м.Дніпро ДНЗ № 20








Консультація для батьків майбутній першокласників

23 квіт. 2021
Консультація

Батькам майбутніх першокласників

Шестирічна дитина вміє читати і рахувати, може написати своє прізвище й швидко запам’ятовує інформацію. Та чи означає це, що вона готова до навчання в школі? Ні, бо основний показник — не хронологічний вік чи інтелектуальні вміння, а психологічна готовність до навчання у школі. Щоб впевнитися, чи сформована вона у дитини, треба насамперед розуміти, які показники вона охоплює та як їх можна визначити

 

Згідно з Концепцією нової української школи одне з основних завдань якісної освіти —сформувати гармонійну, морально досконалу, соціально активну, креативну особистість. Утім, усе це неможливо, якщо дитина не може витримувати навантаження, не проявляє інтересу до навчання, не вміє спілкуватися із однолітками й просити дорослих про допомогу, тобто не готова до навчання.

Готовність до навчання у школі — комплексне утворення, у структурі якого зазвичай виділяють три компоненти: морфологічну, психологічну й соціальну готовність. Розглянемо кожну із них детальніше.

1. Морфологічна готовність і її показники

Морфологічна готовність — рівень розвитку психофізіологічних, фізіологічних і анатомо-морфологічних функцій і структур дитячого організму. Якщо цей рівень достатній, дитина легше витримує фізичні та розумові навантаження, адаптується до нових умов, розвивається далі. Важливими складовими морфологічної готовності є соматичне і психічне здоров’я дитини, а також сформованість засобів здорового способу життя.

https://e.profkiosk.ru/service_tbn2/es595-il02-fas.png

Сформованість засобів здорового способу життя передбачає, що дитина дотримується особистої гігієни впродовж дня, а з допомогою дорослих ще й режиму активності й відпочинку, сну й режиму харчування, загартування організму. Також дитина вміє підтримувати чистоту свого одягу і взуття.

Про морфологічну готовність дитини до навчання у школі свідчать:

  • функціональна зрілість та стан здоров’я
  • рівень фізичного розвитку —
    — зріст, вага, обхват грудної клітки;
    — розвиток дрібної моторики й зорово-рухової координації;
  • біологічна зрілість —
    — пропорції тіла й темпи росту, тобто так званий напівростовий стрибок;
    — ступінь окостеніння кістяка лівої руки;
    — зубна зрілість;
    — зрілість кори головного мозку.

Напівростовий стрибок

У п’яти-шестирічному віці тіло дитини починає швидше рости в довжину, зокрема значно подовжуються руки й ноги. Це називають напівростовим стрибком. Щоб з’ясувати, чи він відбувся, проводять «Філіппінський тест». Дорослий просить дитину підняти праву руку над головою й торкнутися лівого вуха. Якщо дитина не може дотягнутися до вуха через голову, бо її руки ще закороткі, це значить, що напівростовий стрибок ще не відбувся.

Результат «Філіппінського тесту» характеризує біологічний вік дитини:

  • відображає ступінь розвитку скелета та його окостеніння;
  • рівень дозрівання нервової системи;
  • здатність головного мозку сприймати й обробляти інформацію.

Після того, як відбудеться напівростовий стрибок, у дитини з’являються реальні функціональні можливості до статичної і тривалої роботи в рівномірному темпі. Якщо дитина починає відвідувати школу до того, як відбудеться напівростовий стрибок, у неї можуть виникати проблеми зі здоров’ям, насамперед фізичним, а відтак і психологічним. Це позначається на її навчальній успішності.

Ступінь окостеніння кістяка

Окостеніння кістяка відбувається поступово. Зазвичай перевіряють ступінь окостеніння кістяка лівої руки дитини. Дорослий просить дитину покласти руку на стіл долонею вниз і по черзі піднімати пальці, не відриваючи кисті від поверхні столу. Після цього дорослий пропонує виконати вправи:

  • «Перемога» — стиснути в кулак усі пальці, крім вказівного і середнього;
  • «Ріжки» — стиснути в кулак усі пальці, крім вказівного і мізинця.

Кожну вправу дитина має виконати п’ять разів.

Якщо окостеніння відбувається нормально, дитина легко виконує вправи «Ріжки» і «Перемога». Якщо не вдається визначити ступінь окостеніння кістяка дитини, варто звернутися по допомогу до фахівців. Зазвичай у такому випадку роблять рентгенограму кисті і зап’ястка лівої руки.

Зубна зрілість

Щоб оцінити зубну зрілість, підраховують кількість зубів, що прорізалися або замінилися, і зіставляють з нормою. Зубну зрілість визначають:

  • у два роки — чи прорізалися всі молочні зуби;
  • у шість років — як відбувається заміна молочних зубів на постійні.

Доцільно аби дитина почала систематичне навчання у школі, якщо чотири молочні зуби замінять постійні.

Зрілість кори головного мозку

Зрілість кори головного мозку, тобто те, як функціонують тім’яно-потиличні відділи кори головного мозку, визначають за «Тестом руки». Його розробила дитячий психофізіолог Мар’яна Безруких. Дорослий сідає за стіл напроти дитини й просить її простягнути одну руку. Він прикриває кисть дитини своєю рукою або аркушем і по черзі торкається до пальців дитини. Вона має або назвати палець, до якого доторкнувся дорослий, або виставити цей палець на іншій руці.

Вікові нормативи:

  • трирічна дитина правильно визначає великий палець;
  • п’ятирічна дитина розрізняє великий палець і мізинець;
  • шестирічна дитина вільно розрізняє великий палець, мізинець і вказівний.

Морфологічна готовність — чинник, що обумовлює не лише успішне навчання, а й збереження здоров’я дитини під час нього.

2. Психологічна готовність і її компоненти

Психологічна готовність — стійкий набір індивідуально-особистісних якостей дитини, які дадуть їй змогу виконувати навчальні завдання і прийняти соціальну роль школяра. Виділяють три компоненти психологічної готовності: емоційно-вольову, інтелектуальну, мотиваційну готовність. У вітчизняній психології така структура є найпоширенішою, її авторами є вітчизняні дослідниці дитячої психології Віра Котирло та Світлана Ладивір.

Емоційно-вольова

Емоційно-вольову готовність вважають сформованою, якщо дитина:

  • уміє уважно слухати й точно виконувати найпростіші вказівки дорослого;
  • орієнтується на задану систему вимог, не відволікається на сторонні чинники; діє за правилом;
  • робить не лише те, що цікаво, а й те, що потрібно, доводить розпочату справу до кінця;
  • стримує негативні емоції, керує своєю поведінкою;
  • здатна самостійно регулювати навчальну діяльність — усвідомлювати мету, планувати свої дії й докладати зусиль, щоб їх реалізувати; відтворювати щось за зразком; ухвалювати рішення, долати перешкоди, контролювати й адекватно оцінювати результати;
  • проявляє ініціативність і наполегливість під час розумової діяльності;
  • ставиться позитивно до навчання у школі;
  • не проявляє імпульсивних реакцій і тривожності.

Емоційно-вольова готовність свідчить про те, що дитина здатна регулювати свою поведінку під час спілкування й навчальної діяльності, проявляти самостійність, бути зосередженою і організованою, докладати необхідних вольових зусиль.

Інтелектуальна

Інтелектуальна готовність — загальний рівень розумового розвитку дитини. Інтелектуальна готовність передбачає, що дитина володіє вміннями і навичками, які дадуть їй змогу опановувати навчальний матеріал.

Щоб з’ясувати, чи сформована в дитини інтелектуальна готовність, треба дослідити:

  • чи має вона чіткі, змістовні уявлення про навколишній світ, сформований кругозір;
  • чи розвинені у неї пізнавальні процеси — сприймання, увага, пам’ять, мислення, мовлення, уява, та чи орієнтовані вони на зону найближчого розвитку дитини;
  • чи є передумови для формування навчальних умінь і навчальної діяльності загалом.

https://e.profkiosk.ru/service_tbn2/es595-il02-fas.png

Зона найближчого розвитку — відстань між рівнем актуального й можливого розвитку дитини, тобто між її самостійними досягненнями й завданнями, які вона розв’язує з допомогою дорослих — батьків і вихователів. Зона найближчого розвитку характеризує внутрішні стани дитини, її потенційні можливості. Орієнтованість на зону найближчого розвитку означає, що будь-яка діяльність буде розвивальною, якщо під час неї дорослий поступово менше й менше допомагатиме дитині й вона самостійно докладатиме зусиль, щоб досягти результату. Поняття «зона найближчого розвитку» у вікову психологію ввів видатний психолог Лев Виготський.

Про інтелектуальну готовність дитини свідчать:

  • диференційованість сприйняття;
  • аналітичне мислення — вміння виокремлювати та розуміти важливі ознаки та зв’язки між предметами і явищами, вміння відтворювати за зразком;
  • раціональне пізнання, послаблення ролі фантазії;
  • смислове і механічне запам’ятовування;
  • інтерес до знань і навчання;
  • високий рівень зв’язного та образного мовлення.

https://e.profkiosk.ru/service_tbn2/es595-il02-fas.png

Інтелектуальна готовність пов’язана не лише з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, а і з її здатністю розвиватися надалі, утворювати вищі психічні функції, нові міжфункціональні психологічні системи. Тож коли практичний психолог досліджує інтелектуальну готовність дитини, він має звернути увагу на її навченість. Зокрема на те, як дитина засвоює нові правила роботи і чи застосовує їх під час виконання аналогічного, але не тотожного завдання.

Дитина, у якої сформована інтелектуальна готовність, успішно засвоюватиме навчальну програму, почувається у школі комфортно, не відчуває труднощів адаптації.

Мотиваційна

Про мотиваційну готовність дитини свідчить її прагнення навчатися, бажання бути школярем, високий рівень пізнавальної діяльності та розумових операцій, володіння елементами навчальної діяльності. Усе це забезпечує психологічні передумови для того, щоб дитина увійшла в колектив однолітків, свідомо, активно засвоювала навчальний матеріал, виконувала різноманітні шкільні обов’язки.

Дитину, яка готова до шкільного навчання, приваблюють не зовнішні атрибути — портфель, підручники, зошити, а можливість отримувати нові знання.

Майбутньому школяреві необхідно довільно керувати своєю поведінкою та пізнавальною діяльністю. Це можливо, якщо у дитини сформована ієрархія мотивів. Здебільшого виділяють шість груп мотивів:

  • соціальні — «Я хочу до школи, бо всі діти мають вчитися. Це потрібно і важливо»;
  • навчально-пізнавальні — «Я хочу до школи, бо там зможу навчитися рахувати/читати/писати»;
  • оцінкові — «Я хочу до школи, тому що там я отримуватиму тільки хороші оцінки»;
  • позиційні — «Я хочу до школи, бо туди ходять дорослі дітки. А ще мені куплять портфель, зошит, пенал»;
  • зовнішні — «Я піду до школи, бо мама так сказала»;
  • ігрові — «Я хочу до школи, бо там можна гратися з друзями».

Якщо дорослі спостерігатимуть за поведінкою дитини, то зможуть визначити, чому дитина хоче або не хоче навчатися у школі.

3. Соціальна готовність

Соціальна готовність — уміння будувати взаємини з дорослими й однолітками: спілкуватися, домовлятися, діяти разом з іншими, поступатися й захищатися.

Соціальна готовність охоплює соціальну компетентність та комунікативні навички дитини, а зокрема:

  • потребу спілкуватися з дітьми;
  • готовність приймати інтереси групи і діяти за її правилами;
  • усвідомлене зв’язне мовлення;
  • уміння вести діалог, складати розповіді на певні теми;
  • навички диференційованого спілкування з оточенням.

Соціально компетентна дитина:

+

  • добре орієнтується у новій ситуації;
  • знає міру своїх можливостей і має адекватну самооцінку;
  • уміє просити про допомогу і надавати її;
  • контролює свою поведінку, адекватно висловлює свої думки, емоції, бажання;
  • зважає на інтереси оточення, вміє налагоджувати взаємини з однолітками та дорослими;
  • здатна уникати небажаного спілкування;
  • відчуває своє місце у товаристві інших людей.