м.Дніпро КЗДО № 20








інклюзивна освіта

 

Ditina z osoblivimi osvitnimi potrebami v inklyuzivnijj grupi.pdf

 

Підтримка батьками дитини з особливими освітніми потребами

Підтримка батьками дитини з особливими освітніми потребами

             Шановні батьки! Найбільше ви зможете допомогти дитині, коли розумітимете та цінуватимете її сильні сторони та особливі потреби. Дитина стає більш впевненою і спокійною, коли розуміє свою особливість та значимість. Залежно від міри розуміння вашої дитини шукайте способи,  як допомогти їй усвідомити та працювати з її унікальними сильними сторонами й освітніми потребами.  Після того, як сім’я вперше дізналася, що у дитини є особливі потреби, їй знадобиться час для адаптації. Дитині також може бути нелегко в цей період. Підбадьорюйте її, більше звертайте увагу на її сильні сторони – це допоможе сформувати рівновагу зі щойно виявленими проблемами. Здібності є в усіх дітей, їх потрібно лише виявити і розвивати.  Будьте готові допомагати дитині, однак, за найменшої можливості, посилюйте її незалежність. Підбадьорюйте та заохочуйте дитину, щоб виховати у неї самовпевненість.

Хваліть завжди за конкретну дію, будьте красномовними:

 • «Ти дуже добре зробив …» 

• «Я бачу, що ти набагато краще вчишся, коли …»

• «Я помітив покращення в …»

• «Хочеш, попрацюємо разом над …»

• «Я дуже ціную твою значну роботу та зусилля, витрачені на …»

• «Чим я можу тобі допомогти…»

• «Я бачу, ти добре попрацював над …»

• «Дякую, що ти ретельно виконав завдання…»

Як заохочувати дитину до впевненості та самостійності.

 • Складіть список усіх сильних сторін і потреб своєї дитини та часто користуйтеся ним;

• якщо можливо, допомагайте вашій дитині висловлювати свої думки. Для зразка висловлюйте перед нею свої думки вголос;

• наголошуйте на позитивному: визначайте, підтримуйте та формуйте сильні сторони своєї дитини. Створюйте ситуації, де ці сильні сторони можуть якнайкраще виявлятися. Визнання та похвала від інших утворюють міцне підґрунтя для навчання нових і незнайомих навичок чи виконання завдань. Уникайте порівнянь дитини з іншими дітьми, оскільки це нівелює унікальність кожної особи;

• надавайте вашій дитині можливості навчитися нового – займатися спортом чи рукоділлям. Дітям потрібно відчувати, що вони щось вміють або знають, як робити;

• створюйте для своєї дитини та підтримуйте ситуації, в яких вона відчуватиме задоволення від допомоги іншим;

• сформуйте стабільні зразки суспільної поведінки. Вони допоможуть дітям почуватися більш захищеними і краще вирішувати низку соціальних проблем;

• вдома прищеплюйте своїй дитині позицію «я можу», щоб вона впевнено випробовувала нові навички. Коли дитині не вдається досягати успіху, намагайтеся виробити в неї ставлення до цього як до навчання, а не як до поразок. Запитуйте: «І чого ти навчився?» або «Що ти зробиш інакше наступного разу?».

Навчайте дитину навичок прийняття рішень.

         Впевненість приходить тоді, коли дитина має навички вирішення проблем для прийняття правильних життєвих рішень. Дітям потрібен набір навичок, які б допомагали приймати рішення у мінливих умовах.

         Щоб допомогти своїй дитині вирішувати проблеми, застосовуйте просту модель їх вирішення, зразок якої надається далі.

 

 • Використовуйте стратегію заспокоєння – перед прийняттям рішення порахуйте до десяти або поговоріть самі з собою.

 

• Визначте проблему. Нехай ваша дитина висловить існуючу проблему своїми словами. Можливо, вам треба поставити їй запитання, щоб допомогти у цьому. • Сформулюйте можливі шляхи вирішення. Не критикуйте жодну ідею.

 

• Звузьте варіанти, відкинувши ті з них, які будуть незручними або непосильними для вашої дитини.

 

• Зважте всі «за» та «проти» тих варіантів, що залишилися, а потім виберіть найкращий з них. Запитайте: «Що буде, якщо ти спробуєш ось так?».

 

• Обговоріть, що слід робити для втілення цього рішення і як діяти в разі виникнення проблем.

 

• Після прийняття рішення дійте.

 

• Оцініть це рішення. Наскільки вдалим було прийняте рішення? Що наступного разу можна зробити по-іншому? Чого ви навчилися? Моделюйте навички вирішення проблем своєї дитини.

 

• Обговоріть шляхи співпраці та активної роботи з партнерами для пошуку взаємовигідних рішень.

 

 

 

Формуйте комунікативні навички.

         Покращення комунікативних навичок дитини підвищує її шанси стати впевненою, незалежною та успішною дорослою людиною. Ефективні комунікативні навички дають змогу дітям висловлювати свої потреби та побажання, розвивати соціальні стосунки.

 

Як будувати комунікативні навички вашої дитини

 • Заохочуйте свою дитину висловлювати власні ідеї, почуття, думки та погляди, а самі уважно слухайте. В сім’ї обговорюйте події під час вечері, поїздок на машині, прогулянок або перед сном. 

• Слухайте свою дитину. Додавайте кілька слів, щоб підбадьорити, заохотити до спілкування. Коли навички активного слухання моделюються вдома, дитина, ймовірно, повторюватиме їх під час свого спілкування з іншими.

 • Заохочуйте дитину ставити запитання.

• Давайте дитині змогу спілкуватися з різноманітними людьми: сусідами, членами родини, меншими дітьми чи професіоналами.

• Для тренування комунікацій у різноманітних ситуаціях використовуйте рольові ігри.

 

Стимулюйте дружні стосунки

        Дітям з особливими потребами можуть знадобитися підтримка та заохочення для налагодження дружніх стосунків. Взаємодіючи з іншими людьми, діти вчаться вирішувати свої власні конфлікти, розуміти суспільні рамки, здобувати повагу інших і розвивати чуттєвість до унікальних потреб інших людей. 

 

Як розвивати дружні стосунки.

• Обговорюйте елементи дружби – повагу, довіру, задоволення, прийняття.

• Заохочуйте дітей запрошувати їхніх друзів до себе додому.

• Запросіть друга вашої дитини на якусь сімейну подію.

• Запропонуйте групи, команди чи організації, до яких може приєднатися ваша дитина – часто дружба виникає в організаціях, де в дітей є спільні інтереси.

• Заохочуйте дитину ставити запитання та демонструвати інтерес щодо інших людей.

                     Навчайте обстоюванню власних інтересів.

          Самоадвокатство означає висловлюватися та вживати активні дії для покращення ситуації. Вперше діти набувають навичок обстоювання власних інтересів під час спостереження, як це роблять за них батьки, шкільний персонал та ін. Чудовим способом підготовки дітей до їх звичної ролі самоадвокатства є моделювання ефективного та співробітницького обстоювання власних інтересів.  Діти, які навчилися навичок самоадвокатства в юному віці, краще підготовлені до самостійності у старшому віці. Ті, хто мають сильні навички самоадвокатства, мають добре розуміти, як їх обмежені можливості впливають на навчання. 

Як навчати  дитину навичкам обстоювання власних інтересів.

 • Починайте змалечку обговорювати сильні сторони та освітні потреби вашої дитини, а також спостерігайте, коли вона вчиться найкраще.

• Якомога раніше починайте залучати дитину до зустрічей з учителями. На шкільних засіданнях виділіть час для того, щоб ваша дитина прозвітувала про свої успіхи та висловила побажання.

• Допомагайте своїй дитині готуватися до зустрічей або розмов з учителями та до інших ситуацій, що стосуються навчання. Виділіть час, щоб допомогти своїй дитині записати необхідні для обговорення теми. Якщо потрібно, проведіть рольову гру або моделювання ситуації.

• Допомагайте дитині встановлювати відповідні та реалістичні освітні цілі та переглядайте результати після їх досягнення.

• Якомога більше залучайте дитину до оцінювання її діяльності.

• Допомагайте дитині бути підготовленою та організованою. Щоб бути ефективним, самоадвокатство має бути організованим та поінформованим.

• Заохочуйте свою дитину сповіщати іншим, що зусилля помічені й належним чином оцінені. Здатність позитивно впливати на інших – важлива складова обстоювання власних інтересів. Створюйте можливості спілкування з ровесниками, які мають особливі потреби – діти зможуть у них також вчитися. Відеозаписи успішних результатів можуть бути сильним стимулом для деяких дітей (та їхніх сімей).

• Усвідомлюйте, як нелегко займатися самоадвокатством та підтримуйте намагання своїх дітей.

• Розумійте, що навички обстоювання власних інтересів слід демонструвати, практикувати в рольових іграх, тренувати та оцінювати. Надавайте активну підтримку в початковій та середній школі, щоб отримати високі результати самостійної поведінки в старшій школі.

• Радьтеся з учителями своєї дитини щодо стратегій і пропозицій для навчання навичок обстоювання власних інтересів.

 

 

 

 

 Батьки дітей з особливими освітніми потребами можуть користуватися усіма порадами для дітей дошкільного віку, які розміщені на сайті Міністерства освіти і науки.

Відзначаючи, що кожна дитина унікальна, ми також розуміємо, що діти з особливими освітніми потребами мають більш виражені індивідуальні потреби й особливості розвитку.

Батьки таких дітей виконують кілька функцій: функцію мами чи тата, вихователя та спеціаліста. Відповідно, у цій ситуації батькам потрібна допомога спеціалістів.

Де ж взяти спеціалістів?

  1. Для дитини з особливими освітніми потребами має бути розроблена індивідуальна програма розвитку, яку створює і відстежує команда психолого-педагогічного супроводу. Батьки можуть здійснювати онлайн-зв’язок для отримання консультації та рекомендацій щодо організації навчання вдома.

Наказ Міністерства освіти і науки України № 609 від 08 червня 2018 р. «Про затвердження примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти».

Посилання на документ: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-primirnogo-polozhennya-pro-komandu-psihologo-pedagogichnogo-suprovodu-ditini-z-osoblivimi-osvitnimi-potrebami-v-zakladi-zagalnoyi-serednoyi-ta-doshkilnoyi-osviti

  1. Якщо у закладі дошкільної освіти немає відповідних спеціалістів, батьки можуть записатися на онлайн-консультацію з фахівцями інклюзивно-ресурсного центру (ІРЦ), де дитина проходила комплексну оцінку психолого-педагогічного розвитку.

Постанова Кабінету Міністрів України №545 від 12 липня 2017 р. «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр» (зі внесеними змінами №617 від 22 серпня 2018 р. «Деякі питання створення ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсних центрів»)

Посилання на документ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/617-2018-%D0%BF#n64

На сторінці https://ircenter.gov.ua/ можна знайти контакти усіх ІРЦ, які створені в Україні, і містять усю необхідну інформацію, в тому числі поради для батьків.

Використання Facebook: сторінки інклюзивно-ресурсних центрів (там батьки можуть знайти контактні телефони та електронні пошти для зв’язку зі спеціалістами ІРЦ, домовитися про онлайн-консультацію та отримати рекомендації як записатися на комплексне оцінювання після виходу з карантину).

  1. Також важливо знати про таку установу, як ресурсний центр підтримки інклюзивної освіти, який створений в кожній області та є структурним підрозділом інституту післядипломної педагогічної освіти, для отримання консультативно-методичної допомоги з питань навчання дітей з особливими освітніми потребами під час карантинних обмежень у країні.

Постанова Кабінету Міністрів України №545 від 22 серпня 2018 р. № 617 «Деякі питання створення ресурсних центрів підтримки інклюзивної освіти та інклюзивно-ресурсних центрів»)

Посилання на документ: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/617-2018-%D0%BF

Ми віримо, що батьки дітей з особливими потребами не лише потребують допомоги, а й самі можуть надавати її, ділячись своїм досвідом.

Пропонуємо Вам поради для батьків, які виховують дітей з особливими потребами, від Голови правління ГО "Родина" Маріанни Онуфрик, розроблені спільно з UNICEF Ukraine.

  1. Бережіть свій ресурс.
    Відмовтесь або зведіть до мінімуму діяльність, яка викликає роздратування чи пригнічення. Будьте до себе поблажливими та не звинувачуйте себе в тому, на що не впливаєте.
  2. Будьте інклюзивними.
    Якщо у вас є ще діти, не придумуйте для кожного окрему активність. У побуті та дозвіллі має бути місце інклюзивній діяльності. Можна разом поприбирати чи розважитись у спосіб, який подобається усім.
  3. Навчайтесь у радість.
    Розробіть «карантинний» графік навчання - вчителі чи спеціалісти допоможуть вам із наповненням і консультуватимуть телефоном. Якщо ж думка про заняття викликає спротив, то заберіть слово «не» з меседжу «Карантин – це не канікули». Повернете його, коли разом із дитиною вирішите, що час настав.
  4. Використовуйте нові можливості.
    Якщо дитині потрібна консультація лікаря – спершу передзвоніть, мінімізуйте відвідування закладів охорони здоров᾿я. Відеозв᾿язок дозволить передати зміни у поведінці чи здоров᾿ї дитини. Запишіть відео, якщо такий зв᾿язок наразі не доступний. Знайдіть інформацію про лікарів, які під час карантину консультують онлайн і безкоштовно: https://bit.ly/likari_online .
  5. Якщо ви не можете вийти з дому, не вистачає коштів на необхідне – звертайтеся по допомогу! Багато благодійних та громадських ініціатив можуть підтримати вас.
  6. Уникайте сенсорних перевантажень.
    Планшет чи телефон з іграми, телевізор із останніми новинами, розмови по телефону і скайпу – такий шум виведе з рівноваги будь-кого, а дитину з інвалідністю – й поготів. Мінімізуйте шум, обмежуйте сенсорні подразники. Це позитивно вплине на всіх членів родини.
  7. Більше обійм!
    Діти з інвалідністю, особливо ті, які мають аутизм, поведінкові розлади чи сенсорні порушення, чутливіше сприймають зміни у житті. Найкраще заспокійливе - це обійми найдорожчих. Випробуйте і на собі! Чергуйте обіймашки з тактильними знаками уваги: гладьте дитину по голові, руках, спині.
  8. Мрійте.
    Перебування разом дозволяє побачити – скільки всього ви досягли у розвитку дитини! Повірте у свою дитину ще більше і помрійте, якою вона буде через 10-15-25 років, якщо ви продовжите цю роботу. Намалюйте свої мрії, намітьте план «післякарантинних» активностей з їх реалізації. Робіть це не поспішаючи – у вас іще кілька тижнів попереду!

 

Використання дидактичних ігор для сенсорного розвитку дитини в сімейному вихованні.

 

Використання дидактичних ігор для сенсорного розвитку дитини в сімейному вихованні.

 

Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її відчуттів і сприймань, формування уявлень про зовнішні властивості предметів: її форму, колір, розмір, положення у просторі тощо. Він становить фундамент її розумового розвитку. Чуттєве пізнання має виключне важливе значення у дошкільному дитинстві, яке є найбільш сприятливим періодом формування і вдосконалення діяльності органів чуття, нагромадження уявлень про оточуючий світ.

 

Летіть у свою зграйку

Гра дає можливість  дитині співставляти і узагальнювати предмети за кольором, вправляти її здатність розрізняти відтінки кольорів за насиченістю. Бажано, щоб в гру грали відразу декілька дітей.

Приготуйте 24 – 30 карток: по 4 – 5 відтінків за насиченістю із 7 кольорів спектру. На семи стільцях, розставлених у кімнаті, розкладіть 6 карток – червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого, голубого, синього і фіолетового кольорів – по одній на кожний стілець. Покажіть дітям приготовлені картки і поясніть, що вони чарівні. Їх чари полягають в тому, що варто лише взяти котрусь картку в руку, як відразу перетворишся на веселу пташку такого ж кольору, як та картка. Роздайте кожній дитині по одній картці різних відтінків. Поясніть дитині, що коли ведучий (на перших порах цю роль доведеться виконувати вам) дасть команду: “Летіть до своєї зграйки” , кожна “пташка” повинна полетіти до стільця, на якому лежить картка відповідного кольору, потім повернутися до ведучого, щоб взяти наступну “пташку” і знову знайти схожий на неї колір і т. д.

 

Кольори

Ця гра допоможе закріпити уявлення дитини про різні кольори і відтінки, а також розвинути вміння розрізняти вміння предмети різних кольорів.

Запропонуйте дитині протягом 1 хвилини назвати 3 предмети певного кольору. Якщо він назве їх правильно – отримує один бал, і тоді настає ваша черга зробити те саме; а якщо помилиться – не отримує жодного балу, але наступний хід все одно переходить до вас. Повторювати предмети не дозволяється. Варто почати з основних кольорів спектру, а потім перейти до різноманітних відтінків.

Щоб ускладнити гру, можна збільшити кількість предметів, які слід назвати.

Якого кольору предмет?

 Під час цієї гри дитина вчиться розрізняти і називати кольори та їх відтінки. Для гри можна використовувати інтер’єр кімнати, а також предмети, які знаходяться навколо вас.

Запропонуйте дитині уважно роздивитися колір стін, стелі, вікон, гардин і т. д. Потім виберіть якийсь об’єкт і попросіть дитину сказати, з яких кольорів він складається. Якщо дитина відповідає правильно, то далі вона може вибрати якийсь предмет і запитати вас, якого він кольору, а ви повинні відповісти.

Почніть гру з об’єктів достатньо простих за кольором, а далі ускладнюйте завдання – вибирайте предмети з декількома відтінками, з рідкісними поєднаннями кольорів. Якщо виникнуть ускладнення, допомагайте дитині визначити колір предмета, порівняти предмети за кольором, знайти якнайточнішу назву для кожного кольору чи відтінку.

 

Дорисуй фігуру

Ця гра спрямована на закріплення уявлень дитини про різноманітні форми і їх різновиди, а також розвиває здатність розрізняти ці форми; тренує дрібну моторику рук. Для гри потрібні декілька рисунків із зображенням фігур різної форми.

Запропонуйте дитині сказати, як називається фігура, і дорисувати їх. Поясніть дитині, що під час дорисовування не можна ні зменшувати, ні спотворювати форму фігури. Якщо їй важко дається виконання цього завдання, покажіть, як потрібно дорисовувати, на одній із фігур. Коли дитина дорисує усі фігури, попросіть вирізати їх і розкласти так, щоб разом опинилися фігури однакової форми (окремо квадрати, окремо ромби і т. д.). Зверніть увагу дитини на різновиди одної й тої ж форми.

 

Форми

Гра розвиває сприйняття форми. Ви вибираєте одну з форм – квадрат, прямокутник, ромб, трикутник, круг, овал, п’ятикутник чи трапецію.

Мета гри – за 1 хвилину назвати 3 предмети, які мають подібну форму. Наприклад. Ви вибрали прямокутник, дитина може назвати такі предмети : книга, телевізор, шафа. Якщо дитина виконала завдання правильно, отримує 1 бал. Теперь називати предмет може наступний учасник гри. Повторювати предмети не можна.

Гра стане складнішою, якщо встановити за правило називати не 3, а 5 предметів аналогічної форми за той же час.

Другий варіант гри – використання зображень предметів, які нагадують різні форми. Покажіть дитині картинки з такими предметами (дивитися малюнок) і запитайте, на які форми вони схожі.

 

Звірята шикуються

У цій грі вдосконалюється вміння розрізняти і впорядковувати предмети за величиною. Приготуйте 10 кольорових картонних смужок однакової ширини, які відрізняються за довжиною на 1 сантиметр ( від 1 до 10 см ). Смужки розкладіть перед дитиною на столі вертикально (тобто так, щоб “ширина” була по горизонталі, а довжина – по вертикалі; дивитися малюнок) і розкажіть про них дитині казку: “В одному лісі жили – були звірята. Усі вони були різні: і маленькі, і великі. Одного разу лев, цар звірів, вирішив зібрати усіх мешканців лісу і визначити, хто з них якої висоти : хто найвищий, я хто найнижчий. Зібралися звірі біля лева і почали шикуватися в ряд від найнижчого до найвищого. Штовхалися, сопіли, а вишикуватися так і не змогли. Допоможи їм виконати це завдання.”

Порадьте дитині вибрати спершу найменшу смужку, потім – найменшу серед тих, що залишилися і т. д. Якщо виникнуть труднощі, запропонуйте дитині поміряти смужки. Коли усі звірі вишикуються в ряд, запитайте дитину, хто з тварин, на його думку, міг би потрапити у цей ряд ; нехай назве звірів маленьких, середніх і великих за висотою.

Ту ж гру можна провести, запитуючи, для прикладу, хто найширший (чи найтовстіший) незалежно від зросту. У цьому випадку слід повернути смужки на 90 градусів, щоб вони відрізнялися одна від одної за шириною.

 

Порівняй предмети

Гра спрямована на порівняння предметів, які мають різні параметри величини.

Перед початком цієї гри бажано навчити дитину способу “порівняння “. Приготуйте різні предмети, наприклад, дві книжки однакової товщини, але різного формату, дві пірамідки (широку і вузьку), два олівці (довгий і короткий) і т. ін.

Покажіть дитині олівці і запитайте, чим вони відрізняються, а чим схожі. Потрібно, щоб дитина визначила, що вони відрізняються за довжиною, а подібні за товщиною. Потім запропонуйте їй порівняти у такий самий спосіб книжки, дві пірамідки і т. д. Якщо ці дії будуть вдаватися непогано, запропонуйте порівняти книжку з олівцем чи якимось іншим предметом.

 

Як зняти психоемоційну напругу

      У кожної людини під час напружених емоційних станів змінюється міміка, темп мовлення, з'являється метушливість, змінюється дихання, пульс, колір обличчя, можуть з'явитися сльози. Емоційні та фізичні стани людини взаємопов'язані, і тому наділені здатністю взаємовпливу один на одного. Підтвердженням цьому є відомі висловлювання: «Ми сміємося тому, що нам весело» і «Нам весело тому, що ми сміємося».

      Найпростіший, але досить ефективний спосіб корекції негативного емоційного стану – розслаблення м'язівНавчившись розслабляти, а також довільно і свідомо контролювати їх стан, можна керувати і відповідними емоціями.

      Чому це так? Справа в тому, що на фізіологічному рівні організм миттєво реагує на потенційну небезпеку. Це виявляється в інстинктивному бажанні усунути причину стресу або ж, навпаки, уникнути зіткнення з нею.  Тому фізіологічну реакцію на стрес визначають як: «БОРОТИСЯ  чи  ТІКАТИ». Така реакція  є продуктом мільйонів років еволюції, впродовж яких життя людей залежало від їхньої реакції на небезпеку. У скрутну хвилину організм мобілізує свої резерви: ми починаємо частіше дихати, прискорюється серцебиття, вивільняється енергія, напружуються м’язи. Якщо ця енергія не вивільняється, то це може призвести до згубної її дії на внутрішні системи організму.

   Протидіяти цьому допомагають фізичні тренування та методи релаксації.

Засоби саморегуляції психологічного стану під час стресу.

  1. М’язова релаксація. Відомо, що наші проблеми і власне тіло пов’язані між собою: тривога та переживання викликають м’язове напруження і, відповідно, навпаки. Тому у людини, яка переживає стрес, формується так званий «м’язовий корсет». Необхідно його «зняти» за допомогою фізичних вправ. Це може бути пробіжка, танці – будь-яка фізична активність, яка призведе до зникнення м’язової напруги, нормалізації роботи організму. 
  2. Техніки дихання.  Дихання – це, мабуть, єдина вегетативна функція, яку можна свідомо контролювати. До того ж, ритм дихання тісно пов’язаний  із станом м’язів, внутрішніх органів та із нашим настроєм. Вирівнюючи ритм дихання (наприклад, 1-2-3 – вдих, 4-5-6 – видих), ми, по-перше, послаблюємо м’язову напругу, по-друге,  переключаємо увагу  із психотравмувальної ситуації на процес дихання. Існує 2 засоби дихання: грудне  (за рахунок міжреберних м’язів) та брюшне (животом). Слід враховувати, що брюшне дихання є більш ефективним при сильному стресі.
  3. Аутогенне тренування. Це один із засобів самовпливу на деякі процеси    організму.
  1. Позитивні емоції, творчість також допомагають людині зняти нервове напруження. 

Деякі вправи для зняття психоемоційної напруги

  1. Цей метод ґрунтується на чергуванні напруги і розслабленні деяких груп м'язів у рівномірному ритмі. Наприклад, сидячи на стільці, візьміться обома руками за сидіння і з силою потягніть догори. Порахуйте до шести, опустіть руки і розслабтесь. Знову потягніть руками сидіння догори, щоб чітко позначилися відповідні групи м'язів, потім знову відпустіть руки і розслабтесь. Таким чином, можна добитися розслаблення всіх груп м'язів за рахунок їх напруги: з силою зжинати і розжимати кулаки, схрещувати руки і тиснути на шию, намагаючись при цьому протидіяти тиску шиєю, періодично натискати підошвами ніг на підлогу та ін. Ці нехитрі вправи можна виконувати навіть тоді, коли Ви  хочете знову бути свіжим і бадьорим, не притягуючи уваги оточуючих.
  2. Зняття напруги за допомогою дихання.

          Сісти зручно, заплющити очі та, наскільки це можливо, розслабити м’язи.

          «Я - розслаблююсь – та - заспокоююсь». Синхронізувати це з ритмом власного дихання:    

          «я»  і «та» проказувати на вдосі, «розслаблююсь» і «заспокоююсь» - на видоху.

      Кілька хвилин  такого дихання дозволяють зняти нервово – м’зову напругу та

      оптимізувати  свій функціональний стан.

  1. Метод «паперового пакету». Він є дуже дієвим для боротьби із станом паніки.  Відчувши наближення  паніки, взяти паперовий пакет, прикласти його до обличчя так, щоб він закривав ніс і рот, та почніть повільно і рівномірно в нього дихати. Дихати, поки паніка не почне відступати. Якщо під рукою немає такого пакета, можна скласти руки і дихати в них. Паніка відступає за рахунок відновлення газового балансу в крові – відбувається зниження завищеної кількості кисню та підвищення кількості вуглекислого газу.

4. Переключення. При надмірному збудженні в корі головного мозку утворюється

домінуюче вогнище збудження, яке наділене здат­ністю підпорядковувати собі всю

діяльність організму, всі вчинки та думки людини. Отже, для заспокоєння його треба   

ліквідувати або створити конкуруюче. Чим більш захоплююча діяльність, тим лег­ше його

створити. Згадайте приємну подію із власного життя, уявіть, що ця подія повторилася, і ви

знаходитесь в такому ж стані. Зробіть такий самий вираз обличчя, посмішку, поставу,

відчуйте цей стан всім тілом.

5. Розрядка емоцій — виговоритися комусь до кінця. Після того, як людина виговориться, її

збудження знижується, і вона може ус­відомити свої помилки, оцінити ситуацію та обрати

правильне рішення. Якщо на даний момент немає можливості з кимось пого­ворити, ви можете розповісти про те, що вас хвилює, самому собі. Розкажіть про все, що з вами сталося, і спробуйте проаналізувати. Гово­ріть самі із собою доти, доки все, що вас хвилює, не буде проговорено вголос, і ви не відчуєте полегшення. Декому краще допоможе перенесення всіх своїх хвилювань на папір. Напишіть собі листа. Довірте папіру все, що відчуваєте і думаєте. Цей спосіб має ту перевагу, що письмова мова коротша та логічніша. У процесі змалювання ситуації в листі розуміння проблеми може настати швидше, ніж під час розмови. Лист можна відра­зу знищити або сховати й перечитати, коли вас знову почнуть хвилювати травматичні події. Ви згадаєте свій стан і зрозумієте, що зможете з ним упоратись, як і минулого разу.

Ефективній емоційній саморегуляції також сприяє використання прийомів візуалізації.

Наприклад, для зняття тривоги, занепокоєння поставте перед собою картинку із заспокійливим пейзажем, можна включити приємну музику-релакс. Розслабтеся і уявіть, що ви сидите на чудовій зеленій галявині в ясний сонячний день... Небо осяяне веселкою, і частка цього сяйва належить вам... Воно яскравіше тисячі сонць... Його промені м’яко і ласкаво пригрівають вашу голову, проникають у тіло, розливаються по ньому, воно все наповнюється очищуючим світлом, у якому розчиняються ваші турботи і тривоги, всі негативні думки і почуття, страхи і передчуття. Все негативне залишає ваше тіло, перетворившись в темний дим, який швидко розвиває ніжний вітер. Ви позбавлені від тривог, ви очищені, вам світло і радісно! (вправа може тривати 5-10 хвилин).

 

 

 

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД ОСВІТИ

                                            «ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД (ЯСЛА-САДОК) № 20»
                                                                          ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

 

 

НАКАЗ

28.09.2020р.

 

№119

 

Про організацію інклюзивного навчання

в ДНЗ№20  у 2020-2021 навчальному році

 

На виконання ст.19 Закону України «Про освіту», керуючись Постановами Кабінету Міністрів України від 15.08.2011 №872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах», із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 588 від 09.08.2017, від 14.02.2017 №88 «Про затвердження Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами», на виконання наказів Міністерства освіти і науки України від 01.10.2010 №912 «Про затвердження концепції розвитку інклюзивної освіти, від 06.02.2015 №104/52 «Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах», від 08.06.2018 № 609 «Про затвердження Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти», листів Міністерства освіти і науки України від 18.05.2012 №1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах», від 12.10.2015 №1/9-487 «Інструктивно-методичні рекомендації щодо організації діяльності інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах», та наказу департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради « про організацію діяльності інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти» від 21.09.2020р.№ 204,з метою забезпечення рівного доступну до якісної освіти дітей з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у закладі дошкільної освіти з урахуванням їх індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності, набуття ними побутових та соціальних навичок, розвитку здібностей, відповідно до висновку інклюзивно- ресурсного центру

 

НАКАЗУЮ:

 

  1. З 01.10.2020 року організувати роботу 1-ї інклюзивної групи :
    • старша група №4.
  2. Затвердити Положення
    про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в ДНЗ №20 (Додаток 1)
  3. Призначити вихователя-методиста Карнаух О.С. відповідальною за організацію роботи в інклюзивній групі.

Вихователю-методисту :

3.1     забезпечити диференційований психолого-педагогічний супровід дітей, які навчаються за інклюзивною формою навчання;

3.2     до 17.10.2020 року забезпечити розробку  індивідуальних програм розвитку дітей з ООП з урахуванням висновків та рекомендацій психолого-медико-педагогічної консультації, з обов’язковим залученням батьків з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання дітей з особливими освітніми потребами;

3.3     спланувати та організувати проведення методичнихі заходів, спрямованих на оволодіння педагогічними працівниками формами та методами роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання;

3.4      здійснювати постійний контроль за організацією роботи з дітьми в інклюзивній групі № 4;

4.       Затвердити склад команди супроводу дітей, які будуть навчатись та виховуватись за інклюзивною формою навчання

(Додаток 2)

  1. Команді супроводу  працювати згідно положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в ДНЗ № 20.
  2. Внести до штатного розкладу посаду асистента вихователя.

 

  1. Вихователю та помічнику вихователя в інклюзивній групі за шкідливі умови праці встановити 20% доплати.

 

       7.         Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

 

 

 

Завідувач ДНЗ №20                                               С.І.Сібірьова

 

 

 

 

Додаток 1

Положення
про команду психолого-педагогічного супроводу дитини
з особливими освітніми потребами в
ДНЗ №20

 

І. Загальні положення

1. Це Положення визначає основні принципи, завдання та функції, а також порядок організації діяльності команди психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами (далі - Команда супроводу), які здобувають освіту в умовах інклюзивного навчання в ДНЗ № 20

2. У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні:

  • індивідуальний освітній план - документ (частина ІПP), що визначає послідовність, форму і темп засвоєння дитиною з ООП у закладі дошкільної освіти компонентів освітньої програми з метою реалізації її індивідуальної освітньої траєкторії.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Законі України “Про освіту”.

3. Персональний склад Команди супроводу затверджується наказом керівника закладу освіти, в якому здобувають освіту діти з ООП.

4. Команда супроводу дитини з ООП співпрацює з ІРЦ з питань надання корекційно-розвиткових послуг та методичного забезпечення її діяльності.

ІІ. Склад учасників Команди супроводу

1. Склад Команди супроводу визначається з урахуванням освітніх потреб дитини з ООП.

2. До складу Команди супроводу дитини з ООП входять:

  • постійні учасники: завідувач, вихователь-методист, вихователь, асистент вихователя.(вакансія)
  • залучені фахівці: медичний працівник закладу освіти, , асистент дитини,
  • ІІІ. Принципи діяльності Команди супроводу

1. Основними принципами діяльності Команци супроводу є:

  • повага до індивідуальних особливостей дитини з ООП;
  • дотримання інтересів дитини з OOH, недопущення дискримінації та порушення її прав;
  • командний підхід;
  • активна співпраця з батьками дитини з ООП, залучення їх до освітнього
  • процесу та розробки IПP;
  • конфіденційність та дотримання етичних принципів;
  • міжвідомча співпраця.

IV. Завдання Команди супроводу

1. Команда супроводу виконує наступні завдання:

  • збір інформації про особливості розвитку дитини, її інтереси, труднощі, освітні потреби на етапах створення, реалізації та моніторингу виконання ІПP;
  • визначення напрямів психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, що можуть бути надані в межах закладу освіти на підставі висновку ІРЦ, та забезпечення надання цих послуг;
  • розроблення ІПР для кожної дитини з ООП та моніторинг її виконання з метою коригування та визначення динаміки розвитку дитини;
  • надання методичної підтримки педагогічним працівникам закладу освіти з організації інклюзивного навчання;
  • створення належних умов для інтеграції дітей з ООП в освітнє середовище;
  • проведення консультативної роботи з батьками дітей з ООП щодо особливостей їх розвитку, навчання та виховання;
  • проведення інформаційно-просвітницької роботи у закладі освіти серед педагогічних працівників; батьків і дітей з метою недопущення дискримінації та порушення прав дитини; формування дружнього та неупередженого ставлення до дітей з ООП.

V. Основні функції учасників Команди супроводу

Адміністрація закладу освіти (завідувач, вихователь-методист):

  • формування складу Команди супроводу;
  • призначення відповідальної особи щодо координації розроблення ІПР;
  • організація роботи Команди супроводу;
  • контроль за виконанням висновку ІРЦ;
  • залучення фахівців (в тому числі фахівців ІРЦ) для надання психолого-
  • педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з ООП;
  • контроль за виконанням завдань учасниками Команди супроводу своїх функцій;
  • розроблення спільно з іншими учасниками Команди супроводу індивідуального освітнього плану дитини з ООП;
  • залучення батьків дитини з ООП до розроблення і погодження ІПР;
  • оцінка діяльності педагогічних працівників, залучених до реалізації ІПР;
  • моніторинг виконання ІПР.

Вихователь:

  • забезпечення освітнього процесу дитини з ООП з урахуванням особливостей її розвитку та ІПP;
  • підготовка інформації для учасників засідання Команди супроводу про особливості навчально-пізнавальної діяльності дитини з ООП, її сильні сторони та потреби; результати виконання дитиною освітнього плану;
  • участь у рохробці індивідуального освітнього плану;
  • визначення спільно з іншими педагогічними працівниками рівня досягнення кінцевих цілей навчання; передбачених ІПP;
  • створення належного мікроклімату в колективі;
  • надання інформації батькам про стан засвоєння освітнього плану дитиною з ООП.

Асистент вихователя:

  • спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб;
  • участь в організації освітнього процесу дитини з ООП;
  • участь у розробці ІПP;
  • розробка індивідуального освітнього плану;
  • адаптація освітнього середовища; навчальних матеріалів відповідно до потенційних можливостей та з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини з ООП;
  • оцінка спільно з вихователем рівня досягнення кінцевих цілей навчання, передбачених ІПР;
  • підготовка інформації для учасників засідання Команди супроводу за результатами спостереження за дитиною щодо її індивідуальних особливостей, інтересів та потреб;
  • надання інформації батькам, педагогічним працівникам щодо особливостей розвитку дитини з ООП.

Батьки дитини з ООП:

  • доведення інформації про дитину (стиль, спосіб навчання, успіхи, труднощі у виконанні домашніх завдань);
  • прийняття участі у роботі Команди супроводу, в тому числі залучення до складання ІПP;
  • створення умов для навчання, виховання та розвитку дитини.

Медичний працівник закладу освіти:

  • інформування учасників Команди супроводу про стан здоров’я дитини та її психофізичні особливості;
  • за необхідністю, здійснює збір додаткової інформації від батьків, закладу охорони здоров’я щодо стану здоров’я дитини.

 

VI. Організація роботи Команди супроводу

1. Загальне керівництво Командою супроводу дітей з ООП покладається на директора, вихователя-методиста, який несе відповідальність за виконання покладених на Команду завдань та розподіл функцій між її учасниками.

2. Робота Команди супроводу здійснюється в межах основного робочого часу працівників.

3. Однією з організаційних форм діяльності Команди супроводу є засідання її учасників, яке проводиться не менше трьох разів протягом. навчального року.

За потреби скликаються позачергові засідання. Ініціювати позачергове засідання Команди супроводу може будь-хто з її учасників.

4. Головою засідання Команди супроводу є директор, або вихователь-методист.

5. Рішення засідання Команди супроводу приймаються за результатами колегіального обговорення інформації кожного її учасника відкритим голосуванням (за умови присутності на засіданні не менше 2/3 від загального складу).

6. Рішення засідання Команди супроводу оформляється протоколом, який веде секретар засідання. Протокол засідання підписується головою, секретарем та всіма учасниками засідання.

7. Секретар призначається із числа складу постійних учасників Команди супроводу.

VII. Організація надання психолога-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дитині з особливими освітніми потребами

1. Відповідно до висновку ІРЦ, індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (за наявності), результатів психолого-педагогічного вивчення дитини Команда супроводу складає індивідуальну програму розвитку дитини з ООП впродовж 2-х тижнів з моменту початку освітнього процессу та дати зарахування дитини в дошкільний заклад.

ІПР погоджується батьками та затверджується керівником закладу освіти.

2. Команда супроводу переглядає ІПР з метою її коригування та визначення прогресу розвитку дитини тричі на навчальний рік (у разі потреби частіше).

3. Відповідно до особливостей розвитку дитини з ООП Команда супроводу розробляє індивідуальний освітній план.

4. Команда супроводу визначає способи адаптації (у разі необхідності модифікації) освітнього середовища, навчальних матеріалів відповідно до потенційних можливостей та з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини з ООП.

5. Надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг здійснюється шляхом проведення індивідуальних і групових занять.

6. У разі виникнення труднощів у реалізації ІПР, Команда супроводу звертається до фахівців ІРЦ щодо надання методичної допомоги.

7. Команда супроводу формує та узгоджує з батьками розклад корекційно-розвиткових занять дитини з ООП.

8. Корекційно-розвиткові заняття згідно з ІПР проводяться педагогічними працівниками закладу освіти, та (або) залученими фахівцями ІРЦ, інших установ/закладів, фізичними особами, які мають право здійснювати освітню діяльність у сфері освіти.

 

                                                                                                      

 

                                                                                                                Додаток 2

 

Склад команди супроводу дітей з особливими освітніми потребам

Сібірьова С.І.- завідувач;

Карнаух О.С.-вихователь-методист;

Довженко Ю.М. – вихователь;

Лобода Є.Л. – медична сестра;

Білокобилко М.І.- асистент дитини, мати;

 

 

 

 

 

 

КОРИСНІ  ПОСИЛАННЯ

 

 

Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу для дітей з особливими потребами.pdf

 

 

IndyvidualnaProgramaRozvytru.pdf        

 

Програма инклюзия.pdf