухливі) та статичні(коли ограни артикуляції знаходяться в одному положенні і не рухаються).». Учасники тренінгу переглядають презентацію «Артикуляційна гімнастика. Казка про Чарівний язичок». В ході перегляду педагоги виконують артикуляційні вправи. )

 

3.     Розвиток фонематичного слуху і сприймання.

-  Важливим елементом логопедичних занять є розвиток фонематичного слуху і сприймання.

-  І зараз ми спробуємо побути на місці дітей і пограти в ігри, в які наші діти граються на  логопедичних заняттях та на заняттях з розвитку мовлення.

Гра «Придумай риму на слово».

-  Перед вами перевернуті предметні малюнки, вам необхідно буде вибрати малюнок, поглянути, що там зображено і придумати риму на слово.

Гра «Хто тебе покликав?»

-  А тепер пограємо ще в одну гру. Всі учасники гри стають в коло, один учасник стоїть в колі. В нього зав’язані очі. Хтось один повинен покликати того, хто стоїть в колі. Завдання учасника в колі  - відгадати, хто його покликав.

 

Дидактична вправа «Знайдипомилку»

-  Педагогампропонуєтьсязнайтипомилку у віршованих рядках.

-  РІ к пішовгуляти в сад.

Не дійшов, боповз назад.

 

-  Кинула шишку на мене зозуля.

В мене на лобіз'явиласяКуля.

 

-  Ми з братом лісникивід роду:

Пиляєм пАлкою колоду.

 

-  Я вдягнувновийСалат,

А вінвиявивсь до п'ят.

 

-  Пригрілосонечко як слід —

І на ДніпрірозтанувДід.

 

-  Мені мама до сніданку

-  Подає солодкуБанку.

 

4.     Формування правильної вимови та дикції.

-  Щоб говорити чітко, красиво, правильно та виразно необхідно формувати правильну вимову та дикцію.

 

Гра «Хто швидше скаже скоромовку?»

-  Пропоную пограти в гру. Перед вами картки, на яких написані скоромовки, вам необхідно наосліп обрати скоромовку, і потім промовити її якнайшвидше.

 

5.     Ігри на автоматизацію, диференціацію  звуків.

-  А тепер перейдемо саме до постановки звуків. Адже ця робота є найскладнішим етапом формування правильного мовлення.

-  Процес постановки звуків складається з 4 етапів :

·        Підготовчого (виконуються артикуляційні, дихальні вправи)

·        Постановки звука(формуються правильні артикуляційні уклади)

·        Автоматизації звука(звук автоматизується, закріплюється в складах, словах та реченнях)

·        Диференціації звука(часто діти плутають звуки, і цей етап необхідний для того, щоб діти чітко могли вирізняти поставлений звук серед інших звуків)

 

 

Гра «Всюдихід» (використовується на етапі постановки звуків)

-  Пропоную пограти в гру. Перед вами на екрані всюдихід. Він буде рухатись лише тоді, коли ви будете промовляти звук [р]. А говорити цей звук необхідно лише стільки, скільки буде рухатись наш всюдихід.

 

-  Як я вже повідомила, автоматизація звука відіграє важливу роль  під час роботи над закріпленням звука. Автоматизуються звуки в складах, словах, реченнях.

 

Гра «Веселий снігобол» (використовується на етапі диференціації звуків)

 

-  Важливим етапом є і диференціація звуків. Адже є діти, які плутають звуки. Важливо вміти розрізняти звуки, і не плутатись при їх вимовлянні.

(Педагоги переглядають презентацію та грають в гру «Веселий снігобол». Гра на розрізнення звуків [з]-[с])

 

6.     Розвиток дрібної моторики рук.

-  Ще одним важливим етапом на кожному логопедичному занятті є розвиток дрібної моторики, адже багатьма лікарями та вченими доведено, що розвиток дрібної моторики тісно пов’язаний з розвитком мовлення – чим краще розвинені пальчики дитини, тим краще вона буде розмовляти. Для розвитку дрібної моторики використовують такі ігри – ліплення, малювання, письмо, складання мозаїки, пазлів, ігри з піском, глиною, тістом, шнурування шнурівок тощо.

-  Пропоную зараз зробити масаж рук (за допомогою горіхів, шишок, дерев’яних паличок)

Гра «Розімни свої пальчики, і виклади образ дитини»

-  Шановні педагоги, всі ви знаєте, що найголовніше в нашій роботі – це наші діти. Хочеться згадати слова В.О.Сухомлинського: “Щонайголовнішебуло в моємужитті? Без роздуміввідповідаю: виховання, навчання дітей, а також любов до них.»

-  Я вам пропоную трохи погратись, розім’яти свої пальчики. Вам необхідно розділитись на групи. Групи будуть виконувати завдання:

-  1 - викласти мозаїкою дитину

-  2 – намалювати дитину

-  3 – виліпити з пластиліну дитину

 

-  І наостанок я хочу побажати вам всім успіхів у вашій роботі, творчого натхнення, і пропоную трішки порелаксувати. (Логопед пропонує педагогам понюхати і випити фіточай і понюхати релаксаційні фіто подушечки. Все це відбувається під класичну музику ).

 

 

 

 

 

 

Здоров’язберігаючі технології

Починаємо робочий день з зарядки…

 

Самий найкращий спосіб розпочати учбовий день із… ранкової гімнастики. Вона може бути представлена, як фізкультурною паузою, або  дихальною гімнастикою, або у вигляді сміхотерапії. Варіантів багато, головне, в цьому прийомі, що уся школа збирається разом та налагоджується на робочий лад, отримує позитивні емоції, які допоможуть зробити робочий день кращим, а ще допоможуть «зберегти» перший урок від ранкових пробуджень.

Дихальна гімнастика та фізкультхвилинка

Оздоровчі хвилинки під час уроків повинні комбінувати в собі  фізичні вправи для осанки,  вправи для очей, рук, шиї, ніг. Фізичні вправи краще проводити під музичний супровід. Цей прийом допомагає зняти втомленість, відновити рівновагу учнів. Такі вправи можна досить успішно надавати проводити самим учням або поєднувати з елементами ігор. Наприклад: зараз похиляться вперед ті, у кого день народження взимку та весною… теж саме зроблять всі, хто народився влітку та восени. А тепер підтнуться ті, хто сьогодні прийшов до школи.

Пальчикова гімнастика

Ще у ІІ тисячолітті до нашої ери китайські мудреці знали, що існує взаємозв'язок між рухами пальців, кисті та розвитком мислення. Це підтверджують дослідження фізіологів.                                                                        У роботах В.М.Бехтерева є висновки про те, що маніпуляції рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу, а також власне з рук, розслаблюють губи, що сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини.

 Дослідження М.М. Кольцової свідчать, що кожен з пальців руки має своє представництво у корі великих півкуль головного мозку.

Таким чином, мовлення перебуває у прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки.

 Народна мудрість здавна зберігає знання про доцільність використання ігор з пальчиками. 

 

"Пальчикові" ігри являють собою віршовані рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних рухів рук, пальчиків.                                  Пропонуючи таку гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, заздалегідь продумати всі рухи і поступово їх повторювати.

 

Важливо, щоб  гра повторювалась упродовж певного проміжку часу. Наприклад, гра, присвячена весні, протягом 2-х перших весняних тижнів. Потім на зміну приходить нова пальчикова гра, пов'язана із певною подією, святом, періодом року. Можна спеціально призначити час для пальчикової гри. Наприклад, на другому уроці, або після опрацювання нової теми.

 

Ігри з пальцями були створені для дітей дошкільного віку, але ними досить доречно користуватися у початковій школі, вони допоможуть вчителю не тільки розвивати мовлення та інтелектуальні здібності дитини, а також знімуть психічне навантаження, стануть у пригоді для створення робочого ритму впродовж дня.

Звукова гімнастика

Ми правильно вимовляємо різні звуки завдяки доброї роботи органів артикуляції (язик, губи, нижня челюсті та м’яке піднебіння). Точність та сила дій цих органів у дитини розвивається поступово, у процесі мовної діяльності.  Тому у початковій школі буде досить доречно впроваджувати саме звукову гімнастику. Ціль якої полягає у виробітки правильних рухів органів артикуляційного апарату, необхідних для вимовляння звуків.Проводити таку гімнастику потрібно кожен день, для того щоб навики дітей закріпилися але робити це потрібно у ігровій формі, до того ж не слід за раз виконувати більш трьох вправ за раз.

Такі вправи дуже корисні для всіх дітей, особливо у перших класах. Цей прийом легко використовувати на уроках читання та мови, він надасть вам можливість розвити правильну вимову звуків, сприятиме підвищенню чіткості та правильності вимови.

Ігри та ігрова терапія

Гру традиційно зв’язують з дитинством. Переступаючи шкільний поріг, дитина починає процес навчання. Але ігрова діяльність продовжується, хоча змінюється її характер. Тапер гра допомагає розв’язати  задачі різної важкості, формувати нові необхідні вміння та навички. 

Роль гри у молодшому шкільному віці велика ще тому, що у процесі ігрової діяльності наряду з розумовим розвитком здійснюється й фізичне, естетичне, моральне виховання.  Виконуючи правила гри,  учні привчаються зосереджуватися, контролювати свою поведінку, в результаті чого виховується воля, формуються дисциплінованість, вміння робити за планом, приходити на допомогу один одному. Чим цікавіші ігрові події, які вчитель використовує на уроках, тим непомітніше але ефективніше учні закріплюють, узагальнюють, систематизують отриманні знання.

Гра – завжди була найулюбленішою формою роботи для дітей, особливо молодшого шкільного віку. Необов’язково бути психологом, для того щоб грати з дитиною. Існують багато ігор, які ми можемо назвати терапевтичними, але ними ми сміливо можемо користуватися і під час уроків, факультативів, свят, або ж у групі тривалого дня.

 Такі ігри будуть корисними для будь-яких дітей, тому що вчать дружному спілкуванню, порозумінню, знижують напруження, та формують певні моральні принципи. Завдяки ігрової терапії дитина привчається сміливо висловлювати свою думку, самостійно приймати рішення.

Види ігор:

Сюжетно-рольові ігри

Режисерська гра – це вид рольової ігри. В таких іграх педагог, або учні наділяють ролями іграшки, або певні предмети, вигадують події і строять власний сюжет. Цей прийом особливо розвиває уяву. Такий вид ігор знадобиться нам насамперед у роботі з початковою школою на будь-якім уроці.

 

Театралізована гра – це водночас розіграш певного літературного сюжету і фрагмент дитячого життя. В таких іграх діти входять в образ самі, або використовують ляльки (замість ляльок можуть бути картки з малюнками). Цим прийомом ми часто користуємося на уроках літератури, та літературних зустрічах.

Комп’ютерні ігри в наш час також не диво. І їх теж ми можемо сміливо використовувати на своїх уроках і робити це можливо вже с першого класу.

Рухливі ігри відіграють велику роль у вихованні свідомої дисципліни дітей, яка є неодмінною умовою кожної колективної гри. У процесі гри у дітей формуються поняття про норми громадської поведінки, а також виховуються певні культурні навички. Більшість рухливих ігор має широкий віковий діапазон: Вони доступні дітям різних вікових груп. Рухливі ігри розвивають фізичний стан дітей, фізичні якості, які розвиває легка атлетика, поширює кругозір дітей, впливає на психологічний стан, виховує морально-вольові якості, сприяє дотриманню дисципліни, розкутості і приносить користь у повсякденному житті.

Завдяки рухливим іграм діти, які займаються легкою атлетикою, можуть досягати бажаних результатів на тренуваннях та змаганнях, адже розвиваються не тільки моральні та психологічні якості, а й фізичні , котрі допомагають досягти бажаних результатів.                                                                                  Займаючись рухливими іграми діти удосконалюють будову тіла: зміцнюються м'язи спини, верхніх та нижніх кінцівок; корегують поставу, ходу.

Розважальні ігри – це ігри-забави (ігри с ляльками, предметами, танцювальні ігри) святкові розважальні ігри, театральні ігри. Такі ігри розширюють інтереси школяра, формують культуру спілкування, виховують почуття гумору. Театральні ігри  наділяють учнів певними ролями при розіграші казок, історій.   

Важливо відмітити, що у такі ігри грають будь-які класи. «Еврика», «КВН», різні пантоміми, «Юний детектив», брей-ринги, «Країна казок», осінні свята  ці та багато інших ігор залишаються найулюбленішою розвагою учнів впродовж усього шкільного життя.

Гра-фантазія – у таких іграх дитячий задум реалізується у рольовий поведінці, за допомогою різноманітних засобів для безпредметної ігрової дії. Тобто міміки, жестів, малюнків, інтонації.

Психогімнастичні ігри  (див.далі)

Народні ігри сприяють формуванню у дітей універсальних родових психічних здібностей людини, а також найважливіших рис психології народу створившого гру. Найбільша кількість народних ігор – це рухливі ігри. Тому для ознайомлення дітей з історією рідного краю, а також з метою зміцнення здоров’я на свіжому повітрі можна проводити «Козацькі розваги», «Нумо, хлопці», «Веселі старти», «Старти надій». Поєднуючи елементи розповіді з конкретними розвагами та конкурсами.

 

Результат участі у таких іграх є не тільки у виграшу, (хоча це теж важливо для дитини) а й у почутті радості фізичних та моральних зусиль, долаючи припинення.

Розвиваючі ігри – це особливий вид ігор, базований на цілеспрямованому розвитку, вдосконаленні інтелекту, на передачі важливої інформації о   світі. Такими прийомами можна успішно користуватися не тільки на заняттях психолога, а й на будь-яких уроках (математиці, фізики, читання та письма). Обучаючи або розвиваючі ігри вчать дітей бачити міжпредметні зв’язки, загальні риси, схожість та різність речей.                                      Наприклад на уроках іноземної мови часто можна зустріти завдання: «знайдіть із списку речей зайві речі», або «розподілить наступні слова по трьох категоріях». На уроках літератури можна надати можливість дітям побути психологами та знайти (та підтвердити текстом), риси характеру притаманні тому чи іншому герою. 

Успішність розвитку дитини залежить від оволодіння спеціальними знаннями, вміннями та навичками. У зв’язку з цим особливе значення має дидактична гра.  Такі ігри допоможуть вчителю сформувати дитячий колектив,  де обов’язковими умовами є уміння грати разом, допомагати один одному, радіти успіхові товариша, знаходити компроміси. Важливо, щоб дитина, яка відчуває себе неловкою і не знає як себе поводити у таких іграх, грала разом з дітьми, які вже оволоділи цими навичками і здатні допомогти іншому.                                                              

Звісно, що такі ігри ми насамперед використовуємо у початковій школі, але елементи дидактичних ігор ми успішно використовуємо у середній та старшій школі. Наприклад: поділяючи клас на групи і надаючи кожній  з них завдання.

Психогімнастика

Завданням "психогімнастики” є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості. Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини. Решта передбачає відтворення дітьми дій та вчинків уявних героїв. У таких іграх діти тренують свою увагу, пам’ять, спостережливість, витримку. А також вчаться розуміти людські емоції та контролювати їх.                        Такі вправи можуть проводитися у вигляді ігор де потрібно зобразити певні емоції, або продемонструвати певній емоційний стан (пантоміма). 

Другий метод психогімнастики полягає у відображенні своїх емоцій та переживань у розповідях  , малюнках, інсценівках, іграх - страхів, агресії, ревнощів. (Ці прийоми можуть бути як індивідуальні так і колективні. Наприклад гра «казковий маточок» де кожен учасник розповіді відмотує нитку та каже одне речення, яке продовжує попередню думку. Задача класу не тільки розказати історію про певну емоцію у казковій формі, а й знайти можливі рішення по її здоланню, знайти її корисні та пагубні риси.

У вихованні вищих моральних почуттів велике значення має механізм "вживання в образ. Це, з одного боку, можливість побути в ролі тих істот, що лякають дитину, а також тих людей, з якими він спілкується. Таким чином дитина відходить від егоцентричної позиції у сприйманні ситуації. З іншого боку, виконуючи роль позитивного героя, який не злякався, виявив турботу, надав допомогу іншим, малюк одержує позитивний зворотний зв’язок: йому дякують, його хвалять, ним пишаються. Переживання радості з приводу того, "який я хороший ”, "як я добре вчинив ”, змінює самооцінку малюка і значно краще впливає на його поведінку, ніж докори і повчання.

 

Проводити психогімастику можна у будь який час. На цікавих перервах, або на уроці праці чи малювання, у групі тривалого дня, або у вигляді домашнього завдання.

Використовуючи цей прийом ви швидко помітите, як змінюються ваші учні, як швидко вони оволодівають навиками самоконтролю, як підвищується їх самооцінка та готовність прийти на допомогу.

Казки та казкотерапія

На слово «казкотерапія» люди реагують по різному. Часто її сприймають як дитячу терапію зовсім не корисну для дорослих, але це не так. Для кожного віку існують  свої казки, а ця техніка має майже необмежені можливості.

Для казкотерапії казки підбираються різні: народні, авторські, сучасні, спеціальної розробки, психокорекційні, притчі, міфи, легенди, філософськи казки та багато інших. Можливий варіант – придумати казку самостійно, або колективно разом із дітьми.

Казкотерапія – це самий древній спосіб терапії, який виник майже тоді, коли люди навчилися розмовляти. Казками передавалися духовні знання, моральні цінності, правила поведінки, життєві помилки та багато різної корисної інформації. У той час казки та міфи розповідали не тільки дітям а й дорослим.

Казкотерапія – це психотерапія, вже існуючими казками та фантастичними героями.  Вона допомагає отримати почуття захищеності у світі, надає можливість програти основні життєві ситуації у «захищеному режимі» - через казки.  Також цей прийом допомагає дитині зрозуміти себе, виховати у собі корисні риси та звички.

Загальна ідея цього прийому полягає в тому, що дитина бачить себе на місті головного героя, живе разом із ним, вчиться на його помилках. Тобто людина з раннього віку за допомогою казок навчається примиряти на себе різні ролі: поганих та добрих героїв, творців та знищувачів, бідняків та багачів. 

Дитина яка часто слухає казки стає більш уважною, витриманою.   Будь-яка казка – це розповідь про відносини між людьми, о законах суспільства. Тому казки для початкової школи можна підбирати саме про учнів, про шкільне життя, дружбу та взаємодопомогу. Цей прийом також можна використовувати на класних годинах, на уроках читання, або у групі тривалого дня.

Дитяча казка – це одна з самих доступних можливостей емоційного розвитку дитини, адже  ніякі знання не повинні випереджувати морального розвитку особистості.

 Арт техніка

В основі арт-техніки лежить творча діяльність, у першу чергу малювання. Творчий розвиток являється не тільки головним терапевтичним механізмом, саме він допомагає  виховувати здорову особистість. За допомогою арт-техніки дитина має можливість виразити свої переживання, почуття, відношення.  Крім того творча діяльність допомагає зняти напруження, сприяє підвищенню дитячої самооцінки, впевненості у власних силах, та взагалі розвиває творчі здібності.  Основна задача таких технік не в тому, щоб навчити дітей малювати. Головна ціль – це духовний розвиток, самопізнання людини через творчість та покращення адаптації школярів.  Творчі здібності вчитель розвиває на уроках праці та малювання, але сьогодні викладання цих предметів  повинно бути основане саме на таких методиках арт-техніки.

Незайвим для вчителя  буде розуміння дитячого малюнку:

Самим розповсюдженим признакам підвищеної тривожності є самовиправлення. Особливо ті, які не ведуть до покращення якості малюнка.  Якщо якась частина малюнку детально штрихується це також вказує на підвищену тривожність юного майстра.   Звертайте увагу на очі, якщо вони збільшені з заштрихованими зіницями, можливо дитина почуває страх.

 

Прикрашання малюнку за допомогою необов’язкових додаткових деталей  вказує на демонстративність дитини, на бажання бути значимим, тягу до зовнішніх ефектів. Частіше це зустрічається серед дівчат.

Дуже слабкий нажин олівця, низька деталізація малюнку свідчать про швидку втомленість, емоційну чуттєвість дитини, психічну нестабільність.

А діти, у яких дуже швидко змінюється настрій змінюють нажин олівця впродовж малювання декілька разів. 

Імпульсивні учні часто не доводять лінії до кінця. Їх малюнки великі, часто несиметричні і призводять враження неакуратних.

Зустрічаються малюнки, де усі фігури зображені дуже маленькими. Часто вся композиція розміщується десь на краї паперу. Це означає, що малюк відчуває себе слабким та не вірить у власні сили. Можливо хтось із батьків занадто вимогливі з ним, або ж саме ваші – вчительські вимоги не дорівнюють його можливостям.

Якщо дитина малює людей у відкритих позах – руки не схрещені, а широко розставлені , фігурка крупна, частіше плавна, все це говорить про оптимізм та життєрадісніст ь дитини, відкритість. Якщо ж навпаки – «закрита» поза (руки прижаті до тілу або сховані за спиною, фігура витягнута вказує на замкнутість, занадто стриманість.

Як у малюнках хлопчиків, так і у малюнках дівчаток часто можна помітити символи агресивної поведінки: збільшені кулаки, зброя, агресивна поза, чітко підкреслені нігті та зуби. Такі деталі можуть свідчити й про захисну позицію в поведінці. 

Дорослим слід частіше приділяти увагу дитячим малюнкам. Вони здатні розповісти багато корисної, важливої інформації про дитину, попередити про виникнення певних психічних  проблем.

 Кольоротерапія

З самого народження кожного з нас оточують кольори, що виявляють вплив на організм, нервову систему та психіку людини, налаштовуючи його в унісон з оточуючим світом.

 Колір значно впливає на нас: притягує нас і до нас, змушує робити покупки та викликає різноманітні емоції. Зумовлює раптові почуття і навіть фізіологічні реакції, від припливу крові до почуття холоду.

Колір може навіть лікувати. Наприклад, біль знімають відтінки блакитного. А сил надає помаранчевий. Зелений заспокоює. Недарма ми так намагаємось хоча б не на довго вирватись із міста - ближче до природи і її зеленому кольору.

Але окрім безпосереднього використання кольору існують психологічні, дуже дієві, техніки кольоротерапії - методу психологічного лікування з метою розслаблення, зняття стресів, підняття настрію та тонусу за допомогою кольорів.

Емоції в кольорі

Діти рано починають відчувати колір та підбирати його для зображення у свого настрію. Доктор Макс Люшер, психолог та дослідник в області кольору прийшов до висновку, що вибір кольору дуже тісно зв’язаний із психологічними особливостями людини, із станом її здоров'я.

Діти використовують в основному 5-6 кольорів. В цьому випадку можна розмовляти про нормальний середній емоційний розвиток школяра. Більш широка палітра кольору говорить про натуру чуттєву, багату емоціями. Якщо дитина використовує тільки 1-2 олівця, це скоріш за все вказує на негативний стан у цю хвилину: тривога(синій), агресія (красний), депресія (чорний).  Використання простого олівця іноді трактується як «відсутність» кольору, таким чином дитина повідомляє про те, що у його житті не вистачає яскравих красок та добрих емоцій.

 Найбільш значимі фігури дитина завжди виділяє більшою кількістю кольорів. А відкрито несприймаємих персонажів малює чорним, або темно-коричневим кольором. Також колір може передавати риси характеру та стан:

 

 

 

Дитя людське — дитя Землі. Народжуючись, воно починає життя у нерозривному зв’язку з усім розмаїтим світом: рослинами, тваринами, повітрям, ґрунтом, водою, камінням. І так важливо, щоб дитина уже з перших років відчула єдність з природою за допомогою дорослих, змінювала її, черпала з того джерела творче натхнення.

 Природа — це невичерпне джерело всебічного розвитку дитини, ефективний засіб формування її світогляду, виховання почуттів.

 Але сьогодні ми бачимо, що стрімкий науково-технічний прогрес порушив хід гармонійного розвитку людства. Насамперед відчуваємо це у ставленні до природного довкілля — певною мірою може слугувати показником внутрішньої культури людини.

 Адже природоохоронна справа залежить від свідомості кожної людини, її відповідальності за долю рідної природи. Це вимагає підвищеної уваги до виховання дбайливого ставлення до її об’єктів, починаючи з дошкільного віку — періоду становлення основ майбутньої особистості.

 Сьогодні є очевидним для всіх, що екологічне виховання дошкільників — це не лише подання відповідних знань, а й спрямування на усвідомлення

 екологічної цінності природного середовища у єдності його з людиною. Таке

 усвідомлення ґрунтується на розміщенні залежностей, які існують у природі,

 впливу людської діяльності на неї і необхідність дбайливого ставлення до

 всіх її об’єктів.

 Дітям потрібно подавати знання, які спонукали б пізнати навколишнє, у доступній для них формі. Ці знання повинні впливати і на пізнавальні процеси.

 Активізувати інтерес до явищ, розширення сфери емоційних вражень, розвиток гуманного ставлення до неї, почуття обов’язку за збереження її багатств, патріотичне виховання на основі уявлень про красу рідного краю, а також формування таких моральних якостей, як доброта, чуйність, любов і увага до всього живого. Важливо навчити дитину не лише сприймати красу, бачити її, відчувати і розуміти, а й щоб одержані естетичні враження викликали бажання діяти чесно, гуманно, відповідати власною посильною участю у створенні прекрасного.

 Залучаю дітей до активного піклування про природу, навчати бережно ставитись до неї. Щоб викликати у малят бажання охороняти природу, піклуватися про неї, організовую систематичні спостереження, працю у природі, найпростіші досліди, які розкривають дітям закономірності розвитку живого об’єкта, бесіди, художню літературу, картини.

 Стежу за тим, щоб спостереження протягом тижня перепліталися з різними формами роботи за іншими розділами програми: ознайомлення з художньою літературою, розвитком мовлення, зображувальною діяльністю, фізичним вихованням, враховуючи взаємозв’язки між об’єктами та явищами природи.

 За вимогами сьогодення щодо екологічного виховання — прищеплення бережного ставлення до природи — важливе місце відводиться дослідницькій, пошуковій роботі. Пропонувати дітям знайти самим відповідь на питання.

 Спостерігаючи вдома, як закипає чайник, як парує з носика чайника вода, що закипає, діти роблять висновок, що при сильному нагріванні води, з’являється пара, яка перетворюється в дрібненькі крапельки води. Якщо підставити скельце, ці краплини осідають на ньому, потім збираються у більші й стікають.

 Потім діти роблять висновок, що так само падає з неба дощ, і спосіб ,його утворення такий самий.

 А я підкреслюю, що люди навчилися розкривати таємниці природи, пізнали вже багато чого і використовують ці знання в різних галузях науки і виробництва.

 Райдуга дивує кожну дитину. Розкриваючи природу, її утворення, пропоную пригадати, коли саме вона з’являється на небі: після грози і дощу водночас з появою сонця, це його проміння проходить крізь краплини води у повітрі. Діти охоче спостерігають таке явище і в інших ситуаціях — сонячного дня під час розбризкування води з пульверизатора, під час поливання двірником рослин на вулиці, в акваріумі, що стоїть під прямим кутом до сонця.

 Якомога більше бувати з малюком на лоні природи. Показувати йому, яке чудове будь-яке творіння — від каменя до тварин, від хмарки до .придорожньої травинки. Розповідати, як живе все на землі і під землею, у воді й повітрі. Добре, коли у злагоді і взаємозв’язку, гірше, коли через чиюсь необачність єдність природного середовища нищиться.

 Дитина розуміє, коли її звичайно підведуть до цього поступово, що на твердій, сухій, не скопаній землі нічого не можна виростити, що коли вирубують дерева, ніде буде жити птахам, то й ніхто не захистить садок від гусені, а значить на яблука й сливи немає чого й чекати, а якщо перед зимо¬вими холодами не вкрити або не перенести в приміщення квіти, то вони загинуть від холоду.

 Важливо, щоб дитина бачила особистий приклад рідних у ставленні до природи. Наприклад, дитина чує від рідних (тата, мами) під час прогулянки в парку чи у сквері: «Не бігай по траві! Не рви квітів! Не ламай кущик!» Але не розуміє, чому, бо ж минулої неділі в лісі мама нарвала оберемок квітів і потім на пероні викинула. їх, ламала гілки, щоб відмахуватися від комашні. Чому ж тепер не можна? «Бо в парку все це люди садили», — терпляче пояснює мама. Значить, коли люди садили — не можна, а коли саме виросло — будь ласка?! Але ж і ті, й ці однаково живі. Так кілька разів, і малята будуть думати, що тато з мамою роблять правильно, бо вони все знають.

 Тому, збираючись на прогулянку, треба продумувати нюанси прогулянки, щоб вона була приємною і корисною, особливо для малят. Милуючись разом чудовими краєвидами, розглядаючи рослини неодмінно говорити при цьому: «Оцю квіточку не зривай — вона занесена до Червоної книги», розказати про інші рослини.

 Якщо трапиться зламаний кущ, чи деревце, гілочка, треба їх обов’язково «полікувати», і наступного разу не забути навідатись.

 Враження, одержані від рідної природи змалку, глибоко западають в душу малюкам, а в майбутньому стають чи не вирішальними у ставленні до оточуючого, до Вітчизни.

 Вихователь покликаний прищепити дітям відчуття різноманітності форм,, фарб, звуків у природі; прищепити потребу не лише милуватись, а й пізнавати, спостерігати і, працюючи в її скарбницях, заглиблюватись у таємниці, розкриваючи для себе доступні явища.

 В екологічному вихованні особливе місце посідають радісні емоції, відчуття волі на лоні природи, задоволення від активності у взаємодії з навколишнім середовищем; можливість самовираження через конкретні дії дослідницького змісту.

 Тому вихователь у своїй роботі має використовувати такі прийоми, за допомогою яких спілкування дітей з природою залишило б у їхній пам’яті глибокий слід, позитивно впливало на почуття і свідомість. Природа при цьому повинна відкритись перед дитиною не лише як нероздільне ціле, жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, а й школа, в якій можна успішно оволодіти елементарними правилами поведінки, навичками розумного використання природи, примноження і охорони її багатств.

 До складу екологічного виховання включаються завдання, спрямовані на всебічний розвиток дитини.

 Сьогодні наголошується на необхідності колективного підходу до виховної роботи з дітьми, тобто завдання природничого змісту необхідно вирішувати у єдності з вихованням у дітей почуття патріота і громадянина, активно розробляються системи дошкільних знань про захисні пристосування тварин; вивчаються можливості засвоєння дітьми знань про сезонні зміни в житті рослин тощо.

 Формування творчої активності і є одним з найсуттєвіших завдань, які поставлені суспільством перед народною освітою. Екологічне виховання дасть бажані наслідки на основі комплексного підходу з урахуванням цілісного впливу на весь розвиток дитини.

 Основи екологічного виховання особливо інтенсивно формуються в процесі трудової діяльності. Тут праця дошкільника якоюсь мірою екологічно спрямована.

 Наприклад, під час ручної праці з виготовлення іграшок з природного та вторинного матеріалу діти не лише збагачують, зміцнюють вміння і навички, оволодівають елементарними трудовими операціями, а й поглиблюють свої знання про властивості природного матеріалу — жолудів, шишок, насіння, про їх значення в житті людини, дізнаються про їх необхідність у раціоні тварин і птахів, які харчуються дарами лісу восени і взимку. Діти усвідомлюють, як важливо ретельно зберігати їх, марно не знищувати.

 Естетична насолода від очевидного результату праці облагороджує дитину, спонукає до творчої активності під час дозвілля, тривалого пошуку.

 Мета екологічної освіти і виховання — сформувати систему наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального, дійового ставлення особистості до навколишнього природного середовища. Доцільне формування в дошкільному віці уявлень і елементарних понять про навколишній світ (рослини — дерева, кущі, трави тощо; тварини — домашні, дикі, риби, птахи), які можуть стати стрижнем системи знань дітей під час шкільного навчання.

 В процесі безпосереднього чуттєвого пізнання (на екскурсіях, цільових прогулянках, заняттях тощо] вихователь має формувати у дітей поряд із знаннями відповідне ставлення до природи, бажання зберегти її, прагнення гуманного спілкування з її об’єктами і явищами.

 Ефективність екологічного виховання значною мірою залежить від всебічного розвитку дитини, від того, як часто вона залучається до різних видів діяльності.

 

Мета екологічної освіти і виховання дошкільників — формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища Основні завдання екологічної освіти дошкільнят:

 1. Розвиток естетичного відчуття світу дошкільнят.

 2. Розвиток уявлень про взаємозв’язки у природі.

 3. Засвоєння елементів екологічної культури.

 4. Засвоєння перлин народної мудрості про дбайливе ставлення до

 природного оточення.

 5. Виховання справжньої любові до природи, бажання піклуватися про

 рослин і тварин, різко негативне ставлення до їх знищення.

 6. Стимулювання допитливості та зацікавленість у пізнанні природи.

 7. Формування навичок культурної поведінки у довкіллі.

 8. Формування постійної потреби у зміцненні й збереженні власного

 здоров’я та здоров’я інших людей.

 Основні завдання екологічного виховання дошкільнят

Навчити дітей бачити взаємозв’язок між рослинами і тваринами, розуміти, як людина впливає на їхнє життя.

 Формувати у дітей уміння бачити красу у всьому живому, незалежно від того, чи то людина, рослина, тварина. Розуміння істини, що в природі не буває корисних і шкідливих тварин, натомість усі вони пов’язані одне з одним, одне одному потрібні, а отже корисні.

 Розвивати у дітей почуття: небайдужості, вміння відчувати себе на місці квітки, рослини тощо.

 Навчити любити і охороняти природу не на словах, а допомагаючи квітам, деревам, тваринам, птахам, усьому живому.

 Збудити у дітей емоційний відгук на різноманітні явища природи, зародити в них бажання милуватися і насолоджуватися нею і висловлювати свої почуття засобами художнього слова.

 Серед актуальних завдань, які розв’язує сьогодні наш дошкільний заклад, чільне місце належить екологічному вихованню. І моє основне завдання як вихователя щодо екологічного виховання моїх вихованців полягає в тому, щоб навчити їх розуміти і любити природу; прищепити дітям відчуття різноманітності форм, фарб, звуків у природі, прищепити потребу не лише милуватися, а й пізнавати, спостерігати і, працюючи в її скарбницях, заглиблюватись у таємниці, розкривати доступні для них явища.

 В екологічному вихованні особливе місце посідають радісні емоції, відчуття волі на лоні природи, задоволення властивої дитині активності у взаємодії з навколишнім середовищем, можливість самовираження через конкретні дії дослідницького змісту.

 Екологічне виховання дітей в цьому віці детерміноване різноманітністю властивостей об’єктів і явищ природи, які є для них предметом естетичної насолоди і систематичною спонукою до активності і пізнання. Тому у своїй роботі використовую такі прийоми, при яких спілкування дітей з природою залишало б у їх пам’яті глибокий слід, позитивно впливало на почуття і свідомість. Природа при цьому повинна відкритись перед дитиною не лише як нероздільне ціле, жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, а й як школа, в якій можна успішно оволодіти елементарними правилами поведінки, навичками розумного використання природи, примноження і охорони її багатств.

 Таким чином, ставлячи за мету виховати дошкільника екологічно грамотним, ставлю перед собою чіткі завдання, які вирішую з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей — дошкільнят, зокрема:

 1. Формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори у

 розвитку живої природи (світло, температура, волога, родючість

 ґрунту) та взаємозв’язки і залежності, які виступають в ній при їх

 наявності.

 2. Розвивати вміння класифікувати живу природу (рослини — трави, кущі, дерева; тварини — за основними особливостями зовнішнього вигляду) на основі безпосереднього сприймання і аналізу зовнішніх ознак, способів взаємодії з середовищем та живлення.

 3. Активізувати знання і практичний досвід дітей у різних видах діяльності в природі

 гра, праця, науково-дослідницька діяльність, навчання).

 4. Показати дошкільнятам живі барометри природи — пристосування рослин і тварин до змін у неживій природі.

 5. Познайомити дітей з перлинами народної мудрості про любовне,

 турботливе ставлення людей до природи.

 6. Стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її

 об’єктів та явищ у народній творчості (народні прислів’я, загадки, приказки, вірші, прикмети, легенди, повір’я, пісні).

 Даючи дитині знання про природу, обов’язково враховую принцип доступності та послідовності. Активність дитячого розуму, його спостережливість та допитливість, прагнення до творчості — це те, що має враховувати педагог, виховуючи бережливе, турботливе ставлення малюка до природи, почуття співпереживання до своїх менших друзів. Звідси стає очевидним, що екологічне виховання неодмінно вимагає від вихователя систематичності та послідовності в роботі, вміння підібрати найефективніші форми пізнання природи та методи засвоєння дітьми інформації про неї, завдяки чому можна якнайповніше розв’язувати поставленні завдання. Виходячи із змісту, мети, завдань екологічного виховання, можна зробити слідуючи висновки:

 - щоб навчити дітей любити та берегти природу, потрібно передусім дати вихованцям знання про неї; сформувати переконання у тому, що в природі немає жодного об’єкта тільки корисного або тільки шкідливого. Все в природі взаємопов’язане і має велике значення для існування людини і життя загалом; для удосконалення навчально-виховного процесу доцільно використовувати класичні та нетрадиційні форми, методи, прийом роботи; це допоможе дітям з’ясовувати, усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки у природі;

 - щоб сформувати вміння дітей бачити, відчувати, розуміти красу

 навколишнього світу та мати естетичну насолоду від спілкування з ним,

 важливо щоденно використовувати як приклад, ставлення до природи

 дорослих людей ;

 - завдання екологічного виховання можна вирішувати під час різних

 видів дитячої діяльності, з ускладненням діяльності, з набуттям

 індивідуального досвіду активізуються пізнавальні, естетичні,

 морально-ціннісні мотиви, які й спрямовують поведінку дітей у

 природному довкіллі.

 Згідно з вимогами програми „Малятко» , за якою працює наш дитячий садок, та з урахуванням особливостей місцевості, спільно з творчою групою розроблено програму дій, в якій передбачено передусім організацію відповідних умов для вирішення поставлених завдань, створення еколого розвивального предметного середовища, що сприяло б формуванню у дошкільнят такої особистісної якості, як екологічна вихованість.

 В гуртку „Екологічна студія» під моїм керівництвом діти виконують дослідницьку роботу з повітрям, водою, ґрунтом, рослинами; доглядають і поливають квіти в кутку природи.

 Ознайомлення дітей з природою відбувається наочно-діяльнісним шляхом. Тому я використовую багато форм та методів роботи, щоб дати дітям екологічні знання:

 - екологічні заняття всіх видів;

 - дидактичні ігри вправи;

 - екскурсії, спостереження;

 - проблемні ситуації, мовні логічні завдання;

 - праця в природі, дослідження;

 - конкурси, вікторини;

 - література, народний фольклор.

 Таким чином, всі ці засоби навчання та виховання дошкільників у своїй сукупності дають їм можливість не тільки одержати знання, закласти фундамент духовності, а й зрозуміти перші поняття — „екологічна свідомість» , „екологічна культура» — зрозуміти їх сутність. А формуються ці поняття протягом всього життя.

 Природа формує людину, ставить її на вищий щабель розвитку, вчить людину бути Людиною. А від людини залежить стан екології, природного багатства, збереження природи від стихійного і безконтрольного її використання.

 Екологічні заняття

Ми — педагоги виховуємо у дитини гуманне ставлення до природи, допомагаємо їм зрозуміти, що людина і природа тісно пов’язані між собою. Отож, турбота про довкілля є і турботою про людину, її майбутнє, а те , що завдає шкоди природі, шкодить і нам самим.

 З цією метою добираються і розробляються серії занять, які сприяють вихованню у дітей уявлення про те, що Земля — наша спільна оселя, і якою вона буде, залежить від нас самих.

 Подаючи дітям інформацію про навколишнє середовище, застосовую пояснювально-ілюстративний метод (розповідь, пояснення, бесіда). Розповіді містять навчальні елементи, використовується цікавий природничий матеріал. Багато занять будуються у формі евристичної бесіди, з проблемними запитаннями, завданнями, які вирішуються під час бесіди з дітьми. Це дає дітям змогу вчитися порівнювати, аналізувати, використовувати вже набуті знання, розвивати логічне мислення.

 За потреби пояснюю, доповнюю, вчасно спрямовую роздуми дітей у потрібне русло. Співпраця дорослих і дітей, партнерство, взаємоповага сприяють налагодженню гуманних стосунків між ними.

 У роботі з дітьми практикується використання наочності. Це різноманітні ілюстрації, гербарії, альбоми (^Тварини та рослини Червоної книги», таблиці, схеми, карти, макети, фотографії, натуральні природні об’єкти (рослини, вода, грунт).

 Творче спілкування з природою — дієвий метод екологічного виховання і

 розвитку кращих людських якостей.

 Отож провожу заняття з милування природою, заняття-дослідження, заняття-відкриття, заняття-подорожі.

 На таких заняттях не нав’язуються готові знання, а дається дітям змога ділитися своїми почуттями, і лише потім акцентується на основному. Все це відбувається на лоні природи, з поєднанням музики, образотворчого мистецтва, трудового виховання, валеології.

 Проводяться тематичні заняття. Метою цих занять у природі є установка: дивитися і помічати, помічати і відчувати, відчувати і думати, думати і творити.

 Надаю перевагу індуктивному методу пізнавальної діяльності. Спочатку діти отримують інформацію під час спостережень, експериментування і тільки після того проводяться підсумкові заняття, на яких встановлюють причинно-наслідкові зв’язки, доходять певних висновків. Екологічні заняття несуть дитині безліч відкриттів, зроблених нею самостійно. Дитина заглиблюється думками в якусь деталь, зосереджує на ній всю увагу.

 

 Екологічні екскурсії. Спостереження. Прогулянки.

 Формування знань про природу у повсякденному житті є вирішальним фактором у докорінній зміні ставлення дітей до природи як світу невичерпних чудес, самостійних „відкриттів», джерелом нескінченного пізнання. Очевидно і цілком закономірно, що в процесі такого безпосереднього чуттєвого пізнання вихователь має формувати у дітей поряд із знанням, відповідальне ставлення до природи, бажання зберегти її, прагнення гуманного спілкування з її об’єктами та явищами.

 Отож активність дитини доцільніше розвивати у пізнавальній діяльності. її основними видами є екологічні екскурсії, спостереження, прогулянки.

 Спостереження — основний метод ознайомлення дітей з природою. Активна форма пізнання навколишнього світу, що має на меті нагромадження факторів, початкових уявлень про об’єкти і явища, внаслідок чого воно може розглядатися як психічний процес, як пізнавальна діяльність і як метод навчання.

 Прогулянки — повсякденна форма роботи, де діти, спостерігаючи, ознайомлюються з тими ознаками об’єктів природи, уявленнями про які складаються протягом тривалого часу.

 Одним із основних методичних прийомів розвитку естетичного сприймання в моїй педагогічній практиці є спостереження на прогулянках за природою, до яких дієво готуюсь, обов’язково враховую особистість кожної дитини, а також настрій дітей, їх самопочуття.

 Поглиблено і досконало ознайомлюючись з матеріалами наукової літератури, дійшла висновку, що спостереження — це пізнавально спрямована діяльність дітей у природі; процес усвідомлення сприймання об’єкта чи явища, в ході якого розвивається мислення дитини.

 Розвиненість і результативність здійснюваних спостережень можливі за умови, якщо дошкільнята здатні: приймати пізнавальне завдання, планувати послідовність дій, самостійно ставити короткочасну мету спостереження, фіксувати його результати у вигляді висловлювань, у художній творчості, в календарі спостережень, а також використовувати засвоєні засоби пізнання в нових умовах.

 Уміння організувати спостереження залежить від достатньої кількості систематизованих знань та їх усвідомлення дитиною. І саме спостереження є передумовою формування пізнавальної діяльності.

 Найбільш значущим в організації цього процесу є такі моменти:

 - зміст спостережень за живими істотами складають: їхній зовнішній

 вигляд, способи функціювання (поведінка), компоненти середовища

 існування та особливі ознаки, які допомагають пристосуватися до

 нього, взаємодія з іншими живими істотами та людьми;

 - спостереження з певної теми проводяться протягом одного — трьох

 місяців з невеликими інтервалами в часі, завдяки ому у дитини

 формується пізнавальний інтерес, емоційний досвід;

 - в процесі сприймання природних об’єктів важливу роль відіграють

 емоційні почуття дитини.

 „Дивитися і бачити! Слухати і чути!» — такий девіз кожного спостереження, кожної прогулянки.

 Екологічні екскурсії визначаються в педагогіці як форма і метод навчально-виховної роботи, що дозволяє організувати спостереження і вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах. Під час екскурсії діти ознайомлюються з явищами природи в їх природних взаємозв’язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування, з руйнівним впливом людини на природу.

 Широкий діапазон знань, умінь, навичок і понять моїм вихованцям дають заплановані, систематичні та проведенні в різні пори року екскурсії на природу.

 Змістом таких екскурсій стали: обстеження близької місцевості для формування уявлень про навколишні природні умови, рельєф місцевості, наявність рослин і тварин. Під час екскурсій діти збирають природний матеріал для колекцій, ігор, занять із флористики, праці, малювання. Використовуємо необхідне обладнання для екскурсій: лупу, фотоапарат, фломастери, коробочки, мішечки, папки для гербарію.

 Сукупність засобів, використаних на екскурсії, дають дитині змогу зрозуміти, яке значення має для людини природа. На екскурсіях дитина більш широко розкривається, пропускаючи крізь серце красу довкілля. Збагачує екологічні знання, привчає до культури поведінки.

 На всіх етапах екскурсій сприяю активізації пізнавальної діяльності дітей, зміцнюю прагнення зберігати та примножувати природні багатства. Будь-яку екскурсію, навіть буденну прогулянку до скверу чи парку, перетворюю на захоплюючу, а використавши, наприклад, гру-змагання „Хто більше побачить красивого?», вчу дітей бачити красу в самій звичайній квіточці.

 Проводжу екскурсії до лісу, які дуже доцільно підводять дитину до поняття, що кожне дерево чи травинка дихає, як і людина. А дослідницька робота підтверджує, що дерево — це жива істота. Воно дихає, п’є, відпочиває, його „кров» циркулює, як і наша, людська. Ритми його серця ледве чутні, але вони стимулюють його життя. Найкращий час, щоб почути „серце» дерева — рання весна, коли пробуджується природа і починається сокорух. Тут же даються поняття про те, що ламаючи гілочку дерева, ми завдаємо йому болю, а коли зрізуємо дерево, воно „плаче». Діти надзвичайно тонко реагують на почуття.

 Спостерігаючи водні ресурси — річку, водойми — діти одержують знання і про кругообіг води, і про те, хто живе у воді, чим живляться там живі істоти, яке значення має вода і для природи, і для людини. Вода — це життя, це сила, але в той же час, і страшна стихія, і які значні наслідки можуть бути, коли людина без міри втручається у природу.

 При проведенні тематичної екскурсії до ріки Уж використовую різноманітні ігри. Наприклад, гра „Екологічна рибалка» допомогла дітям усвідомити залежність між живими організмами, середовищем, їх життям та діяльністю людини. Діти розуміють, що потрібно оберігати водойми та річки від забруднення, бо без води неможливе життя на землі.

 Йдучи на прогулянку чи екскурсію, заздалегідь знайомлю своїх вихованців з правилами та нормами поведінки, що є елементами екологічної культури кожної цивілізованої людини. Норми поведінки повинні бути зрозумілими дітям, доступними для сприймання.

 Наприклад:

 - Усміхніться і привітайте красу природи.

 - Намагайся не шкодити природі, зумій взяти в природи знання та

 зберегти захоплення.

 - Не порушуй дружбу рослин і тварин з людиною.

 - Будь ввічливим гостем у добрих господарів (лісових, лугових,

 садових).

 - Зумій запам’ятати бачене, пережити і передати в малюнку та

 поділитися з рідними, друзями.

 Таким чином, екологічні екскурсії та всі інші засоби навчання та виховання дошкільників у своїй сукупності дають їм можливість не тільки одержати знання, закласти фундамент духовності, а й зрозуміти перші поняття — „екологічна культура», „екологічна свідомість» — зрозуміти їх сутність.

 Проблемні ситуації.

 Виходячи з того, що основне завдання виховної роботи — створення оптимальних умов для розвитку активності дошкільників, спонукати їх до творчості й самостійності, використовую проблемні ситуації.

 Проблемними ситуаціями я стимулюю допитливість своїх вихованців, ставлю їх в умови практичного пошуку вирішення завдання. Проблемні ситуації розвивають самостійність думки, спрямовують на активні пошуки відповіді, на розуміння зв’язків та залежностей часового, послідовного та причинно-наслідкового змісту. Разом із тим проблемні ситуації вчать дітей обґрунтовувати свої судження, висловлювати припущення, підводять їх до самостійних висновків. У змісті, проблемних ситуацій доцільно використовувати такі прийоми, як подача дітям варіативності ознак одних і тих самих об’єктів, явиш,; порівняння і зіставляння нових характеристик з відомими, поєднання художнього опису об’єктів та явиш природи, огляду їх реальних рис через безпосереднє сприймання.

 Методика використання проблемних ситуацій передбачає наявність у дітей навичок узагальнювати. Порівнюваність певної сукупності властивостей у ряді об’єктів живої і неживої природи, в її явищах вказує на присутність більш-менш суттєвих зв’язків між ними. Узагальнення може здійснюватись шляхом порівняння, яке виділяє загальне в ряді предметів, об’єктів, явищ, а також абстрагування.

 З практики педагогічної роботи мені відомо, що процес порівняння можливий лише за умов, коли дитина озброєна конкретними знаннями про природу, знає ознаки і властивості її об’єктів і явищ. Тому, у проблемній ситуації кожен вихователь має:

 а) чітко ставити перед дітьми завдання;

 б) давати план пошуку відповіді (що і як робити);

 в) спонукати до самостійного пошуку рішення;

 г) створювати умови самостійних висновків, обґрунтувань, суджень для

 практичної перевірки цих висновків.

 Дидактичні ігри та вправи екологічного змісту

 Основна форма вияву активності дошкільняти — гра, яка водночас є для нього головним способом пізнання зовнішнього світу, основним елементом дитячого розвитку, в тому числі і екологічного виховання.

 Дитину захоплює здебільшого сам ігровий процес: з трьох-чотирьох років з’являються епізодичні, а від п’яти-шести — систематичніше цільові задуми й планомірне їх виконання. У процесі гри, в дії, діти не лише вчаться, а й переживають ігрове заняття, в результаті чого пережите закріплюється у психіці гравця сильніше й на довший час.

 Гра — це творча та емоційна діяльність дітей, сповнена радості, природна і неповторна, і введення її в освітній процес створює емоційне тло й сприяє становленню екологічно мотивованої діяльності.

 Для розвивання освітніх завдань, виховання морально-вольових якостей у дітей, використовую дидактичні ігри екологічного змісту. Важливим моментом у їх організації є збереження структурних елементів гри: зосередження уваги на суто ігрових завданнях, дотримання ігрових правил, відсутність суворого контролю ігрових дій.

 Для створення ігрової мотивації, опосередкованого навчання та екологічного виховання використовую і інші види ігор, зокрема сюжетно-рольові ігри, ігри з правилами — сюжетно-рухливі, рухливі, настільно-друковані, а також вправи екологічного змісту, які розвивають самостійність дітей, сприяють набуттю знань про навколишню дійсність. Мовні логічні завдання. Продуктивно-пізнавальні запитання.

 Однією з умов успішного екологічного виховання дітей є вміння педагога підбирати найефективніші форми пізнання природи ті методи засвоєння дітьми інформації про неї. Враховуючи зміст, мету і завдання екологічного виховання, поряд із традиційними спостереженнями організовую і проводжу із своїми вихованцями мовні логічні завдання ,

 Мовні логічні завдання — це розповіді-загадки про природу, відповіді на які дитина може дати лише в тому випадку, коли чітко усвідомить зв’язки і закономірності в природі.

 Використання логічних мовних завдань ставить дитину в ситуацію, коли вона змушена використовувати різні прийоми розумової діяльності (порівняння, аналіз). Це активізує самостійність, вміння добирати шляхи розв’язання завдань, робити висновки, узагальнення.

 Зміст і дидактичну мету логічного завдання я визначаю у відповідності з основною роботою з ознайомлення дітей з природою. Зміст цих задач використовується для закріплення вже наявних знань у дітей, навичок розумової діяльності, для порівняння і зіставлення раніше набутих знань з метою підготовки дітей до сприймання матеріалу, складнішого за змістом, для розвитку дотепності, стимулювання інтересу і допитливості у пізнанні природи.

 Мовні логічні задачі використовую і для підтримання постійної зацікавленості у дітей до природи, для розвитку в них вміння спостерігати, помічати зміни, які відбулися.

 Щоб діти могли правильно розв’язати будь-яку по складності мовну логічну задачу, використовую різні методичні прийоми : пропоную їм пригадати, що вони спостерігали на прогулянці та екскурсіях, задаю навідні питання, виправляю помилки в їхніх міркуваннях, допомагаю правильно висловити думку.

 Активізуючи розумову діяльність дітей, залучаю їх до самостійного складання мовних задач. При складанні своїх мовних задач діти намагаються так передати характерні ознаки знайомих їм явищ, образів, щоб можна було їх відгадати за описом.

 Використання мовних логічних завдань дозволяє урізноманітнювати роботу з дітьми як на заняттях, так і в повсякденному житті, вирішувати завдання виховання та формування моральних якостей.

Емоційно-ціннісне ставлення до природи як складова екологічної культури особистості формується в процесі соціального розвитку дитини, і є, власне, засвоєнням соціально-історичного досвіду в процесі активної взаємодії з природою, що сприяє формуванню особистого досвіду.

 Для корекції мотивів емоційно-ціннісного ставлення замало використання природного середовища. Тут потрібні також засоби впливу, що залучають до цих процесів соціальне середовище. Саме до таких засобів належать соціально-моральні логічні задачі, які використовую у своїй педагогічній роботі з дітьми. Вони містять проблему — проте не суто наукового змісту, а таку, що стосується взаємодії людини з природою.

 Діти самостійно роблять вибір, визначають своє ставлення до предмета обговорення, придумують відповідні практичні дії.

 Зважаючи на психологічні особливості дошкільнят, соціально-моральні задачі поділяються на такі, що передбачають:

 а) розвиток співпереживання;

 б) аналіз чужих та власних дій, поведінки, вчинків.

При конструюванні соціально-моральних задач дотримуюсь таких вимог:

 1. У виховних ситуаціях використовую емоційно збагачену інформацію.

 2. Інформацію, закладену в кожній ситуації, спрямовую на розвиток у

 дитини емоційного передбачення — розуміння нею станів тривоги, суму,

 неспокою, які відчувають природні об’єкти.

 3. Зміст ситуацій має забезпечувати багаторазові емоційні переживання,

 необхідні для узагальнення та зв’язку із способом дії, що

 закріплюються у відповідне етичне поняття.

 4. Кожна наступна ситуація має містити нову інформацію.

 5. Інформація має подаватися не як певна норма, правило, а у формі

 розповіді про конкретну дію, вчинок.

 Соціально-моральні логічні задачі дають дітям змогу подивитися на себе збоку. Відповіді однолітків допомагають їм усвідомити, як треба чинити, щоб було добре і тобі й іншим, особливо щодо тих хто не може захиститися.

 Проблемні запитання — одна з найпоширеніших і найдоступніших для дітей форм, що спонукає малюка до пізнання. Вони розвивають у дітей продуктивне мислення через розв’язання завдань, поставлених проблем і дають новий пізнавальний результат.

 Розв’язуючи завдання, дошкільнята закріплюють знання про правила природокористування.

 Вікторини, конкурси, КВК.

 Для формування у дітей умінь і навичок поведінки в природі практикую різноманітні вікторини, конкурси, КВК, які активізують інтерес, увагу дітей, сприяють розвиткові їхніх пізнавальних здібностей, уяви, закріпленню набутих знань та вмінь.

 

 Екологічні свята.

 Проведення виховних заходів екологічного змісту допомагає вихователю розширити естетичне, пізнавальне, оздоровче, практичне значення природи в житті людини. Тому, проводячи екологічні свята, використовую багатющий фольклорний матеріал, поезію про природу у співпраці з нашим музичним керівником. До проведення свят залучаються всі діти, і кожна окрема людина може проявити себе як індивідуальність.

 Організовую екологічні виставки дитячих малюнків, ілюстрацій до кожної пори року, поробок з природного матеріалу; виставки до дня птахів, місяця тиші, тижня чистої води, міжнародного дня охорони природи. Допомагають у цьому мої вихованці, які проявляють свою активність, творчість, показують свої знання.

 Екологічна стежина

 Важливим елементом екологорозвиваючого середовища є «Екологічна стежина», яка допомагає вихователю виховувати у дошкільнят основи екологічної культури, екологічної вихованості, які передбачають набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в природі.

 Головна мета «екологічної стежини» — виховання екологічно грамотної поведінки дитини в навколишньому природному середовищі, поширення знань про природу і людину як невід’ємну частину довкілля.

 Екологічні стежинки виконують пізнавальну, розвивальну, естетичну і оздоровчу функції. Я використовую їх для проведення навчальних екскурсій, прогулянок масових заходів екологічно-натуралістичного спрямування, пропагандистської роботи з охорони природи.

 Основними вимогами до екологічної стежини є:

 - привабливість для відвідувачів. Стежка повинна розкривати красу природи, її індивідуальність та різноманітність;

 - інформативність, тобто спроможність задовольнити пізнавальну потребу дітей, виходячи з їх вікових особливостей.

 Зміст тематичних ділянок має відповідати таким навчальним і виховним завданням:

 - формувати систему наукових знань, поглядів, переконань, які закладають

 основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища, розуміння самоцінності природи та її компонентів:

 - розвивати емоційно-чуттєву сферу особистості дошкільника в процесі взаємодії з об’єктами природного та соціального середовища;

 - збагачувати життєвий досвід дітей прикладами позитивної взаємодії з навколишнім середовищем:

 - виховувати відчуття краси природного довкілля.

Маршрут «Екологічної стежини» проходить територією дитячого садка, через сад, квітник, куточок лісу. На «Екологічній стежині» є різні ділянки: «Зелена аптека», «Квіти моєї України», «Природа — наша рідна оселя», «Весела галявина».

 Розпочинати виховну роботу на «Екологічній стежині» з організації цільової прогулянки. Провідним методом є спостереження у поєднанні з екоіграми, природоохоронною діяльністю, читанням літературних творів на природничу тематику. Такі прогулянки виховують естетичне сприймання природи через споглядання, милування красою довкілля.

 Передбачається відпочинок дітей на «Веселій галявині» з сюрпризними моментами. Спостереження за вихованцями під час відпочинку дають нам, вихователям, багатий матеріал для роздумів, глибшого розуміння дітей, що допомагає ефективно і цікаво будувати роботу з малюками; перейматися поведінкою дітей в природі, їхнім ставленням до мешканців «стежини», чистоти території. Після закінчення прогулянки запитую у дітей , як вони почувалися, чи весело, радісно їм було на «стежинці»,чи хотіли б відвідати наступного разу.

 Тематика цільових прогулянок різноманітна: «Карнавал осіннього листя», «Учимося дослухатися до скарг природи», «Про нам співає весна?», «В гості до перших весняних квітів.»

 Робота на «екологічній стежині» проводиться систематично. Тільки за цієї умови вона має наукову і практичну цінність.

 Після проведення прогулянки на будь-яку тему за маршрутами «екологічної стежини» даю дітям завдання намалювати побачене. Малюнки вивішую на спеціальному стенді на галявині відпочинку або у приміщенні дошкільного закладу. Результати спостережень фіксую в календарі природи та погоди, який має екологічну спрямованість і знаходиться у груповій кімнаті.

 Головна мета роботи з календарем природи:

 - формувати у дітей уявлення про закономірності сезонних змін, характерні ознаки кожного місяця, послідовність та причини змін у природі — стан погоди, життя рослин, тварин, трудова діяльність дітей та дорослих;

 - закріпити знання про послідовність днів тижня;

 - розвивати творчу уяву, логіку мислення через уміння узагальнювати, систематизувати. Робити висновки та відображати їх у малюнках та графічному зображенні.

 Таким чином, «Екологічна стежина» допомагає педагогам виховувати у дитини гуманне ставлення до природи, допомагає їм зрозуміти, що людина і природа тісно пов’язані між собою. Отож турбота про довкілля є і турботою про людину, її майбутнє, а те, що завдає шкоди природі, шкодить і нам самим.

 

 

 

 

Вступ

 

Одне з голов­них завдань дошкільного закладу — така організація навчально-виховного процесу, за якої не лише зберігатиметь­ся високий рівень розумової працездатності вихо­ванців, а й зміцнюватиметься їхнє здоров'я.

Сьогодні проблеми збереження здоров'я дітей набувають особливої актуальності, оскільки деда­лі помітнішою стає тенденція до погіршення його стану.

Обсяг пізнавальної інформації, яку отримують малюки в дошкільному дитинстві, постійно зростає. Відповідно зростає і розумове навантаження. А це нерідко призводить до перевтоми, що негативно позначається на стані здоров'я дітей.

Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» приділяє особливу ува­гу впровадженню в навчально-виховний процес здоров'язбережувальних технологій, що дають змогу проводити оздоровлення в цікавих різнома­нітних формах, забезпечують фізичне, соціально-емоційне, духовне, інтелектуальне благополуччя дошкільнят.

В умовах дитячого садка вихователі можуть впроваджувати різноманітні оздоров­чі та профілактичні технології іннова­ційного та здоров'язбережувального характеру. Важливо при цьому врахо­вувати індивідуальні особливості вихо­ванців.

Практика показала ефективність оздоровчих технологій, а саме: арт-терапії, піскової терапії, ігрової та казкотерапії, сміхотерапії, музичної те­рапії, кольоротерапії тощо. Терапія означає "лікування". Але в умовах дитсадка впровадження таких техно­логій передбачає профілактику різних захворювань, поліпшення психоемо­ційного стану дошкільнят.

 

 

І. Кольоротерапія

Людину все життя оточують кольо­ри. Часто вони впливають на наш на­стрій, самопочуття.

Діти дуже чутливі до кольорів. Ще в утробі матері немовля позитивно сприймає червоно-рожеве оточення, в якому пе­ребуває. А споглядання кольорів веселки сприяє вбиранню енергії Сонця, гармонізації почуттів та думок.

Запропонуйте дітям обрати кольорову картку, яка їм подобається найбільше, а потім визначте, чи відповідають їхні почуття обраному кольору.

Орієнтовні емоційні значення кольорів:

*                 жовтий — радість;

*                  червоний — щастя;

*                  синій — образа, зосередженість;

 *        зелений — спокій;

*         голубий — замріяність;

*         сірий — сум;

*          помаранчевий - піднесення, радісне здиву­вання;

 *          коричневий — утома.

 

 

Діти віком від 1 року незалежно від національнос­ті і місця проживання надають перевагу однаковим кольорам — червоному, жовтому, помаранчевому. Менш популярні у них синій, зелений, фіолетовий.

Ставлення до кольорів проявляється в малюнках малят. Дослідження В. Мухі­ної показали, що діти найчастіше обира­ють кольори з характеристикою "яскра­вий", "світлий", "чистий". До похмурих, холодних, темних відтінків дошкільнята вдаються тоді, коли дорослі пропону­ють їм намалювати щось неприємне. "Чорне — брудне — негарне", — кажуть вони. Тож, як бачимо, при виборі кольо­рів діти більше спираються не на пред­метні асоціації, а на враження.

Яскраві кольори радують, приваб­люють дошкільнят. Вони не дратують, а навпаки, заспокоюють їх, дають можливість почуватися комфортно. Здавна відомо, що колір може на­віть лікувати. На цьому явищі базу­ється такий оздоровчий напрямок, як кольоротерапія.

Розглянемо, як різні кольори впли­вають на організм.

Зелений колір: помічний при пе­ревтомі та головному болі, заспокоює нервову систему.

Червоний колір: ніби випромінює тепло, акти­візує сили організму та навіть лікує застуду. Цей колір стимулює серцеву діяльність, активізує обмін речовин. Але з ним треба бути обережним: тривала його дія може призвести до перевтоми та роздра­тування.

Жовтий колір: радості та оптимізму. Сприяє зміцненню нервової системи та зору. Якщо довго дивитися на жовтий колір, то швидше відійдуть по­гані думки, поліпшиться настрій.

Оранжевий колір: корисний при порушеннях шлунково-кишкового тракту, стимулює роботу щи­товидної залози, підвищує апетит.

Голубий колір: знімає стрес і нервове напру­ження, заспокійливо діє на організм, знижує арте­ріальний тиск.

Синій колір: ефективний у боротьбі зі стресом. Кажуть: якщо довго дивитися на синє, минає біль. Цей колір також заспокійливо діє на очі.

Фіолетовий і бузковий: за характером впливу подібні до синього та голубого. Це кольори благо­родства. Нестача цього кольору може спричинити депресію, тож коли інколи дитина віддає перевагу фіолетовому і бузковому, це може бути сигналом про душевний дискомфорт.

Те, які кольори ми обираємо, а яких уникаємо, з якими асоціюємо певні почуття, емоції, характе­ризує нас самих. Колір має хвильову енергетичну природу, а отже, ми його відчуваємо найчастіше навіть несвідомо. Нерідко сліпі люди, відчуття яких більш загострені, здатні розрізняти кольори на до­тик. На наш мозок щодня впливають енергії різних кольорів. Від кольору стін кімнати, наприклад, може залежати настрій, апетит, зосередженість, натхнен­ня, бажання чи небажання перебувати в цьому при­міщенні. Те саме можна сказати і про колірну гаму нашого одягу та одягу людей, які нас оточують.

У "Вченні про колір" Й. Гете писав: "Колір — це про­дукт світла, що викликає емоції". Коли ми кажемо "почорнів від горя", "почервонів від гніву", "позеленів від злості", "посірів від страху", то не сприймаємо ці ви­слови буквально, а інтуїтивно пов'язуємо емоційні пе­реживання людини зі здатністю виразити їх кольором.

Нервова система здорової дитини потребує по­зитивного енергетичного впливу, яскравих кольорів і світлих їх відтінків навколо себе.

Учені також встановили взаємозв'язок між кольо­ром та групою крові. Людям з І групою найбільше підходять червоні та оранжеві відтінки. Для норма­лізації життєвих процесів тих, у кого II група крові, рекомендуються голубий і зелений тони, які особли­во добре впливають на тіло та розумові здібності. Люди з III групою мають ширший вибір: червоний, оранжевий кольори стимулюють процеси їхньої життєдіяльності, підвищують розумову активність; голубий і зелений — заспокоюють нервову систему, а фіолетовий сприяє підняттю настрою. Людям з IV групою крові (що схожі за своїми енергетичними характеристиками з II групою) треба якомога часті­ше споглядати голубе і зелене.

Колір має жи­вильну та цілющу силу, тому це один із найважливіших елементів інтер'єру всіх приміщень дитячого садка. З метою кольоротерапії використовуються також різнокольорові світильники, фонтани, лампи, окуляри з різноколірними скельцями, сухий душ, оздо­ровчі шпалери Кулєшова. Усе це дає можливість стиму­лювати розумову діяльність, допомагає дітям розслаби­тись, сприяє профілактиці та корекції психічних чи фізичних відхилень.

У практичній роботі з дошкільнятами умовно мож­на виділити три рівні використання кольоротерапії:

1)організаційні   можливості   кольору   (система освітлення та колірне оформлення інтер'єрів приміщень дитсадка);

2)педагогічні можливості кольору (навчання, роз­виток, виховання);

3)реабілітаційні можливості кольору (оздоровлен­ня, лікування, психологічний колорит).

      Рекомендуємо проводити з дошкільнятами таку роботу з кольоротерапії:

1. Вправи на релаксацію («Зелений ліс», «Зоряне дихання» тощо).

2.  Графічні вправи «Хвилинки-кольоринки» з ме­тою заспокоєння дітей. Протягом 4-5 хвилин діти роблять кольоровими олівцями, фломасте­рами довільні малюнки. Це можуть бути просто лінії, круги, сніжинки, квіти тощо. Такі вправи заспокоюють дитину, дають їй змогу відпочити, отримати позитивні емоції.

3.  Міні-заняття з кольоротерапії рекомендовано проводити вже з раннього віку.

 

 

ІІ. Арт-терапія

Терапія мистецтвом виникла в 30-ті роки на тео­ретичній основі психоаналізу. Згідно з психоаналіти­чною теорією художнє мистецтво — один з видів суб­лімації, коли фантазії людини, її внутрішнє Я мо­жуть бути виражені у візуальній формі за допомогою малювання.

Арт-терапія - лікування мистецтвом. Відносно новий метод психотерапії, який досить широко ви­користовується і в роботі з дошкільнятами. Арт-терапія поєднує використання різних видів образотворчості: малюнка, живопису, монотипії, мозаїки, колажу, ліплення масок тощо.

Ще древні мудреці вважали, що мистецтво і твор­чість лікують душу і тіло.

Малювання — творчий акт, що дозволяє дітям від­чути радість звершень, свою здатність діяти самостій­но, бути самим собою, виражаючи вільно свої почуття і переживання мрії та надії. Малювання є не лише ві­дображенням в свідомості дітей оточуючої їх соціаль­ної дійсності, а й її моделюванням, вираженням став­лення до неї. Тому через малюнки можна краще зро­зуміти інтереси дітей, їх глибинні переживання. Творчість дитини це своєрідна проекція її особистості.

Саме це і дозволяє використовувати малювання в терапевтичних цілях. Малюючи, дитина вивільняє свої почуття та переживання, бажання та мрії, перебудовує своє ставлення до різних ситуацій, безболісно зустрі­чається з деякими страшними, неприємними і травму­ючими образами.

Малювання нерозривно пов'язане з емоціями за­доволення, радості, захоплення. Малювання, таким чином, виступає як спосіб усвідомлення своїх можли­востей та оточуючої дійсності, як спосіб моделювання взаємин і вираження різних емоцій, в тому числі і не­гативних.

Запропонуйте вихованцеві виразити свої емоції, почуття, проблеми за допомогою ліплення, малю­вання. Можна залучити й інші види мистецтва: теат­ральні вистави, літературну творчість. Такі заняття допомагають зняти психічне напруження як у дітей, так і в дорослих.

Переваги цього методу — відносна простота в застосуванні, багатство матеріалів, можливість поєднувати його з будь-якими іншими психотерапевтичними мето­дами, серед яких: музикотерапія, танцювальна те­рапія, драматерапія, казкотерапія, кольоротерапія, пісочна терапія.

Усі види мистецтва мають оздоровчий вплив на здоров'я дітей. Так, усім дітям необхідне щодня малювання, особливо з елементами фантазування. Небажання малюка малювати має насторожити до­рослого, змусити замислитися про причину відмови.

Дуже важливими є читання як пасивний варі­ант арт-терапії та придумування різних оповідок, казок як її активний варіант. Фантазуючи, малюки часто створюють собі нову, яскраву реальність і розв'язують таким чином власні проблеми. Напри­клад, дітям, які мають труднощі в спілкуванні (бо­яться чужих людей, незнайомих дітей),  доречно за­пропонувати придумати казку про те, як хлопчик чи дівчинка боялися незнайомих людей і як потім ви­явилося, що людина, яка викликала в них недовіру, дуже добра.

Переваги арт-терапії

1.Арт-терапія не має обмежень у використанні, оскільки не вимагає наявності особливих здіб­ностей до образотворчої діяльності чи художніх навичок, тож підходить кожному.

2.  Як засіб невербального спілкування вона особ­ливо цінна для тих, кому важко передати свої переживання словами.

3.  Арт-терапія як засіб вільного самовираження та самопізнання передбачає атмосферу довіри, високої толерантності, уваги до внутрішнього світу людини.

4.  Дає значний позитивний емоційний заряд, фор­мує активну життєву позицію, впевненість у сво­їх силах.

ІІІ. Пісочна терапія

Пісок і вода — найулюбленіші матеріали для ігор і занять дітей. Пісок "поглинає" негативну енергію, "очищає" енергетику людини, стабілізує її емоцій­ний стан.

Перші знайомства малюків відбуваються у пісоч­ниці. Заняття та ігри з піском підносять настрій, ви­кликають емоції радості, спонукають до діяльності. У процесі ігор з піском діти стають більш упевне­ними та здатними долати труднощі; у них розви­ваються тактильно-кінестетична чутливість і дрібна моторика рук.

Матеріал для гри з піском:

*     ящик відповідного розміру;

*     чистий просіяний пісок;

*     лійка з водою;

*     набір мініатюрних фігурок з пластиліну, паперу, пластику, деталі конструкторів.

Роботу з піском доцільно починати з ігор на роз­виток тактильно-кінестетичної чутливості та дрібної моторики рук: "Пальчики долоньки, кулачки —друзі ви мої й помічники".

Тактильно-кінестетичні відчуття — це відчуття, які ми отримуємо через рецептори на шкірі. Вони тісно пов'язані з розумовими операціями, з їх допомогою ми пізнаємо світ.

Запропонуймо малюкам зробити на піску відбит­ки кисті руки внутрішнім і зовнішнім боком. Нехай діти затримають руки на піску, злегка притиснув­ши їх і прислухаються до своїх відчуттів. Дорослий розпочинає цю гру, розповідаючи про свої відчуття: «Мені приємно. Я відчуваю прохолоду піску. Коли я ворушу руками, мої пальці й долоні відчувають кож­ну піщинку. А що відчуваєте ви?». Діти по черзі ді­ляться своїми відчуттями та враженнями.

Можна запропонувати дошкільнятам:

*     «походити» долоньками по піску, залишаючи свої сліди;

*     виконати долоньками і ребром долонь зигзаго­подібні та колові рухи;

*     складеними пальцями зобразити на піску слі­ди загадкових, казкових птахів, тварин (фанта­зуємо);

*     створити відбитками долонь, кулачків різнома­нітні малюнки (квіти, дерева, травичка, сонечко, дощ).

ІV. Танцювально-рухова терапія

Танець — один з видів рухової терапії, який, зо­крема, дає дитині також можливість самовиражати­ся, самореалізовуватися, передавати свої емоції та почуття.

Використання музичних творів поглиблює емо­ційне сприйняття, вивільнює почуття, що дістає своє вираження в русі, а це, у свою чергу, сприяє особистісному розвитку та самореалізації, кращому розумінню власного «Я».

       Виразні рухи людини — обов'язковий компо­нент емоцій. Немає такої емоції або переживання, які б не передавалися в рухах, і не лише в міміці, а й у жестах рук, рухах ніг, голови, тулуба, напруженні або розслабленні мускулатури, характері й темпі дихання тощо. Через виразні рухи людина може усвідомити свій внутрішній стан, а також повідомити іншого про свої переживання, наміри, сподівання.

Через танець можна виразити все, навіть те, що неможливо висловити словами. Він дає дитині змо­гу краще усвідомити можливості власного тіла, не лише поліпшує фізичне та емоційне здоров'я, а є ще й улюбленою розвагою.

 

V. Сміхотерапія

У народі кажуть: «Сміх — це здоров'я». Справді, він допомагає зняти стрес, підняти настрій, спри­яє виділенню потрібних гормонів в організм, задіює м'язи обличчя та тіла людини.

Сміх позитивно впливає на фізичний розвиток дітей. Дві тисячі років тому Гіппократ в одному з творів акцен­тував увагу на користі сміху, розглядаючи його як лікувальний засіб. Сьогод­ні сміхотерапія практикується в усьому світі.

Виявляється, сміх буває різним: веселим і отруй­ним, радісним і сумним, розумним і недоречним, іронічним і щирим, цинічним і сором'язливим. І не кожен сміх позитивно впливає на наше здоров'я.

Окрім того, сміх як важливий спосіб дихання, за якого вдих подовжується, а видих, навпаки, скоро­чується, дає легеням можливість повністю звільни­тися від повітря. Він також знижує частоту ритму серця, нормалізує артеріальний тиск, сприяє ви­робленню життєво необхідних гормонів радості. Реакція імунної системи на сміх прямо протилежна реакції на стрес. Навіть саме промовляння «хі-хі», «хо-хо», «ха-ха» дає клітинам імунної системи команду атакувати чужорідні для них тіла — віруси, злоякісні клітини тощо. Тому сміх рівнозначний прогулянці по лісу чи кисневому коктейлю. Але цим позитивна дія сміху не вичерпується.

Якщо вам бракує часу на повноцінний відпо­чинок, застосуйте сміхотерапію. Адже сміх знімає напруження з 80 груп м'язів, задіює практично всі м'язи обличчя, при цьому підвищується їхній тонус, а це поліпшує зовнішній вигляд.

Щоб діти росли здоровими, веселими, слід впро­ваджувати в освітньо-виховний процес «хвилинки-смішинки», розваги, гуморини, що викликають позитивні емоції. Елементи сміхотерапії корисно використовувати під час проведення фізкультхвилинок, фізкультпауз чи на перервах між заняттями тощо.

Для створення гарного настрою в групі можна використати «хвилинку сміху», пригадавши частівку, ось, наприклад, таку:

Руки мила вранці Шура,

А обличчя геть забула.

Шепотіла їй верба:

 «Ой, яка, яка ганьба!».

 

VІ. Казкотерапія

      

 З давніх-давен життєвий досвід передавався через образні історії. Однак досвід буває різ­ним. Можна розповісти дитині історію, що від­булася недавно. А можна не просто розповісти щось цікаве, а й зробити певний висновок або поставити запитання, яке б підштовхнуло слу­хача до роздумів про життя. Саме такі історії й є особливо цінними, терапевтичними. Вони — основа казкотерапії. Головне — посіяти в ду­шу дитини зерна усвідомлення. А для цього необхідно залишити слухача із запитаннями всередині.

Кожній казці притаманна своя неповтор­ність. Однак погляд на казкотерапію як виховну систему передбачає закономірності роботи з казковим матеріалом.

Загальні принципи роботи з казкою

1.    Усвідомлення — усвідомлення причи­нно-наслідкових зв'язків у розвитку сюжету, розуміння ролі кожного персонажа у подіях, що розвиваються. Загальні запитання: що від­бувається? Чому це відбувається? Хто хотів, щоб це відбулося? Навіщо це було йому по­трібно?

Наше завдання: показати вихованцям, що одна подія плавно витікає з іншої, хоча на перший погляд це непомітно. Важливо зро­зуміти закономірність появи і призначення кожного персонажа казки.

2.      Багатозначність - розуміння того, що одна й та сама подія, ситуація можуть мати декілька значень і смислів.

Наше завдання: показати одну й ту саму ситуацію з різних сторін: з однієї так, з ін­шої - інакше.

3.      Зв'язок із реальністю — усвідомлення того, що кожна казкова ситуація пропонує нам певний життєвий урок.

Наше завдання: старанно і терпляче опра­цьовувати казкові ситуації з позиції того, як каз­ковий урок буде нами використовуватись у ре­альному житті (в яких саме конкретних си­туаціях).

          Робота з ляльками дає змогу вдосконалювати і проявляти ті емоції, які дитина зазвичай, із певних причин, не може собі дозволити і про­явити.

 

Варіанти зміни казки

1.  Калькування. На основі відомої казки пи­шеться нова, в якій діють усі герої оригінальної казки. Наприклад, із казки створюється мульт­фільм, детектив  тощо.

2.  Перефантазування. Казку перефантазовують: не Червона Шапочка, а Жовта тощо.

3.  Фантастичний біном. Головні герої казки шикуються, до них приєднується герой з іншої казки та епохи. Наприклад, Червона Шапочка, Бабуся, Вовк, Літак. Потім складаєть­ся нова казка з використанням нових героїв, що сприяє зняттю стереотипів мислення, вчить знаходити нові засоби вирішення проблеми.

4.  Казка навиворіт. Наприклад, Червона Шапочка - зла, а Вовк - добрий; Баба Яга - добра, а Василина Премудра - зла, під­ступна.

5.  Заміна автора розповіді. Розповідь каз­ки ведеться від імені негативного героя, ка­мінця на перехресті доріг, від імені голки, в якій смерть Кощія тощо.

У спілкуванні й роботі з людьми є великий простір для творчості. Казкотерапія - ме­тод, який використовує казкову форму для ін­теграції особистості, для розширення й удо­сконалення взаємодії людини з навколишнім світом. Основний принцип цього методу-ду­ховний, цілісний розвиток особистості ди­тини, турбота про її душу. Турбота про душу (в перекладі з грецької) і є терапія. Через те, що ми використовуємо просту і зрозумілу ди­тині форму казки, цей метод називається «казкотерапіею».

Казкотерапія спонукає шукати відображення каз­кових подій у поведінці людей, проблемах і спосо­бах їх розв'язання у реальному житті.

Мета казкотерапії — допомогти людині побачити не так реальний світ, як те враження, яке він на них справляє, тобто свій внутрішній стан. Щоб описа­ти його, вони шукають у реальному світі аналогії і, оперуючи ними, створюють образи, що відповіда­ють їхнім почуттям. Це називається метафорою. Саме метафоричною мовою говорить наша психіка, а точніше — права півкуля головного мозку. Вчені вважають, що ця півкуля мозку відповідає і за наше здоров'я.

Три-чотирирічні діти люблять робити героями своїх казок іграшки, маленьких чоловічків, звірят. Чотири-шестирічні використовують образи фей, принцес... У дітей шести-семи років герої схожі на них.

Кожне заняття казкотерапією має закінчуватися обговоренням: «Чого навчила казка?».

Значення мудрої, доброї казки у вихо­ванні дітей важко переоцінити. Адже це не лише скарбничка мудрості, а й невичерпне джерело розвитку емоційної сфери і твор­чого потенціалу дитини. Ознайомивши ді­тей із змістом казки, слід розглянути з ними сюжет, визначити характери персонажів, оцінити їхні вчинки. Варто також запитати, хто з персонажів найбільше сподобався і не сподобався, чому, проаналізувати деякі си­туації, вислови, образи.

 

Заняття «СЛОНЕНЯТКО З КУЛЬКАМИ»

Мета:

•     корекція небажаних рис характеру і по­ведінки;

•     корекція негативних поведінкових ре­акцій.

Матеріали: повітряні кульки, м'яка іграшка-слоненя, розрізні картинки із зображенням тварин, маркери.

Хід

Вступне слово

Вихователь. Добрий день! Я дуже рада вас ба­чити. Давайте дружно скажемо наші чарівні слова, щоб потрапити в казку.

Знову в подорож рушаємо,

Вже казок багато знаємо!

Вліво-вправо повернемось,

Дружно за ручки візьмемось.

Наші очки загораються,

Наші личка посміхаються:

«Казкові двері відчиняються.

Чудова казка починається!».

(Діти проходять крізь спеціально виготов­лену книжку і розташовуються на килимі.)

Повторення відомого

Вихователь запитує про те, що було минулого разу, що діти пам'ятають; чи використовува­ли вони здобутий досвід за період між за­няттями.

Читання казки «Слоненя з кульками»

Жило-було маленьке слоненя. Мама й та­то його дуже любили. Вони разом гуляли, ку­палися в річці й пускали фонтани зі своїх дов­гих хоботів. Маленьке слоненя дуже любило проводити час зі своїми батьками.

Якось, гуляючи в парку з мамою і татом, сло­неня побачило у мавпочки велику повітряну кульку. Слоненяті вона дуже сподобалась, і во­но захотіло отримати таку саму.

-                     Мамо, тату, я теж хочу таку кульку, купіть мені, будь ласка!

(Дітям пропонується показати, як слоненя просило кульку.)

Мама й тато дуже любили свого синочка і вирішили не засмучувати його - вони купили малому красиву жовту кульку.

Слоненя було таке щасливе, воно скрізь хо­дило з кулькою. А коли лягало спати, то при­в'язувало її до свого ліжечка.

Та якось, знову гуляючи парком, слоненя побачило у ведмедика дуже красиву зелену кульку і, звичайно ж, попросило батьків купити йому таку саму. Мама й тато не хотіли засму­чувати свого синочка - і купили йому зелену кульку. Малюкові вона дуже сподобалася.

Але потім слоненятко захотіло мати і чер­вону, й синю кульки теж. І батьки знову не змог­ли йому відмовити. Але слоникові хотілося ще і ще повітряних кульок, а у батьків уже не залишилося грошей. І тоді малюк почав ве­редувати і вимагати:

-        Ну купіть, купіть мені цю кульку, адже в мене такої ще немає!

(Діти показують, як слоненя вимагає куль­ку.)

 

 

Тоді батькам слоника довелося брати до­даткову роботу, щоб заробити побільше гро­шей на кульки. І що більше син просив у них кульок, то довше вони почали затримуватися на роботі.

Вони менше стали бути разом зі своїм сло­ником, не гралися з ним, а спільні прогулянки у парку зовсім припинилися.

Слонику стало сумно одному — навіть ве­лика кількість повітряних кульок його вже не ті­шила.

(Вихователь запитує у дітей, чому слонику було сумно, і просить уявити й показати, як слоненя сумувало.)

І ось настав день, коли в кімнату до сло­неняти вже неможливо було зайти. У ній було стільки кульок, що малюк не міг навіть по­ворухнутися.

Тоді слоник узяв усі кульки і вийшов на ву­лицю. Але їх виявилося так багато, що вони по­чали піднімати слоненя високо-високо в небо.

Малюк злякався, що назавжди відлетить від батьків, і почав кликати на допомогу. Він кричав:

-                    Допоможіть! Допоможіть!

(Дітей просять уявити, що всі вони летять, і в цю хвилину їм страшно.)

Прилетіли горобці й гострими дзьобами почали клювати кульки одну за одною. Так по­ступово слоненя опускалося на землю.

Воно сіло на травичку і замислилося.

Запитання дітям:

-                    Як ви думаєте, про що замислилося сло­неня?

-                    Можливо, про те, як було добре з татом і мамою гуляти, купатися в річці й пускати ве­ликі фонтани з хобота?

- Як ви думаєте, що може слоненя для цьо­го зробити? Підкажіть йому, будь ласка!

Діти обговорюють поведінку казкового персонажа: з'ясовують, що неправильно ро­било слоненя та яку допомогу можна йому за­пропонувати.

Діти кажуть, що йому потрібні друзі, і про­понують перетворити кульки, які лопнули, на друзів.

Вони складають кульки у казкову скриньку і промовляють:

Нумо в коло разом стали,

Діти, всі швиденько!

І потупали ногами

Дружно, веселенько.

Ну а зараз розійшлися,

 Плеснули в долоні,

Всі присіли, підвелися:

Час для перетворень.

Діти з розрізних картинок складають сло­никові друзів. Слоник дякує дітям і дарує їм кульки.

Вихователь пропонує дітям намалювати на кульках маркером усе, що їм найбільше за­пам'яталося на занятті.

Діти, проходячи через книжку, повертають­ся назад у дитячий садок. Забирають із собою кульки й нові важливі знання, які вони здобули на занятті.

Отже, казка розвиває в дітей моральні якості. У словесно-емоційній формі вона ненав'язливо під­водить дитину до самостійних висновків: чому саме слід поводитися добре; чому цінуються лише гарні вчинки.

 

 

 

VІІ. Музикотерапія

Музика -  невід'ємна складова нашого буття. Вона робить життя змістовнішим, веселішим, ціка­вішим, збагачує різними емоціями.

Музикотерапія передбачає використання спеці­альної добірки музичних творів з метою впливу на емоційно-почуттєву сферу малюка, його духовне зростання, забезпечення релаксації та емоційно­го тла для оптимізації різних видів діяльності. Му­зику можна використати для надання психолого-педагогічної допомоги дітям з інтелектуальними, мовленнєвими, руховими, сенсорними, емоційними порушеннями. Насамперед музика впливає на емо­ційну сферу дитини, вона також є засобом невербальної комунікації та одним з можливих способів пізнання світу.

Розглянемо деякі дитячі музичні ігри з погляду їх­нього розвивально-терапевтичного впливу на осо­бистість дошкільнят.

В основу таких ігор кладуть невеликі музично-поетичні твори, в яких розкриваються різні життєві колізії засобами рухових елементів.

Особливо подобаються малюкам ігри-забави з дорослими, як-от: «Ладки, ладоньки, ладусі», «Плес­каємо — тупаємо», «Одна ніжка тупоче, а друга не хоче» тощо. Тут велике значення має встановлення емоційного контакту між дитиною та вихователем чи батьками, пробудження в малюка почуття довіри до дорослого.

Діти отримують велике емоційне задоволення від інсценізації пісень. Наприклад:

Лесь гриби збирав у кошик,

А вони такі хороші.

Раптом хтось зашелестів,

Лесь злякався, затремтів.

Коли глянув — то їжак,

 Весь колючий, мов будяк.

Лесь відразу засміявся:

Він даремно налякавсь.

Дитячі музичні ігри супроводжуються музично-поетичними вставками, кожна з яких має своє при­значення — повідомляє про початок гри або якийсь її етап, коментує події тощо. Наприклад, у музичній грі «Сонечко, дощик та гроза» музичні вставки зо­середжують увагу дітей на зміні рухів та виконанні відповідних завдань. Діти мають швидко зреагува­ти на музичний вступ до пісень «Сонечко» або «До­щик», починати співати їх, робити відповідні рухи, а на звучання музичної вставки «Гроза» - сховатися під великою парасолькою.

Така гра, як «Хто здивує і потішить усіх?», впливає на розвиток музичного слуху, пам'яті і ви­конує емоційно-терапевтичну функцію. Проводиться вона так: дорослий заздалегідь готує краплинки –«сюрпризики» і ховає їх у незвичних місцях - у шафах, під стільчиком. Сюрпризами можуть бути цукерки, сердечка, дрібні іграшки. Діти знаходять сюрпризи, орієнтуючись на зміни гучності музики: «тихо-голосно».

Гра «Добрий друг». Діти під музику крокують по колу. Коли музика стихає, дорослий дає м'ячик од­ній дитині і та, називаючи ім'я свого друга, розпо­відає про його добрі справи і вчинки.

Пречудово в світі жити

І по-справжньому дружити,

І любити геть усіх —

Хай лунає пісня й сміх.

Гра «Веселий сміх». Діти стають у коло і під му­зичний супровід починають передавати одне одно­му м'ячик, промовляючи:

Ти котись, веселий м'ячик,

Швидко, швидко по руках.

В кого є веселий м'ячик,

Той станцює гопака.

Дитина, в якої на останньому слові примовки в руках буде м'ячик, танцює гопака.

 

Музичні фізкультурні хвилинки

Вільні рухи під ритмічну музику, які ми називаємо «Му­зичні фізкультурні хвилинки», забезпечують дітям необ­хідну рухову активність, знімають фізичну і психічну нап­ругу й активізують інтелектуальну діяльність на занятті.

Як музичний супровід можна використовувати піс­ні дитячих композиторів, наприклад, «Чунга-Чанга» (В. Шаїнський), «Хто ж такі пташки?» (О. Журбін).

 

Спонтанний рух під музику

Мета. Розвивати емоційно-чуттєву сферу дитини; стимулювати моторне й емоційне самовираження, зні­мати м'язові затиски, розвивати пластику, гнучкість, легкість рухів тіла. Розвивати пам'ять, мис­лення, уяву, мовлення.

Матеріал: відрізки шифонової або шовкової тканини різного кольору (можна взяти будь-яку прозору або напівпрозору тканину, легкі хустини або шарфи) у більшій кількості, ніж є учасників.

Хід. Педагог дає дітям вказівку: «Я зараз увімкну музику. Рухаючись під неї, ви візьме­те будь-яку хустину (тканину) і можете роби­ти з нею все, що захочете. Можете накинути на голову, обв'язати навколо тіла, або прос­то взяти в руки. Отже, слухайте музику».

Завдання вихователя — взяти участь у русі разом з дітьми, якщо в них виникнуть труднощі. Стежити за тим, яку тканину виби­рають діти, які рухи виконують, чи прислуха­ються до мелодії, яка звучить, чи рухаються, дотримуючись музичного ритму.

 

На завершення вправи педагог запитує дітей: «Чи легко було вам рухатися? Чи вдалося створити свій та­нець? Вам доводилося керувати своїм тілом, руками і ногами, чи вони самі рухалися без будь-яких зусиль? Які частини тіла найбільше допомагали танцювати? По­кажіть, як танцювали ваші ноги (руки, голова)? Чи мож­на придумати назву такому танцю? Чи уявляли ви себе якимись казковими персонажами, коли рухалися?».

Рекомендовані музичні твори: мелодії у вико­нанні Томатіто (гітара-фламенко), кельтська танцю­вальна музика, Карунеша, «Настрої» М.Таривердієва, фрагменти з балету «Лебедине озеро» П.Чайковського, «Політ джмеля», «Іспанське капричіо» і «Шехерезада» М. Римського-Корсакова.

Спонтанний рух під музику можна розглядати не лише як вид оздоровчої діяльності дітей, а також і як вид розваги. Радимо проводити його у другій поло­вині не рідше одного разу на тиждень.

 

Дихальна артпедагогіка

До дихальної артпедагогіки входять гра на духових музичних інструментах, дихальна гімнастика під му­зику та різні вправи для розвитку співацького дихан­ня (інтонування, вокалотерапія). Це дає змогу дітям оздоровлюватися, не помічаючи процесу лікування.

Правильне дихання є найважливішим чинником довгого й здорового життя. Для зміцнення та оздо­ровлення дихальної функції можна використовувати духові інструменти (глиняні свищики, сопілки, іграш­кові дудочки, губні гармонії, блок-флейти та ін.). Регу­лювати силу й тривалість вдиху та видиху чудово до­помагає видування повітря через соломинку у склянку з водою у ритм виконуваного музичного твору.

Інтонування звуків (їх приспівування) не тільки вчить малюків керувати своїм голосом, а й сприяє їх оздоровленню.

Вправа «Звуки лікарі»

Вимовляння «ч-ч-ч» покращує дихання.

Вимовляння «з-з-з» (летить комар) полегшує біль у горлі.

Вимовляння «ж-ж-ж» (летить жук) сприяє швидко­му одужанню від кашлю.

Вимовляння «н-н-н» (покласти руку на маківку го­лови й дуже високим голосом вимовляти) допомагає знімати головний і зубний біль.

Вимовляння «м-м-м» (мукає корова) після їжі спри­яє кращому засвоєнню їжі і знімає стрес.

Вимовляння «е-е-е» поліпшує роботу головного мозку.

Вимовляння протягом 3-5 хв «і-і-і» стимулює ро­боту мозку, підвищує активність організму.

Розслабленню організму сприяє вимовляння «а-а-а»; «ш-ш-ш»; «с-с-с».

Вимовляння «р-р-р»  його вимова не у всіх відразу виходить) наприкінці дня, допомагає зняти втому («Ось гнівається лев, напружився всім тілом: «ар-р-р-р».

 Звукові вправи слід виконувати помірно і потроху. Кожен може співати, як йому хочеться: уривчасто, на одній ноті абощо, знаходячи свій тон і частоту.

Вокалотерапія — лікування співом. Ключ до ро­зуміння справжньої музики — це пісня. Дітям, як і дорослим, корисний будь-який спів, оскільки роз­співуються голосні звуки, які є цілющими, додають органам нової сили й гармонізують їхню діяльність.

Активна вокалізація спрямована на формування позитивного настрою: виконуються життєстверджувальні, оптимістичні дитячі пісні, які можна співати разом із аудіозаписом, під караоке або фонограму, без музичного супроводу. Пісні можуть виконуватися щодня: на прогулянці (в літню пору), у процесі само­стійної художньої діяльності або спонтанно за бажан­ням дітей.

Виховують доброту, почуття товариськості, заря­джають позитивними емоціями і сприяють психоло­гічному розвантаженню такі рекомендовані пісні: «Всі ми хочемо жити у мирі» (сл. А. Майданюк, муз. В.Коваленко-Степечевої; «ДВ», 2010, №5), «Дружби добрий знак» (сл. і муз. З. Еманової; «ДВ», 2009, №9), «Бажаємо добра» (сл. Г.Лисенко, муз. В.Лисенко; «ДВ», 2009, №6), «Усмішка» (сл. В.Гвоздій, муз. Н.Рубальської; «ДВ», 2009, №4) та ін.

Релаксація під музику

Мета: створення в групі дитячого садка дружню ат­мосферу взаємодопомоги, дові­ри, доброзичливого і відкритого спілкування дітей один з одним.

Гра «Водоспад»

Педагог вмикає музику. «Сядьте зручніше і закрийте очі. 2—3 рази глибоко вдихніть і видихніть. Уявіть собі, що ви сто­їте біля водоспаду. Але це не зо­всім звичайний водоспад. За­мість води в ньому падає вниз м'яке біле світло. Тепер уявить себе під цим водоспадом і від­чуйте, як це прекрасне біле світ­ло струменіє по вашій голові... Ви почуваєте, як розслаблюєть­ся ваше чоло, потім рот, як роз­слаблюються м'язи шиї... Біле світло тече по ваших плечах, по­тилиці і допомагає їм стати м'я­кими і розслабленими. Біле світ­ло стікає з вашої спини, і ви від­чуваєте, як і в спині зникає на­пруга, і вона теж стає м'якою і розслабленою.

А світло тече по ваших гру­дях, по животі. Ви відчуваєте, як вони розслаблюються і ви непо­мітно, без усякого зусилля по­чинаєте глибше вдихати і види­хати. Це дозволяє вам відчува­ти себе дуже розслаблено і при­ємно.

Нехай світло тече також по ваших руках, по долонях, по па­льцях. Ви відчуваєте, як руки і долоні стають м'якішими. Світ­ло тече і по ногах, спускається донизу. Ви відчуваєте, що ступні розслаблюються і стають м'яки­ми. Цей дивний водоспад із бі­лого світла обтікає все ваше тіло. Ви відчуваєте себе зовсім спокійно і безтурботно, і з кож­ним вдихом і видихом все глиб­ше розслаблюєтеся і наповнюєтеся свіжими силами... (30 се­кунд).

Тепер подякуйте цьому водо­спадові світла за те, що він вас так чудово розслабив, трохи по­тягніться, випряміться і відкрий­те очі».

Після цієї гри варто зайнятись чимось спокійним.

 

 

Музично-рефлекторне пробудження дітей після денного сну

Пробудження — процес індивідуальний і займає різний відтинок часу для дітей з різним типом нерво­вої системи (від З до 10 хв).

Щоб пробудження було м'яким, добрим і бажа­ним, використовується відповідна музика: досить тиха, ніжна, легка, така, що обіцяє радість.

Використовують десятихвилинну музичну компо­зицію, яку тривалий час не замінюють, оскільки у ді­тей має виробитися рефлекс пробудження на певну музику. Почувши звучання звичної мелодії, малюки легше й ефективніше переходять від стану повного спокою та розслаблення до активної діяльності. Че­рез 1-2 місяці музична композиція замінюється на іншу, аналогічну, яка незабаром стає дітям такою ж звичною, як і перша.

Доцільно проводити цей вид оздоровчої роботи щодня.

 

 

VІІІ. Етюди психогімнастики

Мета: Зберігати психічне здоров'я дитини або здійснювати корекцію її психоемоційних порушень.

Варіанти етюдів для прояву дитиною індивіду­альності у вираженні емоцій.

 

Вправа «Після дощу» (для дітей 4—5 років)

Спекотне літо. Щойно закінчився дощ. Під музику діти обе­режно ступають, ходять навколо уявних калюж, намагаючись не замочити ніг. Потім, пустуючи, стрибають по калюжах так силь­но, що бризки летять в усі сторони, їм дуже весело.

Етюд «Казка»

Дитина потрапила у казку і зустрічає різних казко­вих героїв (добрих і злих). Діти почергово називають персонажів казок, а дитина відображає емоції, які охоплюють її при зустрічі з цими персонажами.

 

Вправа «Ти — лев»

Діти заплющують очі, уявляють лева — царя зві­рів, сильного, могутнього, впевненого в собі, спокій­ного і мудрого. Він красивий, стриманий, вільний. Розглядаючи лева, дитина бачить свої очі, руки, ноги. Цей лев — вона сама (дитина).

 

Гра «Трон»

     Стілець ставлять на стіл. На нього по черзі сідають діти — королі. Решта — слуги — повинні говорити улесливі слова.

 

  Етюд «Баба Яга»

       Баба Яга спіймала Оленку, звеліла їй затопити піч, щоб потім з'їсти дівчинку, а сама заснула. Про­кинулася, а Оленки немає — втекла. Розсердилася Баба Яга, що без вечері залишилася, бігає по хаті, ногами тупає, кулаками розмахує.

 

Етюд «Попелюшка»

 Попелюшка повертається з балу дуже сумна: вона більше не побачить Принца, до того ж дівчина загубила свою туфельку.

 

 

Вправа «Танцюють всі»

Котика та собаку запрошують на дискотеку. Котик любить повільні танці (вмикається спокійна, плавна музика; рухи обережні, неквапливі, м'які). Собака віддає перевагу швидким танцям (звучить швидка музика; рухи різкі, стрімкі, незавершені).

 

 

Вправи та ігри для стабілізації психічного стану

Мета: Допомогти дитині, яка відчуває роздратування чи гнів, краще усвідомити їхню приро­ду і зміст, опанувати ефективні способи їх вираження

і звільнення від цих емоцій. Вчити дітей самостійно долати неприємні відчуття та формувати здатність до саморегуляції.

 

 

Етюд «Казка»

Дитина потрапила у казку і зустрічає різних казко­вих героїв (добрих і злих). Діти почергово називають персонажів казок, а дитина відображає емоції, які охоплюють її при зустрічі з цими персонажами.

 

Етюд «Кіт і миша»

Мишеня весело гралось у кімнаті і не помітило, як звід­кись узявся кіт. Воно заметушилось, але втекти було нікуди.

 

Хвилинка-веселинка

Мета: розрядка зайвої енергії, розслаблення. Формування дружніх стосунків між дітьми.

Одну хвилину діти роблять все, що хочуть.

 

 

 

 

 

 

ІX. Валеокорекція

Валеокорекція активізує розумо­ву діяльність шляхом стимуляції моз­кового і периферійного кровообігу. Під час занять діти виконують 3-4 вправи для язика, очей, хребетного стовпа, вимовляючи звуки на видиху.

 

Вправи для язика

Вправа «Равлик»

Усміхнутися, відкрити рот, зачепити кінчик язика за нижні зуби і, не відриваючи його від зубів, вигинати спинку язика вперед.

Язик за зубами,

Спинку вигнув уперед.

- Хто це в роті розмістився?

- Равлик-молодець!

 

Вправа «Маляр»

Відкрити рот. Погладити широким кінчиком язика піднебіння, роблячи рухи вперед-назад, як маляр білить щіткою стелю

Вперед-назад, це твій язик

Так піднебіння голить.

- Як маляр він білити звик,

- Це стінам не завадить!

 

Вправи для втомлених очей

Коли очі втомилися, відразу потрібно робити такі вправи:

1. Заплющити міцно очі, а потім розплющити їх. Повторити цю вправу
4-6 разів.

2. Погладжування повік протягом 1 хв кінчиками (подушечками) пальців.

3. Колові рухи очима вниз. Повторити вправу 10 разів.

4. Витягнути вперед руку. Стежити поглядом за нігтем пальця, повільно
наближаючи його до носа, а потім так само, повільно відсуваючи назад.
Повторити вправу 5 разів.

5. Подивитися у вікно, знайти найвіддаленішу точку  і затримати на ній
погляд протягом 1 хв.

6. На шибку наклеїти чорний квадратик, що за розмірами відповідає клітинці шкільного зошита. Прикривши одне око рукою - 30 с дивитися на
цей квадратик з відстані 30 см, а потім на 30 с переводити погляд у далину,
за вікно. Вправу треба повторювати 2-3 рази в день по 4-5 хв кожним оком.

7. Поводити очима за годинниковою стрілкою. Вправу роблять 2-3 рази
на день, потім поступово збільшують до 12-15.

 

Вправи для хребетного стовпа

При виконанні усіх вправ  вдих робиться через ніс, рот закритий.

«Б’є годинник 12 разів» . В. п. – стоячи , ноги нарізно, руки вгору , заплетені в замок. Вдихнути – в. п.; видих – нахилитися в сторону і сказати «Бом!» . Повторити 12 разів.

«Ялинка наряджена». В. п. – стоячи , руки  вздовж тулуба, кисті в сторони. Вдихнути – піднятися на носочки, трішки розвести руки в сторони; видихнути – поворот тулуба в сторону, напівприсісти , руки у в. п., сказати «Ах!» . Повторити 3-4 рази в кожну сторону .

 

«Хлопавка».  В. п. – стоячи на колінах, руки на ширині тулуба. Вдихнути – розвести руки в сторони, видих – опустити вниз, сплеснути в долоні , сказати «Хлоп!». Повторити 6-8 разів.

 «Дує Дід Мороз». В. п. – сидячи навпочіпки, долоньки скласти «трубочкою»  навколо рота. Вдихнути – в. п.; видихуючи протяжно сказати «у-у-у-у!» . Повторити 6-8 разів.

 

Х. Імунна гімнастика

Імунна гімнастика — супрово­дження рухами раніше вивчених вір­шиків—дає організму емоційний, оздоровчий заряд. Діти виконують її у досить легкому натуральному одя­зі після ранкової гімнастики чи од­разу ж після денного сну; батькам рекомендуємо виконувати ці вправи вдома разом з дітьми у вихідні та під час канікул.

 

 

Біжить квочка і курчата,               Біг на місці.

Зернятка збирають,                       Пальчиками стукають по підлозі.

Ну, а півник у дворі                      Ходьба на місці, високо піднімати

Весело гуляє                                  ноги, помахати  руками.                                                     

Півник чує ласку цю,                  

Щиру та велику.                            Нахил    вниз,    ніби         півник  дякує бабусі.

І за це усе бабусі                    

Кричить: «Ку-ку-рі-ку!»

 

 

Ведмежата

Тупу-тупу, ведмежата,                  Тупотіння ногами

Йдуть по мед вони,малята.           Імітація ходьби ведмежат.

А на них напали оси.                     Імітація польоту оси.

Не прогнали їх ще й досі.              Помахати руками над головою.

 

 

ХІ. «Етюди для душі»

«Етюди для душі» мають на меті не лише зміцнення фізичного здо­ров'я, але й духовного стану. Дітям пропонують обрати серед запропо­нованих карток із зображеннями різноманітних ситуацій ті, де йдеть­ся про Добро, і обговорити їх. З наймолодшого віку дитина вчиться любові до себе, до людей, до жит­тя. Тільки людина, котра живе в га­рмонії з собою, зі світом, буде справді здоровою.

 

 

 

 

 

 

 

КАРТКИ   АНАЛІЗУ   ОСВІТНЬО- ВИХОВНОГО    ПРОЦЕСУ  

 

Лист спостереження та оцінювання заняття

Прізвище, ім'я, по батькові вихователя: ________________________________

Тема заняття: ______________________________________________________

:

Дата проведення: ___ ________ 20___ р.

 

Критерії діяльності вихователя

Оцінювання діяльності вихователя

1 — низький рівень 2 — середній рівень 3 — високий рівень

1 бал

2 бали

3 бали

1.      

Організаційний етап заняття

 

 

 

2.      

Теоретичний рівень викладання матеріалу

 

 

 

 

а) науковість

 

 

 

 

б) логічність

 

 

 

 

в) системність

 

 

 

 

г) послідовність

 

 

 

 

д) доступність

 

 

 

3.      

Розкриття теми

 

 

 

4.      

Добирання матеріалу

 

 

 

5.      

Організація роботи дітей

 

 

 

6.      

Виховне значення заняття

 

 

 

7.      

Використання дидактичного матеріалу, наочності ТЗН

 

 

 

8.      

Особистісно зорієнтований підхід до дітей

 

 

 

9.      

Емоційне навантаження

 

 

 

10.  

Педагогічний такт вихователя

 

 

 

11.  

Мовлення педагога

 

 

 

12.  

Організація самостійної роботи дітей

 

 

 

Загальна кількість балів:

 

 

 

Коефіцієнт заняття розраховується за формулою: К 3 = загальна кількість балів 48

 

 

 

 

Рівень уроку визначається за відповідною шкалою:

К 3 = 0,8-1,0 — високий рівень;

К 3 = 0,6-0,8 — середній рівень;

К 3 = 0,3-0,5 — низький рівень.

 

 

 

 

Оперативний контроль

Робота з дітьми раннього віку

Дата: «_____»_____________20____року

Питання контролю

Оцінювання діяльності вихователя

1 — низький рівень 2 — середній рівень 3 — високий рівень

1 бал

2 бали

3 бали

1.       

Організація предметно-розвивального середовища.

 

 

 

1.1.    

Охорона життя і здоров'я дітей.

 

 

 

1.2.    

Відповідність до віку.

 

 

 

1.3.    

Доцільність

 

 

 

2.       

Прийом дітей у батьків.

 

 

 

2.1.    

Бесіди з батьками про настрій та стан здоров'я дитини.

 

 

 

2.2.    

Позитивний емоційний настрій дитини.

 

 

 

2.3.    

Емоційний настрій дітей.

 

 

 

2.4.    

Огляд дітей

 

 

 

3.       

Підготовка, проведення і ефективність ранкової гімнастики

 

 

 

4.       

Прийом їжі.

 

 

 

4.1.    

Сервірування столу.

 

 

 

4.2.    

Дотримання гігієнічних вимог.

 

 

 

4.3.    

Своєчасність подання їжі до групи.

 

 

 

4.4.    

Виконання режиму харчування

 

 

 

4.5.    

Підготовка дітей до вживання їжі (навички миття рук).

 

 

 

4.6.    

Керівництво вихователя щодо формування навичок самостійного прийому їжі.

 

 

 

4.7.    

Аналіз навичок культури поведінки за столом

 

 

 

5.       

Проведення занять.

 

 

 

5.1.    

Підгрупи за рівнем розвитку.

 

 

 

5.2.    

Активні форми роботи дітей на занятті.

 

 

 

5.3.    

Виконання завдань виховання і навчання.

 

 

 

5.4.    

Рівень майстерності вихователя.

 

 

 

5.5.    

Підготовка до занять, наявність необхідного матеріалу

 

 

 

6.       

Проведення прогулянки.

 

 

 

6.1.    

Порядок одягання і роздягання дітей, навички.

 

 

 

6.2.    

Наявність виносного матеріалу відповідно до сезону.

 

 

 

6.3.    

Зайнятість дітей на прогулянці.

 

 

 

6.4.    

Руховий режим на прогулянці.

 

 

 

6.5.    

Різноманітність видів діяльності на прогулянці.

 

 

 

6.6.    

Тривалість прогулянки в залежності від сезону

 

 

 

Висновки: _________________________________________________________

 __________________________________________________________________

Контроль здійснено: ____________ _____________

 

 

 

 

 

 

 

Оперативний контроль

Організація прогулянки

Дата: «_____»_____________20____року

Питання контролю

Оцінювання діяльності вихователя

1 — низький рівень 2 — середній рівень 3 — високий рівень

1 бал

2 бали

3 бали

1.      

Планування прогулянки.

 

 

 

1.1.  

Планування рухливих ігор.

 

 

 

1.2.  

Планування дидактичних ігор.

 

 

 

1.3.  

Планування сюжетно-рольових ігор.

 

 

 

1.4.  

Планування спостережень за природою і станом погоди

 

 

 

2.      

Порядок одягання дітей, сформованість у дітей навичок самообслуговування

 

 

 

3.      

Відповідність одягу до сезону

 

 

 

4.      

Наявність виносного матеріалу відповідно до сезону

 

 

 

5.      

Рухливий режим дітей на прогулянці

 

 

 

6.      

Організація спостережень за природою і станом погоди

 

 

 

7.      

Розвивальні, навчальні, дидактичні ігри на прогулянці

 

 

 

8.      

Організація трудової діяльності

 

 

 

9.      

Сюжетно-рольові ігри дітей на прогулянці

 

 

 

10.  

Процедура роздягання. Порядок в роздягальні, в шафах

 

 

 

11.  

Гігієнічні процедури після прогулянки

 

 

 

Висновки: _________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 

 

Контроль здійснено: ____________ _____________

 

 

 

 

 

 

Оперативний контроль

Робота щодо вивчення правил дорожнього руху

та охорони безпеки життя

Дата: «_____»_____________20____року

Питання контролю

Оцінювання діяльності вихователя

1 — низький рівень 2 — середній рівень 3 — високий рівень

1 бал

2 бали

3 бали

1.       

Системність занять щодо вивчення правил дорожнього руху

 

 

 

2.       

Різноманітність видів занять щодо вивчення правил дорожнього руху.

 

 

 

1.1.    

Бесіди.

 

 

 

1.2.    

Тематичні заняття.

 

 

 

1.3.    

Цільові прогулянки.

 

 

 

1.4.    

Сюжетно-рольові ігри.

 

 

 

1.5.    

Дидактичні ігри.

 

 

 

1.6.    

Рухливі ігри.

 

 

 

1.7.    

Ознайомлення з художньою літературою.

 

 

 

1.8.    

Дозвілля, розваги

 

 

 

3.       

Робота з батьками щодо вивчення правил дорожнього руху

 

 

 

4.       

Планування роботи щодо правил дорожнього руху

 

 

 

5.       

Майстерність вихователя під час проведення роботи щодо вивчення правил дорожнього руху

 

 

 

6.       

Знання уміння та навички дітей за правилами дорожнього руху

 

 

 

7.       

Системність знань щодо ОБЖ (охорона безпеки життєдіяльності)

 

 

 

8.       

Різноманітність видів занять з ОБЖ (охорона безпеки життєдіяльності).

 

 

 

8.1.    

Бесіди.

 

 

 

8.2.    

Тематичні заняття.

 

 

 

8.3.    

Цільові та умовні прогулянки.

 

 

 

8.4.    

Сюжетно-рольові ігри.

 

 

 

8.5.    

Дидактичні ігри.

 

 

 

8.6.    

Рухливі ігри.

 

 

 

8.7.    

Ознайомлення з художньою літературою.

 

 

 

8.8.    

Розваги, дозвілля

 

 

 

9.       

Планування роботи з ОБЖ (охорона безпеки життєдіяльності)

 

 

 

10.   

Майстерність вихователя під час проведення роботи з розвитку у дітей навичок безпечної поведінки

 

 

 

11.   

Знання, уміння, навички дітей з ОБЖ

 

 

 

12.   

Робота з батьками щодо цієї проблеми

 

 

 

Висновки: _________________________________________________________

Контроль здійснено: ____________ _____________

 

 

 

 

 

Оперативний контроль

Організація та ефективність

господарсько-побутової праці дітей

Дата: «_____»_____________20____року

Питання контролю

Оцінювання діяльності вихователя

1 — низький рівень 2 — середній рівень 3 — високий рівень

1 бал

2 бали

3 бали

1.       

Обсяг робот

 

 

 

2.       

Знання, вміння, навички дітей

Згуртування дітей у праці

 

 

 

Прийняття завдань дітьми. Уміння співвідносити їх з організацією своєї діяльності і в той же час із Діяльністю інших

 

 

 

3.       

Наявність трудових навичок та умінь (уміння користуватися інструментами і матеріалами, раціональність дій, вправність)

 

 

 

4.       

Уміння співпрацювати (планувати роботу, домов­лятись, діяти спільно)

 

 

 

5.       

Прояви самостійності (пошук раціонального способу виконання роботи, при­йняття власного рішення)

 

 

 

6.       

Уміння оцінити власну працю, свою участь у ній щодо загального результату

 

 

 

7.       

 

Ефективність організації вихователем колективної праці

 

 

 

8.       

Робота вихователя

Методи стимулювання дітей

 

 

 

9.       

Планування трудових доручень, чергувань

 

 

 

10.   

Ефективність колективної праці на ділянці

 

 

 

11.   

Ефективність чергувань та вільної праці у куточку природи

 

 

 

12.   

Робота з батьками щодо розвитку у дітей трудових навичок

 

 

 

13.   

Методи стимулювання дітей

 

 

 

 

Висновки: _________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 

Контроль здійснено: ____________ _____________

 

 

 

 

Блок-схема спостереження

за діяльністю дітей у другій половині дня

 

Перевіряв _______________________________________________________

 

Дата проведення «___»_________20___ року

 

Питання контролю

Оцінювання діяльності вихователя

1 — низький рівень 2 — середній рівень 3 — високий рівень

1 бал

2 бали

3 бали

1.       

Інтерес дітей до цієї діяльності та їхнє уміння самостійно організовувати її

 

 

 

2.       

Використання знань, умінь, навичок у само­стійній діяльності

 

 

 

3.       

Виявлення творчості

 

 

 

4.       

Взаємодія з педагогами та однолітками, культура спілкування

 

 

 

5.       

Прийом взаємодії педагога з дітьми (прямий і побічний вплив)

 

 

 

 

Висновки: _________________________________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Карта схема №

аналізу діяльності дітей на занятті з навчання грамоти

(програма «Дитина в дошкільні роки»

П.І.Б. педагога

 

 

 

 

 

Дата

 

Вікова група

 

Кількість дітей

 

Тип заняття

 

Вид заняття

 

 

 

Тема заняття

 

 

 

 

 

Мета заняття

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Параметри і критерії аналізу

Рівні оцінки / ступінь виконання, використовування

високий, так

середній, частково

низький, ні

1.        

Уміння чути і розуміти пояснення і завдання вихователя

 

 

 

2.        

Уміння слухати товариша, доповнювати (виправляти) його, відповідь

 

 

 

3.        

Бажання допомогти товаришу

 

 

 

4.        

Уміння висловлювати свої думки зрозуміло для тих, хто оточує

 

 

 

5.        

Правильне використання в мовленні спеціальної термінології (слово, речення тощо)

 

 

 

6.        

Повнота відповідей

 

 

 

7.        

Уміння проводити:

звукобуквений аналіз

 

 

 

аналіз речення

 

 

 

8.        

Знання правил написання:

 

речення

 

 

 

заголовних букв

 

 

 

9.        

Застосування правил на практиці

 

 

 

10.    

Оволодіння дією зміни слів

 

 

 

11.    

Добір слів до заданої моделі (схеми)

 

 

 

12.    

Оволодіння способом складового читання

 

 

 

13.    

Оволодіння способом злитого читання

 

 

 

14.    

Зацікавленість дітей на занятті

 

 

 

15.    

Увага

 

 

 

16.    

Бажання працювати

 

 

 

17.    

Якість виконання завдання

 

 

 

18.    

Самостійність

 

 

 

19.    

Організованість

 

 

 

20.    

Уміння працювати в темпі

 

 

 

21.    

Уміння діяти за словесною інструкцією

 

 

 

22.    

Уміння робити логічні висновки

 

 

 

23.    

Ступінь сформованості самоконтролю

 

 

 

24.    

Уміння користуватися допомогою

 

 

 

25.    

Уміння підтримувати робоче місце в порядку

 

 

 

26.    

Дотримання норм і правил поведінки

 

 

 

 

Разом:

 

 

 

Висновки і рекомендації:    ______________________________________________________

 

 

 

 

 

 

 

Карта схема №

аналізу діяльності дітей на занятті з ознайомлення з просторовими відношеннями

(програма «Дитина в дошкільні роки»)

П.І.Б. педагога

 

 

 

 

 

Дата

 

Вікова група

 

Кількість дітей

 

Тип заняття

 

Вид заняття

 

 

 

Тема заняття

 

 

 

 

 

Мета заняття

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Параметри і критерії аналізу

Рівні оцінки / ступінь виконання, використовування

високий, так

середній, частково

низький, ні

1.        

Уміння чути і розуміти пояснення і завдання вихователя

 

 

 

2.        

Уміння слухати товариша, доповнювати (виправляти) його, відповідь

 

 

 

3.        

Бажання допомогти товаришу

 

 

 

4.        

Уміння висловлювати свої думки зрозуміло для тих, хто оточує

 

 

 

5.        

Правильне використання в мовленні спеціальної термінології

 

 

 

6.        

Уміння передати на плані основні орієнтири і взаємне розташування деяких предметів групової кімнати

 

 

 

7.        

Уміння орієнтуватись за планом:

у приміщенні групової кімнати

 

 

 

на місцевості

 

 

 

8.        

Уміння орієнтуватись в просторі «від себе»

 

 

 

9.        

Зацікавленість дітей на занятті

 

 

 

10.    

Увага

 

 

 

11.    

Бажання працювати

 

 

 

12.    

Якість виконання завдання

 

 

 

13.    

Самостійність

 

 

 

14.    

Організованість

 

 

 

15.    

Уміння працювати в темпі

 

 

 

16.    

Уміння діяти за словесною інструкцією

 

 

 

17.    

Уміння робити логічні висновки

 

 

 

18.    

Ступінь сформованості самоконтролю

 

 

 

19.    

Уміння користуватися допомогою

 

 

 

20.    

Уміння підтримувати робоче місце в порядку

 

 

 

21.    

Дотримання норм і правил поведінки

 

 

 

 

Разом:

 

 

 

Висновки і рекомендації:    ______________________________________________________

 

 

 

 

 

АНАЛІЗ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ

Аналіз занять по екологічному вихованню дошкільників

 

Критерії оцінки

Оцінка

1.     

При аналізі переглянутих занять відповідайте на наступні питання:

 

1.1.    

До якого етапу роботи по вихованню гуманного відношення до живої природи вони відносяться?

 

1.2.    

У чому своєрідність форм, методів і прийомів екологічного виховання в конкретній віковій групі?

 

1.3.    

Як змінюється вміст знань, що даються дітям?

 

2.     

При аналізі заняття по спостереженню за твариною відзначте:

 

2.1.    

організацію обстановки (розміщення об'єктів спостереження; умови, створені для них; відбір і розташування устаткування і матеріалів, використовуваних по ходу спостереження);

 

2.2.    

розміщення дітей; прийоми залучення уваги дітей до спостереження і збудження інтересу (сюрпризні моменти, загадки, постановка пізнавального завдання,  проблемна ситуація),  їх дієвість; прийоми спонуки тварини до різних способів поведінки; характер завдань і питань, послідовність їх постановки (логіка заняття);

 

2.3.    

характер і вміст відповідей дітей; включення обслідницьких дій в хід спостереження, їх характер, результативність; використання прийомів активізації розумової діяльності (пошукові питання і дії, порівняння, використання дитячого досвіду і ін.); вияв цікавості дітей в ході спостереження (емоції, питання, зосередженість уваги); індивідуальні прояви дітей на заняттях і індивідуальний підхід до них; використання на заняттях результатів повсякденних спостережень, дітьми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Аналіз

                    стану  педагогічної  та  адміністративно-господарської  діяльності   

                                           колективу  комунального закладу освіти

                            « Дошкільного  навчального  закладу(ясла-садок)№20

                                            Дніпропетровської  міської  ради

                                                     за 2012-2013 навчальний рік

 

Комунальний заклад освіти «Дошкільний навчальний заклад(ясла-садок) №20 «Барвінок» Дніпропетровської міської ради знаходиться за адресою:вул.Привокзальна 5А.

Дошкільний навчальний заклад №20 у своїй діяльності керується:Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», « Про охорону дитинства»,Статутом закладу,законодавством України «Про працю»,наказом МОН.

Головною метою ДНЗ є забеспечення реалізації права людини на здобуття дошкільної освіти,забеспечення потреб громадян у догляді та оздоровлені дітей,створення умов для їх фізичного,розумового та духовного розвитку.

В навчальному закладі виховуються діти від 2-х до 6-ти років. Проектна потужність – 75 дітей. Фактична кількість на кінець навчального року – 130 дітей. Таким чином заклад укомплектований більш ніж повністю. В садку функціонує 4 групи:

- ясельна – перша молодша (від 2-х до 3-х років);

- молодша (від 3-х до 4-х років);

- середня група (від 4-х до 5-ти років);

- старша група (від 5-ти до 6-ти років).

Групові приміщення відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Санітарний паспорт ДНЗ узгоджено Головним державним санітарним лікарем Ленінського району.

Територія ДНЗ добре озеленена, ігрові майданчики великі, здійснені умови для ігор та відпочинку.

Дитячий заклад повністю укомплектований педагогічними кадрами, технічним та допоміжним персоналом. Весь колектив підібраний за морально-діловими якостями, що сприяє створюванню ділової творчої атмосфери і підвищенню якості та ефективності виховної роботи. Всі педагоги протягом року постійно працювали над підвищенням ділової кваліфікації.В минулому році підвищувала теоретичний та фаховий рівень на курсах при ДОІППО

Терещенко Т.Ю. та була атестована.

Весь учбово-виховний процес в дошкільному закладі проводився згідно річного плану,навчально-виховний процесс здійснювався відповідно до Базової програми розвитку дитини дошкільного віку « Я у Світі».Упродовж 2012-2013 навчального року педагогічний коллектив працював над такими річними завданнями:

1.Розпочати роботу по формуванню логіко-математичної компетентності дітей дошкільного віку у світлі Базової програми «Я у Світі».

2.Продовжувати поглиблену роботу по обласній науково-методичній проблемі «Інноваційні технології креативно-регіональної освіти в організації художньо-мовленнєвої діяльності,шляхом вирішення низки завдань пізнавального,емоційно-ціннісного та креативного розвиткуизгідно вимоги до Базової програми «Я у Світі».

3.Удосконалювати роботу дошкільного навчапльного закладу і сім’ї по впровадженню здоровязбережувальних технологій,які направлені на розвиток у дитини фізичних,психічних,духовних та соціальних якостей особистості.

 Згідно з основними задачами проводились педагогічні ради. Велика підготовча робота до педагогічних годин сприяла більш глибокому освітлюванню річних завдань. Всі вихователі приймали активну участь в роботі педрад, де царила творча атмосфера. Слід відмітити ділову участь в обміні досвідом роботи вихователя Тимошенко Л.В. Демонструвались нетрадиційні прийоми в роботі з дітьми вихователями Глушко М.В. та Сур Н.І.

В 2012-2013 році педагогічний колектив роботу з дітьми втілював по програмам «Я у Світі». Особлива увага приділялась новим підходам в організації екологічного виховання.В ДНЗ проводилася планомірна робота по формуванню у дітей світоглядних уявлень.Поглиблено працювали над питанням щодо набуття вихованцями соціального досвіду по збереженню здоров’я дітей. Цьому сприяла злагоджена сумісна робота медиків, вихователів, батьків. Слід відмітити високі показники здоров’я дітей в молодшій та середній групах. Вихователями Глушко М.В.,Тимошенко Л.В. не ординарно та цікаво проводились фізкультурні заняття з високою руховою активністю дітей. Використовувались різні види роботи з дітьми: рухливі ігри, піші переходи, спортивні розваги, дні здоров’я.

Хоч колектив і досяг позитивних результатів по вихованню соціального досвіду по збереженню здоров’я, але з позицій сьогоднішнього дня питання виховання здорової дитини спонукає продовжувати роботу по збереженню здоров’я, використовуючи в практиці різні методи роботи, в тому числі нетрадиційні, тощо.

На виконання річного завдання «Удосконалювати роботу закладу і сім’ї по впровадженню здоров’язбережувальних технологій».Поглиблено працювали над питанням здоров’язбережувального виховання, використовувались різні форми роботи для розширення  уяви дітей про здоровий спосіб життя. Проте в процесі навчання вихователі не завжди приділяли увагу розвитку пізнавальних, вольових процесів. Недостатньо використовувались ігри пізнавального характеру.

Вся робота з дітьми проводилась на основі диференційного підходу до них, за результатами діагностики, їх розумових можливостей та здібностей. Контрольні заняття по розділам програми показали, що більшість дітей засвоїла її. Про діагностику слід сказати окремо. Вона допомогла вихователям правильно визначити напрямок з дітьми, але над цією проблемою необхідно продовжувати працювати в наступному навчальному році.

Протягом  2012-2013 навчального року вихователями усіх вікових груп проводилася робота щодо поповнення дидактичних матеріалів з розвиваючого навчання за усіма розділами програм  «Я у Світі» створювання розвивального середовища, розробки та впровадження нових навчальних планів, впровадження інтерактивних методів навчання.

Навчально-виховний процес поповнився розвиваючими іграми, енциклопедичною літературою. Поповнена літературою педагогічна бібліотека. Усі питання із вдосконалення навчально-матеріальної бази вирішувалися сумісно з батьківським комітетом. Слід відмітити допомогу в роботі дошкільного закладу актива батьківського комітету, представниками якого є Терещенко Т.Ю., Лужецька Ю.М., Медведев С.Н. У таких вихователів, як Глушко М.В.,Сур Н.І.налагоджений тісний контакт із сім’єю, допомога батьків була дієвою. Батьки приймали участь в проведені спортивних розваг, свят, анкетуванні. Використовувались як колективні , так і індивідуальні форми роботи.

Таким чином, на конкретних справах підтверджується взаємодія суспільства і родини в створенні розвивального середовища, без якого не можлива реалізація особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу.

План роботи реалізовано.

 

 

 

                                             КАЛЕНДАРНЕ  ПЛАНУВАННЯ (за програмою "Українське дошкілля")

 

«_______» ____________201  р.                                         День тижня ___________________

 

РАНОК

 

Ранкова  гімнастика

 

 

 

 

 

Бесіди

 

 

Ігрова  діяльність

 

 

 

Спостереження

 

 

 

Гігієна життєдіяльності

 

 

 

Заняття 1

Тема:

 

Програмовий зміст:

 

 

План заняття:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Заняття 2

Тема:

 

Програмовий зміст:

 

 

План заняття:

 

 

 

 

Індивідуальна робота з дітьми:

 

 

 

 

ПРОГУЛЯНКА

 

Ігрова діяльність

 

 

 

Бесіди

 

 

 

Рухливі ігри

 

 

Спостереження,досліди

 

 

Праця у природі

 

 

ДРУГА  ПОЛОВИНА  ДНЯ

 

Гімнастика пробудження

 

 

 

 

Бесіди з дітьми

 

 

 

Самостійна художня діяльність

 

 

 

Ігрова діяльність

 

 

 

Фізкультура на свіжому повітрі

 

 

 

 

 

Гурткова робота

 

 

 

Взаємодія з батьками

 

 

 

 

 

 

 

 

Перспективний  план роботи

 навчально-виховної діяльності( "Українське дошкілля")

з дітьми на_____________________________місяць201    року.

 

Лінії  розвитку

                              «ОСОБИСТІСТЬ  ДИТИНИ»

Ранкова  гімнастика

 

 

 

Загартовування

 

 

 

Оздоровчі та фізкультурно-розвиваючі заходи(розваги,свята,дні

здоров’я).

 

 

 

 

Фізкульт.хвилинки і

паузи

 

 

Гімнастика після сну

 

 

Фізкультурні комплекси на прогулянці

 

 

Рухливі ігри,ігрові вправи

 

 

 

Безпека життєдіяльності

 

 

 

                                 «ДИТИНА  В  СОЦИУМІ»

Оточуючий світ

 

 

Природа речей

 

 

Початки народознавства

 

 

Держава,край,місто

 

 

Господарсько-побутова праця

 

 

 

Самообслуговування

 

 

 

Робота з родиною:

 

-батьківські збори;

 

-консультації;

 

-дні відкритих дверей;

 

-інші заходи;

 

 

 

 

 

 

 

                    «ДИТИНА  В  ПРИРОДНОМУ  ДОВКІЛЛІ»

Природа космосу та планети Земля

 

 

 

 

Екологічне виховання

 

 

 

Валеологія

 

 

 

Дослідницька діяльність

 

 

 

Спостереження (жива,не жива природа)

 

 

 

 

Праця в природі

 

 

                           «ДИТИНА  У  СВІТІ  КУЛЬТУРИ»

Читання

 

 

 

Переказ

 

 

 

Розповідання з ілюстративним матеріалом

 

 

 

 

Заучування

 

 

 

Театрально-ігрова діяльність

 

 

 

Ліплення

 

 

 

Аплікація

 

 

 

Малювання

 

 

 

 

 

                                    « ГРА  ДИТИНИ»

Сюжетно-рольові ігри

 

 

 

Конструкторсько-будівельні ігри

 

 

 

 

Творчі ігри

 

 

 

Українські народні ігри

 

 

 

Дидактичні ігри

 

 

 

Розвивальні ігри

 

 

 

Календарно-обрядові ігри

 

 

 

          «ДИТИНА  В  СЕНСОРНО  ПІЗНАВАЛЬНОМУ  ПРОСТОРІ»

Сенсорні еталони

 

 

 

Елементарні математичні уявлення

 

 

 

 

                               « МОВЛЕННЯ  ДИТИНИ»

Звукова культура мовлення

 

 

 

Граматична будова мовлення

 

 

 

Збагачення словника

 

 

 

 

 

Грамота (старша група)

 

-ознайомлення з літерами

-звуковий аналіз

-початки письма