Методичні розробки

Тренінгнінг для вихователів

Всі ви знаєте, що провідним видом діяльності дитини в 4-6 років є гра.

Гра як провіднадіяльністьдітейдошкільноговікувідрізняється рядом особливостей.Виникнувши в ранньомудитинстві на основінаслідування і маніпулятивнихдій з предметами, вона на протязідошкільногоперіодустає для дитини формою активного творчоговідображенняоточуючогосвіту. У процесіігровоїдіяльностіприродно і ненав'язливовиховуєтьсяповедінкадітей і коригуєтьсяїхмовнафункція. Виправляється не мовленнєвепорушеннясаме по собі, а виховуєтьсямовнадіяльність у структуріігровоїдіяльності і в зв'язку з нею.

      Як метод навчаннядітей у групі,грапостає у двохвидах:

1)   власне дидактична гра. Ґрунтується на автодидактизмі (самонавчанні) та самоорганізаціїдітей;

2)      гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у нійналежитьвихователю, який є їїорганізатором.

Під час гри-заняттядітизасвоюютьдоступнізнання, у них виробляютьсянеобхіднівміння, удосконалюютьсяпсихічніпроцеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективнеопануваннязнань і вміньвідбувається в практичнійдіяльності за активізаціїмимовільноїуваги і запам'ятовування.

Оскільки більшість дошкільників  логопедичної групи мало здатні до мовленнєвого самовираження, то їх ігрову діяльність варто спрямувати на подальше розширення та збагачення словника, вправляння дитини у вживанні мовленнєвих засобів, пропонуючи їй адекватні, зрозумілі, виразні, емоційно забарвлені зразки мовлення.

В ходіроботи з дітьми в логопедичнійгрупівиховательвикористовуєрізноманітнівидиігор.

Сьогодні деякі з них ми і розглянемо.

1.     Пригадування органів артикуляції.

(Вчитель-логопед ставить присутнім запитання):

- Дітям необхідно знати, за допомогою яких саме органів вони можуть говорити, що саме допомагає їм розмовляти?

-Дайте, будь ласка відповіді на такі запитання: який головнийорганартикуляції у людини? (Язик).

- Якічастини язика виможете назвати?(Кінчик, бічні краї, спинка, корінь).

- Якіартикуляційніоргани беруть участьв утвореннізвуків?(Язик, губи, зуби, нижня щелепа, твердепіднебіння, м’яке піднебіння, голосові зв'язки, носова порожнина).

-Якутворюєтьсяголос? (Повітря проходить черезголосові зв'язки, якітозмикаються, торозмикаються).
 

2.     Артикуляційна гімнастика.

-         Формування правильної вимови - складний процес. Щоб дитина навчилася правильно вимовляти складні звуки , її органи артикуляції повинні чітко виконувати рухи , переходити від одного положення до іншого. Всьому цьому вчить артикуляційна гімнастика.

( Даються рекомендації  щодо її проведення : «Слід займатися щодня по 5-10 хвилин, вправи виконуються перед дзеркалом, повільно, потім темп збільшується, періодично дитині слід задавати питання: «Де знаходиться твій язичок ?» Всі вправи проводяться чітко фіксуючи рухи. Вправи поділяються на динамічні(рухливі) та статичні(коли ограни артикуляції знаходяться в одному положенні і не рухаються).». Учасники тренінгу переглядають презентацію «Артикуляційна гімнастика. Казка про Чарівний язичок». В ході перегляду педагоги виконують артикуляційні вправи. )

3.     Розвиток фонематичного слуху і сприймання.

-  Важливим елементом логопедичних занять є розвиток фонематичного слуху і сприймання.

-  І зараз ми спробуємо побути на місці дітей і пограти в ігри, в які наші діти граються на  логопедичних заняттях та на заняттях з розвитку мовлення.

-  Гра «Придумай риму на слово».

-  Перед вами перевернуті предметні малюнки, вам необхідно буде вибрати малюнок, поглянути, що там зображено і придумати риму на слово.

-  Гра «Хто тебе покликав?»

-  А тепер пограємо ще в одну гру. Всі учасники гри стають в коло, один учасник стоїть в колі. В нього зав’язані очі. Хтось один повинен покликати того, хто стоїть в колі. Завдання учасника в колі  - відгадати, хто його покликав.

-  Дидактична вправа «Знайдипомилку»

-  Педагогампропонуєтьсязнайтипомилку у віршованих рядках.

-  РІ к пішовгуляти в сад.

Не дійшов, боповз назад.

-  Кинула шишку на мене зозуля.

В мене на лобіз'явиласяКуля.

-  Ми з братом лісникивід роду:

Пиляєм пАлкою колоду.

-  Я вдягнувновийСалат,

А вінвиявивсь до п'ят.

-  Пригрілосонечко як слід —

І на ДніпрірозтанувДід.

-  Мені мама до сніданку

-  Подає солодкуБанку.

4.     Формування правильної вимови та дикції.

-  Щоб говорити чітко, красиво, правильно та виразно необхідно формувати правильну вимову та дикцію.

-  Гра «Хто швидше скаже скоромовку?»

-  Пропоную пограти в гру. Перед вами картки, на яких написані скоромовки, вам необхідно наосліп обрати скоромовку, і потім промовити її якнайшвидше.

5.     Ігри на автоматизацію, диференціацію  звуків.

-  А тепер перейдемо саме до постановки звуків. Адже ця робота є найскладнішим етапом формування правильного мовлення.

-  Процес постановки звуків складається з 4 етапів :

·        Підготовчого (виконуються артикуляційні, дихальні вправи)

·        Постановки звука(формуються правильні артикуляційні уклади)

·        Автоматизації звука(звук автоматизується, закріплюється в складах, словах та реченнях)

·        Диференціації звука(часто діти плутають звуки, і цей етап необхідний для того, щоб діти чітко могли вирізняти поставлений звук серед інших звуків)

-  Гра «Всюдихід» (використовується на етапі постановки звуків)

-  Пропоную пограти в гру. Перед вами на екрані всюдихід. Він буде рухатись лише тоді, коли ви будете промовляти звук [р]. А говорити цей звук необхідно лише стільки, скільки буде рухатись наш всюдихід.

-  Як я вже повідомила, автоматизація звука відіграє важливу роль  під час роботи над закріпленням звука. Автоматизуються звуки в складах, словах, реченнях.

-  Гра «Веселий снігобол» (використовується на етапі диференціації звуків)

-  Важливим етапом є і диференціація звуків. Адже є діти, які плутають звуки. Важливо вміти розрізняти звуки, і не плутатись при їх вимовлянні.

(Педагоги переглядають презентацію та грають в гру «Веселий снігобол». Гра на розрізнення звуків [з]-[с])

6.     Розвиток дрібної моторики рук.

-  Ще одним важливим етапом на кожному логопедичному занятті є розвиток дрібної моторики, адже багатьма лікарями та вченими доведено, що розвиток дрібної моторики тісно пов’язаний з розвитком мовлення – чим краще розвинені пальчики дитини, тим краще вона буде розмовляти. Для розвитку дрібної моторики використовують такі ігри – ліплення, малювання, письмо, складання мозаїки, пазлів, ігри з піском, глиною, тістом, шнурування шнурівок тощо.

-  Пропоную зараз зробити масаж рук (за допомогою горіхів, шишок, дерев’яних паличок)

-  Гра «Розімни свої пальчики, і виклади образ дитини»

-  Шановні педагоги, всі ви знаєте, що найголовніше в нашій роботі – це наші діти. Хочеться згадати слова В.О.Сухомлинського: “Щонайголовнішебуло в моємужитті? Без роздуміввідповідаю: виховання, навчання дітей, а також любов до них.»

-  Я вам пропоную трохи погратись, розім’яти свої пальчики. Вам необхідно розділитись на групи. Групи будуть виконувати завдання:

-  1 - викласти мозаїкою дитину

-  2 – намалювати дитину

-  3 – виліпити з пластиліну дитину

-  І наостанок я хочу побажати вам всім успіхів у вашій роботі, творчого натхнення, і пропоную трішки порелаксувати. (Логопед пропонує педагогам понюхати і випити фіточай і понюхати релаксаційні фіто подушечки. Все це відбувається під класичну музику ).

Здоров’язберігаючі технології

Починаємо робочий день з зарядки…

Самий найкращий спосіб розпочати учбовий день із… ранкової гімнастики. Вона може бути представлена, як фізкультурною паузою, або  дихальною гімнастикою, або у вигляді сміхотерапії. Варіантів багато, головне, в цьому прийомі, що уся школа збирається разом та налагоджується на робочий лад, отримує позитивні емоції, які допоможуть зробити робочий день кращим, а ще допоможуть «зберегти» перший урок від ранкових пробуджень.

Дихальна гімнастика та фізкультхвилинка

Оздоровчі хвилинки під час уроків повинні комбінувати в собі  фізичні вправи для осанки,  вправи для очей, рук, шиї, ніг. Фізичні вправи краще проводити під музичний супровід. Цей прийом допомагає зняти втомленість, відновити рівновагу учнів. Такі вправи можна досить успішно надавати проводити самим учням або поєднувати з елементами ігор. Наприклад: зараз похиляться вперед ті, у кого день народження взимку та весною… теж саме зроблять всі, хто народився влітку та восени. А тепер підтнуться ті, хто сьогодні прийшов до школи.

Пальчикова гімнастика

Ще у ІІ тисячолітті до нашої ери китайські мудреці знали, що існує взаємозв'язок між рухами пальців, кисті та розвитком мислення. Це підтверджують дослідження фізіологів.                                                                        У роботах В.М.Бехтерева є висновки про те, що маніпуляції рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу, а також власне з рук, розслаблюють губи, що сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини.

 Дослідження М.М. Кольцової свідчать, що кожен з пальців руки має своє представництво у корі великих півкуль головного мозку.

Таким чином, мовлення перебуває у прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки.

 Народна мудрість здавна зберігає знання про доцільність використання ігор з пальчиками. 

"Пальчикові" ігри являють собою віршовані рядки, що ілюструються за допомогою ритмічних рухів рук, пальчиків.                                  Пропонуючи таку гру, важливо відразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, заздалегідь продумати всі рухи і поступово їх повторювати.

Важливо, щоб  гра повторювалась упродовж певного проміжку часу. Наприклад, гра, присвячена весні, протягом 2-х перших весняних тижнів. Потім на зміну приходить нова пальчикова гра, пов'язана із певною подією, святом, періодом року. Можна спеціально призначити час для пальчикової гри. Наприклад, на другому уроці, або після опрацювання нової теми.

Ігри з пальцями були створені для дітей дошкільного віку, але ними досить доречно користуватися у початковій школі, вони допоможуть вчителю не тільки розвивати мовлення та інтелектуальні здібності дитини, а також знімуть психічне навантаження, стануть у пригоді для створення робочого ритму впродовж дня.

Звукова гімнастика

Ми правильно вимовляємо різні звуки завдяки доброї роботи органів артикуляції (язик, губи, нижня челюсті та м’яке піднебіння). Точність та сила дій цих органів у дитини розвивається поступово, у процесі мовної діяльності.  Тому у початковій школі буде досить доречно впроваджувати саме звукову гімнастику. Ціль якої полягає у виробітки правильних рухів органів артикуляційного апарату, необхідних для вимовляння звуків.Проводити таку гімнастику потрібно кожен день, для того щоб навики дітей закріпилися але робити це потрібно у ігровій формі, до того ж не слід за раз виконувати більш трьох вправ за раз.

Такі вправи дуже корисні для всіх дітей, особливо у перших класах. Цей прийом легко використовувати на уроках читання та мови, він надасть вам можливість розвити правильну вимову звуків, сприятиме підвищенню чіткості та правильності вимови.

Ігри та ігрова терапія

Гру традиційно зв’язують з дитинством. Переступаючи шкільний поріг, дитина починає процес навчання. Але ігрова діяльність продовжується, хоча змінюється її характер. Тапер гра допомагає розв’язати  задачі різної важкості, формувати нові необхідні вміння та навички. 

Роль гри у молодшому шкільному віці велика ще тому, що у процесі ігрової діяльності наряду з розумовим розвитком здійснюється й фізичне, естетичне, моральне виховання.  Виконуючи правила гри,  учні привчаються зосереджуватися, контролювати свою поведінку, в результаті чого виховується воля, формуються дисциплінованість, вміння робити за планом, приходити на допомогу один одному. Чим цікавіші ігрові події, які вчитель використовує на уроках, тим непомітніше але ефективніше учні закріплюють, узагальнюють, систематизують отриманні знання.

Гра – завжди була найулюбленішою формою роботи для дітей, особливо молодшого шкільного віку. Необов’язково бути психологом, для того щоб грати з дитиною. Існують багато ігор, які ми можемо назвати терапевтичними, але ними ми сміливо можемо користуватися і під час уроків, факультативів, свят, або ж у групі тривалого дня.

 Такі ігри будуть корисними для будь-яких дітей, тому що вчать дружному спілкуванню, порозумінню, знижують напруження, та формують певні моральні принципи. Завдяки ігрової терапії дитина привчається сміливо висловлювати свою думку, самостійно приймати рішення.

Види ігор:

Сюжетно-рольові ігри

Режисерська гра – це вид рольової ігри. В таких іграх педагог, або учні наділяють ролями іграшки, або певні предмети, вигадують події і строять власний сюжет. Цей прийом особливо розвиває уяву. Такий вид ігор знадобиться нам насамперед у роботі з початковою школою на будь-якім уроці.

Театралізована гра – це водночас розіграш певного літературного сюжету і фрагмент дитячого життя. В таких іграх діти входять в образ самі, або використовують ляльки (замість ляльок можуть бути картки з малюнками). Цим прийомом ми часто користуємося на уроках літератури, та літературних зустрічах.

Комп’ютерні ігри в наш час також не диво. І їх теж ми можемо сміливо використовувати на своїх уроках і робити це можливо вже с першого класу.

Рухливі ігри відіграють велику роль у вихованні свідомої дисципліни дітей, яка є неодмінною умовою кожної колективної гри. У процесі гри у дітей формуються поняття про норми громадської поведінки, а також виховуються певні культурні навички. Більшість рухливих ігор має широкий віковий діапазон: Вони доступні дітям різних вікових груп. Рухливі ігри розвивають фізичний стан дітей, фізичні якості, які розвиває легка атлетика, поширює кругозір дітей, впливає на психологічний стан, виховує морально-вольові якості, сприяє дотриманню дисципліни, розкутості і приносить користь у повсякденному житті.

Завдяки рухливим іграм діти, які займаються легкою атлетикою, можуть досягати бажаних результатів на тренуваннях та змаганнях, адже розвиваються не тільки моральні та психологічні якості, а й фізичні , котрі допомагають досягти бажаних результатів.                                                                                  Займаючись рухливими іграми діти удосконалюють будову тіла: зміцнюються м'язи спини, верхніх та нижніх кінцівок; корегують поставу, ходу.

Розважальні ігри – це ігри-забави (ігри с ляльками, предметами, танцювальні ігри) святкові розважальні ігри, театральні ігри. Такі ігри розширюють інтереси школяра, формують культуру спілкування, виховують почуття гумору. Театральні ігри  наділяють учнів певними ролями при розіграші казок, історій.   

Важливо відмітити, що у такі ігри грають будь-які класи. «Еврика», «КВН», різні пантоміми, «Юний детектив», брей-ринги, «Країна казок», осінні свята  ці та багато інших ігор залишаються найулюбленішою розвагою учнів впродовж усього шкільного життя.

Гра-фантазія – у таких іграх дитячий задум реалізується у рольовий поведінці, за допомогою різноманітних засобів для безпредметної ігрової дії. Тобто міміки, жестів, малюнків, інтонації.

Психогімнастичні ігри  (див.далі)

Народні ігри сприяють формуванню у дітей універсальних родових психічних здібностей людини, а також найважливіших рис психології народу створившого гру. Найбільша кількість народних ігор – це рухливі ігри. Тому для ознайомлення дітей з історією рідного краю, а також з метою зміцнення здоров’я на свіжому повітрі можна проводити «Козацькі розваги», «Нумо, хлопці», «Веселі старти», «Старти надій». Поєднуючи елементи розповіді з конкретними розвагами та конкурсами.

Результат участі у таких іграх є не тільки у виграшу, (хоча це теж важливо для дитини) а й у почутті радості фізичних та моральних зусиль, долаючи припинення.

Розвиваючі ігри – це особливий вид ігор, базований на цілеспрямованому розвитку, вдосконаленні інтелекту, на передачі важливої інформації о   світі. Такими прийомами можна успішно користуватися не тільки на заняттях психолога, а й на будь-яких уроках (математиці, фізики, читання та письма). Обучаючи або розвиваючі ігри вчать дітей бачити міжпредметні зв’язки, загальні риси, схожість та різність речей.                                      Наприклад на уроках іноземної мови часто можна зустріти завдання: «знайдіть із списку речей зайві речі», або «розподілить наступні слова по трьох категоріях». На уроках літератури можна надати можливість дітям побути психологами та знайти (та підтвердити текстом), риси характеру притаманні тому чи іншому герою. 

Успішність розвитку дитини залежить від оволодіння спеціальними знаннями, вміннями та навичками. У зв’язку з цим особливе значення має дидактична гра.  Такі ігри допоможуть вчителю сформувати дитячий колектив,  де обов’язковими умовами є уміння грати разом, допомагати один одному, радіти успіхові товариша, знаходити компроміси. Важливо, щоб дитина, яка відчуває себе неловкою і не знає як себе поводити у таких іграх, грала разом з дітьми, які вже оволоділи цими навичками і здатні допомогти іншому.                                                              

Звісно, що такі ігри ми насамперед використовуємо у початковій школі, але елементи дидактичних ігор ми успішно використовуємо у середній та старшій школі. Наприклад: поділяючи клас на групи і надаючи кожній  з них завдання.

Психогімнастика

Завданням "психогімнастики” є збереження психічного здоров’я, запобігання емоційним розладам у дитини через зняття психічного напруження, розвиток кращого розуміння себе та інших, створення можливостей для самовираження особистості. Більшість психогімнастичних завдань побудовані на імітації певних почуттів та емоційних станів людини. Решта передбачає відтворення дітьми дій та вчинків уявних героїв. У таких іграх діти тренують свою увагу, пам’ять, спостережливість, витримку. А також вчаться розуміти людські емоції та контролювати їх.                        Такі вправи можуть проводитися у вигляді ігор де потрібно зобразити певні емоції, або продемонструвати певній емоційний стан (пантоміма). 

Другий метод психогімнастики полягає у відображенні своїх емоцій та переживань у розповідях  , малюнках, інсценівках, іграх - страхів, агресії, ревнощів. (Ці прийоми можуть бути як індивідуальні так і колективні. Наприклад гра «казковий маточок» де кожен учасник розповіді відмотує нитку та каже одне речення, яке продовжує попередню думку. Задача класу не тільки розказати історію про певну емоцію у казковій формі, а й знайти можливі рішення по її здоланню, знайти її корисні та пагубні риси.

У вихованні вищих моральних почуттів велике значення має механізм "вживання в образ. Це, з одного боку, можливість побути в ролі тих істот, що лякають дитину, а також тих людей, з якими він спілкується. Таким чином дитина відходить від егоцентричної позиції у сприйманні ситуації. З іншого боку, виконуючи роль позитивного героя, який не злякався, виявив турботу, надав допомогу іншим, малюк одержує позитивний зворотний зв’язок: йому дякують, його хвалять, ним пишаються. Переживання радості з приводу того, "який я хороший ”, "як я добре вчинив ”, змінює самооцінку малюка і значно краще впливає на його поведінку, ніж докори і повчання.

Проводити психогімастику можна у будь який час. На цікавих перервах, або на уроці праці чи малювання, у групі тривалого дня, або у вигляді домашнього завдання.

Використовуючи цей прийом ви швидко помітите, як змінюються ваші учні, як швидко вони оволодівають навиками самоконтролю, як підвищується їх самооцінка та готовність прийти на допомогу.

Казки та казкотерапія

На слово «казкотерапія» люди реагують по різному. Часто її сприймають як дитячу терапію зовсім не корисну для дорослих, але це не так. Для кожного віку існують  свої казки, а ця техніка має майже необмежені можливості.

Для казкотерапії казки підбираються різні: народні, авторські, сучасні, спеціальної розробки, психокорекційні, притчі, міфи, легенди, філософськи казки та багато інших. Можливий варіант – придумати казку самостійно, або колективно разом із дітьми.

Казкотерапія – це самий древній спосіб терапії, який виник майже тоді, коли люди навчилися розмовляти. Казками передавалися духовні знання, моральні цінності, правила поведінки, життєві помилки та багато різної корисної інформації. У той час казки та міфи розповідали не тільки дітям а й дорослим.

Казкотерапія – це психотерапія, вже існуючими казками та фантастичними героями.  Вона допомагає отримати почуття захищеності у світі, надає можливість програти основні життєві ситуації у «захищеному режимі» - через казки.  Також цей прийом допомагає дитині зрозуміти себе, виховати у собі корисні риси та звички.

Загальна ідея цього прийому полягає в тому, що дитина бачить себе на місті головного героя, живе разом із ним, вчиться на його помилках. Тобто людина з раннього віку за допомогою казок навчається примиряти на себе різні ролі: поганих та добрих героїв, творців та знищувачів, бідняків та багачів. 

Дитина яка часто слухає казки стає більш уважною, витриманою.   Будь-яка казка – це розповідь про відносини між людьми, о законах суспільства. Тому казки для початкової школи можна підбирати саме про учнів, про шкільне життя, дружбу та взаємодопомогу. Цей прийом також можна використовувати на класних годинах, на уроках читання, або у групі тривалого дня.

Дитяча казка – це одна з самих доступних можливостей емоційного розвитку дитини, адже  ніякі знання не повинні випереджувати морального розвитку особистості.

 Арт техніка

В основі арт-техніки лежить творча діяльність, у першу чергу малювання. Творчий розвиток являється не тільки головним терапевтичним механізмом, саме він допомагає  виховувати здорову особистість. За допомогою арт-техніки дитина має можливість виразити свої переживання, почуття, відношення.  Крім того творча діяльність допомагає зняти напруження, сприяє підвищенню дитячої самооцінки, впевненості у власних силах, та взагалі розвиває творчі здібності.  Основна задача таких технік не в тому, щоб навчити дітей малювати. Головна ціль – це духовний розвиток, самопізнання людини через творчість та покращення адаптації школярів.  Творчі здібності вчитель розвиває на уроках праці та малювання, але сьогодні викладання цих предметів  повинно бути основане саме на таких методиках арт-техніки.

Незайвим для вчителя  буде розуміння дитячого малюнку:

Самим розповсюдженим признакам підвищеної тривожності є самовиправлення. Особливо ті, які не ведуть до покращення якості малюнка.  Якщо якась частина малюнку детально штрихується це також вказує на підвищену тривожність юного майстра.   Звертайте увагу на очі, якщо вони збільшені з заштрихованими зіницями, можливо дитина почуває страх.

Прикрашання малюнку за допомогою необов’язкових додаткових деталей  вказує на демонстративність дитини, на бажання бути значимим, тягу до зовнішніх ефектів. Частіше це зустрічається серед дівчат.

Дуже слабкий нажин олівця, низька деталізація малюнку свідчать про швидку втомленість, емоційну чуттєвість дитини, психічну нестабільність.

А діти, у яких дуже швидко змінюється настрій змінюють нажин олівця впродовж малювання декілька разів. 

Імпульсивні учні часто не доводять лінії до кінця. Їх малюнки великі, часто несиметричні і призводять враження неакуратних.

Зустрічаються малюнки, де усі фігури зображені дуже маленькими. Часто вся композиція розміщується десь на краї паперу. Це означає, що малюк відчуває себе слабким та не вірить у власні сили. Можливо хтось із батьків занадто вимогливі з ним, або ж саме ваші – вчительські вимоги не дорівнюють його можливостям.

Якщо дитина малює людей у відкритих позах – руки не схрещені, а широко розставлені , фігурка крупна, частіше плавна, все це говорить про оптимізм та життєрадісніст ь дитини, відкритість. Якщо ж навпаки – «закрита» поза (руки прижаті до тілу або сховані за спиною, фігура витягнута вказує на замкнутість, занадто стриманість.

Як у малюнках хлопчиків, так і у малюнках дівчаток часто можна помітити символи агресивної поведінки: збільшені кулаки, зброя, агресивна поза, чітко підкреслені нігті та зуби. Такі деталі можуть свідчити й про захисну позицію в поведінці. 

Дорослим слід частіше приділяти увагу дитячим малюнкам. Вони здатні розповісти багато корисної, важливої інформації про дитину, попередити про виникнення певних психічних  проблем.

 Кольоротерапія

З самого народження кожного з нас оточують кольори, що виявляють вплив на організм, нервову систему та психіку людини, налаштовуючи його в унісон з оточуючим світом.

 Колір значно впливає на нас: притягує нас і до нас, змушує робити покупки та викликає різноманітні емоції. Зумовлює раптові почуття і навіть фізіологічні реакції, від припливу крові до почуття холоду.

Колір може навіть лікувати. Наприклад, біль знімають відтінки блакитного. А сил надає помаранчевий. Зелений заспокоює. Недарма ми так намагаємось хоча б не на довго вирватись із міста - ближче до природи і її зеленому кольору.

Але окрім безпосереднього використання кольору існують психологічні, дуже дієві, техніки кольоротерапії - методу психологічного лікування з метою розслаблення, зняття стресів, підняття настрію та тонусу за допомогою кольорів.

Емоції в кольорі

Діти рано починають відчувати колір та підбирати його для зображення у свого настрію. Доктор Макс Люшер, психолог та дослідник в області кольору прийшов до висновку, що вибір кольору дуже тісно зв’язаний із психологічними особливостями людини, із станом її здоров'я.

Діти використовують в основному 5-6 кольорів. В цьому випадку можна розмовляти про нормальний середній емоційний розвиток школяра. Більш широка палітра кольору говорить про натуру чуттєву, багату емоціями. Якщо дитина використовує тільки 1-2 олівця, це скоріш за все вказує на негативний стан у цю хвилину: тривога(синій), агресія (красний), депресія (чорний).  Використання простого олівця іноді трактується як «відсутність» кольору, таким чином дитина повідомляє про те, що у його житті не вистачає яскравих красок та добрих емоцій.

 Найбільш значимі фігури дитина завжди виділяє більшою кількістю кольорів. А відкрито несприймаємих персонажів малює чорним, або темно-коричневим кольором. Також колір може передавати риси характеру та стан:

Дитя людське — дитя Землі. Народжуючись, воно починає життя у нерозривному зв’язку з усім розмаїтим світом: рослинами, тваринами, повітрям, ґрунтом, водою, камінням. І так важливо, щоб дитина уже з перших років відчула єдність з природою за допомогою дорослих, змінювала її, черпала з того джерела творче натхнення.

 Природа — це невичерпне джерело всебічного розвитку дитини, ефективний засіб формування її світогляду, виховання почуттів.

 Але сьогодні ми бачимо, що стрімкий науково-технічний прогрес порушив хід гармонійного розвитку людства. Насамперед відчуваємо це у ставленні до природного довкілля — певною мірою може слугувати показником внутрішньої культури людини.

 Адже природоохоронна справа залежить від свідомості кожної людини, її відповідальності за долю рідної природи. Це вимагає підвищеної уваги до виховання дбайливого ставлення до її об’єктів, починаючи з дошкільного віку — періоду становлення основ майбутньої особистості.

 Сьогодні є очевидним для всіх, що екологічне виховання дошкільників — це не лише подання відповідних знань, а й спрямування на усвідомлення

 екологічної цінності природного середовища у єдності його з людиною. Таке

 усвідомлення ґрунтується на розміщенні залежностей, які існують у природі,

 впливу людської діяльності на неї і необхідність дбайливого ставлення до

 всіх її об’єктів.

 Дітям потрібно подавати знання, які спонукали б пізнати навколишнє, у доступній для них формі. Ці знання повинні впливати і на пізнавальні процеси.

 Активізувати інтерес до явищ, розширення сфери емоційних вражень, розвиток гуманного ставлення до неї, почуття обов’язку за збереження її багатств, патріотичне виховання на основі уявлень про красу рідного краю, а також формування таких моральних якостей, як доброта, чуйність, любов і увага до всього живого. Важливо навчити дитину не лише сприймати красу, бачити її, відчувати і розуміти, а й щоб одержані естетичні враження викликали бажання діяти чесно, гуманно, відповідати власною посильною участю у створенні прекрасного.

 Залучаю дітей до активного піклування про природу, навчати бережно ставитись до неї. Щоб викликати у малят бажання охороняти природу, піклуватися про неї, організовую систематичні спостереження, працю у природі, найпростіші досліди, які розкривають дітям закономірності розвитку живого об’єкта, бесіди, художню літературу, картини.

 Стежу за тим, щоб спостереження протягом тижня перепліталися з різними формами роботи за іншими розділами програми: ознайомлення з художньою літературою, розвитком мовлення, зображувальною діяльністю, фізичним вихованням, враховуючи взаємозв’язки між об’єктами та явищами природи.

 За вимогами сьогодення щодо екологічного виховання — прищеплення бережного ставлення до природи — важливе місце відводиться дослідницькій, пошуковій роботі. Пропонувати дітям знайти самим відповідь на питання.

 Спостерігаючи вдома, як закипає чайник, як парує з носика чайника вода, що закипає, діти роблять висновок, що при сильному нагріванні води, з’являється пара, яка перетворюється в дрібненькі крапельки води. Якщо підставити скельце, ці краплини осідають на ньому, потім збираються у більші й стікають.

 Потім діти роблять висновок, що так само падає з неба дощ, і спосіб ,його утворення такий самий.

 А я підкреслюю, що люди навчилися розкривати таємниці природи, пізнали вже багато чого і використовують ці знання в різних галузях науки і виробництва.

 Райдуга дивує кожну дитину. Розкриваючи природу, її утворення, пропоную пригадати, коли саме вона з’являється на небі: після грози і дощу водночас з появою сонця, це його проміння проходить крізь краплини води у повітрі. Діти охоче спостерігають таке явище і в інших ситуаціях — сонячного дня під час розбризкування води з пульверизатора, під час поливання двірником рослин на вулиці, в акваріумі, що стоїть під прямим кутом до сонця.

 Якомога більше бувати з малюком на лоні природи. Показувати йому, яке чудове будь-яке творіння — від каменя до тварин, від хмарки до .придорожньої травинки. Розповідати, як живе все на землі і під землею, у воді й повітрі. Добре, коли у злагоді і взаємозв’язку, гірше, коли через чиюсь необачність єдність природного середовища нищиться.

 Дитина розуміє, коли її звичайно підведуть до цього поступово, що на твердій, сухій, не скопаній землі нічого не можна виростити, що коли вирубують дерева, ніде буде жити птахам, то й ніхто не захистить садок від гусені, а значить на яблука й сливи немає чого й чекати, а якщо перед зимо¬вими холодами не вкрити або не перенести в приміщення квіти, то вони загинуть від холоду.

 Важливо, щоб дитина бачила особистий приклад рідних у ставленні до природи. Наприклад, дитина чує від рідних (тата, мами) під час прогулянки в парку чи у сквері: «Не бігай по траві! Не рви квітів! Не ламай кущик!» Але не розуміє, чому, бо ж минулої неділі в лісі мама нарвала оберемок квітів і потім на пероні викинула. їх, ламала гілки, щоб відмахуватися від комашні. Чому ж тепер не можна? «Бо в парку все це люди садили», — терпляче пояснює мама. Значить, коли люди садили — не можна, а коли саме виросло — будь ласка?! Але ж і ті, й ці однаково живі. Так кілька разів, і малята будуть думати, що тато з мамою роблять правильно, бо вони все знають.

 Тому, збираючись на прогулянку, треба продумувати нюанси прогулянки, щоб вона була приємною і корисною, особливо для малят. Милуючись разом чудовими краєвидами, розглядаючи рослини неодмінно говорити при цьому: «Оцю квіточку не зривай — вона занесена до Червоної книги», розказати про інші рослини.

 Якщо трапиться зламаний кущ, чи деревце, гілочка, треба їх обов’язково «полікувати», і наступного разу не забути навідатись.

 Враження, одержані від рідної природи змалку, глибоко западають в душу малюкам, а в майбутньому стають чи не вирішальними у ставленні до оточуючого, до Вітчизни.

 Вихователь покликаний прищепити дітям відчуття різноманітності форм,, фарб, звуків у природі; прищепити потребу не лише милуватись, а й пізнавати, спостерігати і, працюючи в її скарбницях, заглиблюватись у таємниці, розкриваючи для себе доступні явища.

 В екологічному вихованні особливе місце посідають радісні емоції, відчуття волі на лоні природи, задоволення від активності у взаємодії з навколишнім середовищем; можливість самовираження через конкретні дії дослідницького змісту.

 Тому вихователь у своїй роботі має використовувати такі прийоми, за допомогою яких спілкування дітей з природою залишило б у їхній пам’яті глибокий слід, позитивно впливало на почуття і свідомість. Природа при цьому повинна відкритись перед дитиною не лише як нероздільне ціле, жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, а й школа, в якій можна успішно оволодіти елементарними правилами поведінки, навичками розумного використання природи, примноження і охорони її багатств.

 До складу екологічного виховання включаються завдання, спрямовані на всебічний розвиток дитини.

 Сьогодні наголошується на необхідності колективного підходу до виховної роботи з дітьми, тобто завдання природничого змісту необхідно вирішувати у єдності з вихованням у дітей почуття патріота і громадянина, активно розробляються системи дошкільних знань про захисні пристосування тварин; вивчаються можливості засвоєння дітьми знань про сезонні зміни в житті рослин тощо.

 Формування творчої активності і є одним з найсуттєвіших завдань, які поставлені суспільством перед народною освітою. Екологічне виховання дасть бажані наслідки на основі комплексного підходу з урахуванням цілісного впливу на весь розвиток дитини.

 Основи екологічного виховання особливо інтенсивно формуються в процесі трудової діяльності. Тут праця дошкільника якоюсь мірою екологічно спрямована.

 Наприклад, під час ручної праці з виготовлення іграшок з природного та вторинного матеріалу діти не лише збагачують, зміцнюють вміння і навички, оволодівають елементарними трудовими операціями, а й поглиблюють свої знання про властивості природного матеріалу — жолудів, шишок, насіння, про їх значення в житті людини, дізнаються про їх необхідність у раціоні тварин і птахів, які харчуються дарами лісу восени і взимку. Діти усвідомлюють, як важливо ретельно зберігати їх, марно не знищувати.

 Естетична насолода від очевидного результату праці облагороджує дитину, спонукає до творчої активності під час дозвілля, тривалого пошуку.

 Мета екологічної освіти і виховання — сформувати систему наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального, дійового ставлення особистості до навколишнього природного середовища. Доцільне формування в дошкільному віці уявлень і елементарних понять про навколишній світ (рослини — дерева, кущі, трави тощо; тварини — домашні, дикі, риби, птахи), які можуть стати стрижнем системи знань дітей під час шкільного навчання.

 В процесі безпосереднього чуттєвого пізнання (на екскурсіях, цільових прогулянках, заняттях тощо] вихователь має формувати у дітей поряд із знаннями відповідне ставлення до природи, бажання зберегти її, прагнення гуманного спілкування з її об’єктами і явищами.

 Ефективність екологічного виховання значною мірою залежить від всебічного розвитку дитини, від того, як часто вона залучається до різних видів діяльності.

Мета екологічної освіти і виховання дошкільників — формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища Основні завдання екологічної освіти дошкільнят:

 1. Розвиток естетичного відчуття світу дошкільнят.

 2. Розвиток уявлень про взаємозв’язки у природі.

 3. Засвоєння елементів екологічної культури.

 4. Засвоєння перлин народної мудрості про дбайливе ставлення до

 природного оточення.

 5. Виховання справжньої любові до природи, бажання піклуватися про

 рослин і тварин, різко негативне ставлення до їх знищення.

 6. Стимулювання допитливості та зацікавленість у пізнанні природи.

 7. Формування навичок культурної поведінки у довкіллі.

 8. Формування постійної потреби у зміцненні й збереженні власного

 здоров’я та здоров’я інших людей.

 Основні завдання екологічного виховання дошкільнят

Навчити дітей бачити взаємозв’язок між рослинами і тваринами, розуміти, як людина впливає на їхнє життя.

 Формувати у дітей уміння бачити красу у всьому живому, незалежно від того, чи то людина, рослина, тварина. Розуміння істини, що в природі не буває корисних і шкідливих тварин, натомість усі вони пов’язані одне з одним, одне одному потрібні, а отже корисні.

 Розвивати у дітей почуття: небайдужості, вміння відчувати себе на місці квітки, рослини тощо.

 Навчити любити і охороняти природу не на словах, а допомагаючи квітам, деревам, тваринам, птахам, усьому живому.

 Збудити у дітей емоційний відгук на різноманітні явища природи, зародити в них бажання милуватися і насолоджуватися нею і висловлювати свої почуття засобами художнього слова.

 Серед актуальних завдань, які розв’язує сьогодні наш дошкільний заклад, чільне місце належить екологічному вихованню. І моє основне завдання як вихователя щодо екологічного виховання моїх вихованців полягає в тому, щоб навчити їх розуміти і любити природу; прищепити дітям відчуття різноманітності форм, фарб, звуків у природі, прищепити потребу не лише милуватися, а й пізнавати, спостерігати і, працюючи в її скарбницях, заглиблюватись у таємниці, розкривати доступні для них явища.

 В екологічному вихованні особливе місце посідають радісні емоції, відчуття волі на лоні природи, задоволення властивої дитині активності у взаємодії з навколишнім середовищем, можливість самовираження через конкретні дії дослідницького змісту.

 Екологічне виховання дітей в цьому віці детерміноване різноманітністю властивостей об’єктів і явищ природи, які є для них предметом естетичної насолоди і систематичною спонукою до активності і пізнання. Тому у своїй роботі використовую такі прийоми, при яких спілкування дітей з природою залишало б у їх пам’яті глибокий слід, позитивно впливало на почуття і свідомість. Природа при цьому повинна відкритись перед дитиною не лише як нероздільне ціле, жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, а й як школа, в якій можна успішно оволодіти елементарними правилами поведінки, навичками розумного використання природи, примноження і охорони її багатств.

 Таким чином, ставлячи за мету виховати дошкільника екологічно грамотним, ставлю перед собою чіткі завдання, які вирішую з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей — дошкільнят, зокрема:

 1. Формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори у

 розвитку живої природи (світло, температура, волога, родючість

 ґрунту) та взаємозв’язки і залежності, які виступають в ній при їх

 наявності.

 2. Розвивати вміння класифікувати живу природу (рослини — трави, кущі, дерева; тварини — за основними особливостями зовнішнього вигляду) на основі безпосереднього сприймання і аналізу зовнішніх ознак, способів взаємодії з середовищем та живлення.

 3. Активізувати знання і практичний досвід дітей у різних видах діяльності в природі

 гра, праця, науково-дослідницька діяльність, навчання).

 4. Показати дошкільнятам живі барометри природи — пристосування рослин і тварин до змін у неживій природі.

 5. Познайомити дітей з перлинами народної мудрості про любовне,

 турботливе ставлення людей до природи.

 6. Стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її

 об’єктів та явищ у народній творчості (народні прислів’я, загадки, приказки, вірші, прикмети, легенди, повір’я, пісні).

 Даючи дитині знання про природу, обов’язково враховую принцип доступності та послідовності. Активність дитячого розуму, його спостережливість та допитливість, прагнення до творчості — це те, що має враховувати педагог, виховуючи бережливе, турботливе ставлення малюка до природи, почуття співпереживання до своїх менших друзів. Звідси стає очевидним, що екологічне виховання неодмінно вимагає від вихователя систематичності та послідовності в роботі, вміння підібрати найефективніші форми пізнання природи та методи засвоєння дітьми інформації про неї, завдяки чому можна якнайповніше розв’язувати поставленні завдання. Виходячи із змісту, мети, завдань екологічного виховання, можна зробити слідуючи висновки:

 - щоб навчити дітей любити та берегти природу, потрібно передусім дати вихованцям знання про неї; сформувати переконання у тому, що в природі немає жодного об’єкта тільки корисного або тільки шкідливого. Все в природі взаємопов’язане і має велике значення для існування людини і життя загалом; для удосконалення навчально-виховного процесу доцільно використовувати класичні та нетрадиційні форми, методи, прийом роботи; це допоможе дітям з’ясовувати, усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки у природі;

 - щоб сформувати вміння дітей бачити, відчувати, розуміти красу

 навколишнього світу та мати естетичну насолоду від спілкування з ним,

 важливо щоденно використовувати як приклад, ставлення до природи

 дорослих людей ;

 - завдання екологічного виховання можна вирішувати під час різних

 видів дитячої діяльності, з ускладненням діяльності, з набуттям

 індивідуального досвіду активізуються пізнавальні, естетичні,

 морально-ціннісні мотиви, які й спрямовують поведінку дітей у

 природному довкіллі.

 Згідно з вимогами програми „Малятко» , за якою працює наш дитячий садок, та з урахуванням особливостей місцевості, спільно з творчою групою розроблено програму дій, в якій передбачено передусім організацію відповідних умов для вирішення поставлених завдань, створення еколого розвивального предметного середовища, що сприяло б формуванню у дошкільнят такої особистісної якості, як екологічна вихованість.

 В гуртку „Екологічна студія» під моїм керівництвом діти виконують дослідницьку роботу з повітрям, водою, ґрунтом, рослинами; доглядають і поливають квіти в кутку природи.

 Ознайомлення дітей з природою відбувається наочно-діяльнісним шляхом. Тому я використовую багато форм та методів роботи, щоб дати дітям екологічні знання:

 - екологічні заняття всіх видів;

 - дидактичні ігри вправи;

 - екскурсії, спостереження;

 - проблемні ситуації, мовні логічні завдання;

 - праця в природі, дослідження;

 - конкурси, вікторини;

 - література, народний фольклор.

 Таким чином, всі ці засоби навчання та виховання дошкільників у своїй сукупності дають їм можливість не тільки одержати знання, закласти фундамент духовності, а й зрозуміти перші поняття — „екологічна свідомість» , „екологічна культура» — зрозуміти їх сутність. А формуються ці поняття протягом всього життя.

 Природа формує людину, ставить її на вищий щабель розвитку, вчить людину бути Людиною. А від людини залежить стан екології, природного багатства, збереження природи від стихійного і безконтрольного її використання.

 Екологічні заняття

Ми — педагоги виховуємо у дитини гуманне ставлення до природи, допомагаємо їм зрозуміти, що людина і природа тісно пов’язані між собою. Отож, турбота про довкілля є і турботою про людину, її майбутнє, а те , що завдає шкоди природі, шкодить і нам самим.

 З цією метою добираються і розробляються серії занять, які сприяють вихованню у дітей уявлення про те, що Земля — наша спільна оселя, і якою вона буде, залежить від нас самих.

 Подаючи дітям інформацію про навколишнє середовище, застосовую пояснювально-ілюстративний метод (розповідь, пояснення, бесіда). Розповіді містять навчальні елементи, використовується цікавий природничий матеріал. Багато занять будуються у формі евристичної бесіди, з проблемними запитаннями, завданнями, які вирішуються під час бесіди з дітьми. Це дає дітям змогу вчитися порівнювати, аналізувати, використовувати вже набуті знання, розвивати логічне мислення.

 За потреби пояснюю, доповнюю, вчасно спрямовую роздуми дітей у потрібне русло. Співпраця дорослих і дітей, партнерство, взаємоповага сприяють налагодженню гуманних стосунків між ними.

 У роботі з дітьми практикується використання наочності. Це різноманітні ілюстрації, гербарії, альбоми (^Тварини та рослини Червоної книги», таблиці, схеми, карти, макети, фотографії, натуральні природні об’єкти (рослини, вода, грунт).

 Творче спілкування з природою — дієвий метод екологічного виховання і

 розвитку кращих людських якостей.

 Отож провожу заняття з милування природою, заняття-дослідження, заняття-відкриття, заняття-подорожі.

 На таких заняттях не нав’язуються готові знання, а дається дітям змога ділитися своїми почуттями, і лише потім акцентується на основному. Все це відбувається на лоні природи, з поєднанням музики, образотворчого мистецтва, трудового виховання, валеології.

 Проводяться тематичні заняття. Метою цих занять у природі є установка: дивитися і помічати, помічати і відчувати, відчувати і думати, думати і творити.

 Надаю перевагу індуктивному методу пізнавальної діяльності. Спочатку діти отримують інформацію під час спостережень, експериментування і тільки після того проводяться підсумкові заняття, на яких встановлюють причинно-наслідкові зв’язки, доходять певних висновків. Екологічні заняття несуть дитині безліч відкриттів, зроблених нею самостійно. Дитина заглиблюється думками в якусь деталь, зосереджує на ній всю увагу.

 Екологічні екскурсії. Спостереження. Прогулянки.

 Формування знань про природу у повсякденному житті є вирішальним фактором у докорінній зміні ставлення дітей до природи як світу невичерпних чудес, самостійних „відкриттів», джерелом нескінченного пізнання. Очевидно і цілком закономірно, що в процесі такого безпосереднього чуттєвого пізнання вихователь має формувати у дітей поряд із знанням, відповідальне ставлення до природи, бажання зберегти її, прагнення гуманного спілкування з її об’єктами та явищами.

 Отож активність дитини доцільніше розвивати у пізнавальній діяльності. її основними видами є екологічні екскурсії, спостереження, прогулянки.

 Спостереження — основний метод ознайомлення дітей з природою. Активна форма пізнання навколишнього світу, що має на меті нагромадження факторів, початкових уявлень про об’єкти і явища, внаслідок чого воно може розглядатися як психічний процес, як пізнавальна діяльність і як метод навчання.

 Прогулянки — повсякденна форма роботи, де діти, спостерігаючи, ознайомлюються з тими ознаками об’єктів природи, уявленнями про які складаються протягом тривалого часу.

 Одним із основних методичних прийомів розвитку естетичного сприймання в моїй педагогічній практиці є спостереження на прогулянках за природою, до яких дієво готуюсь, обов’язково враховую особистість кожної дитини, а також настрій дітей, їх самопочуття.

 Поглиблено і досконало ознайомлюючись з матеріалами наукової літератури, дійшла висновку, що спостереження — це пізнавально спрямована діяльність дітей у природі; процес усвідомлення сприймання об’єкта чи явища, в ході якого розвивається мислення дитини.

 Розвиненість і результативність здійснюваних спостережень можливі за умови, якщо дошкільнята здатні: приймати пізнавальне завдання, планувати послідовність дій, самостійно ставити короткочасну мету спостереження, фіксувати його результати у вигляді висловлювань, у художній творчості, в календарі спостережень, а також використовувати засвоєні засоби пізнання в нових умовах.

 Уміння організувати спостереження залежить від достатньої кількості систематизованих знань та їх усвідомлення дитиною. І саме спостереження є передумовою формування пізнавальної діяльності.

 Найбільш значущим в організації цього процесу є такі моменти:

 - зміст спостережень за живими істотами складають: їхній зовнішній

 вигляд, способи функціювання (поведінка), компоненти середовища

 існування та особливі ознаки, які допомагають пристосуватися до

 нього, взаємодія з іншими живими істотами та людьми;

 - спостереження з певної теми проводяться протягом одного — трьох

 місяців з невеликими інтервалами в часі, завдяки ому у дитини

 формується пізнавальний інтерес, емоційний досвід;

 - в процесі сприймання природних об’єктів важливу роль відіграють

 емоційні почуття дитини.

 „Дивитися і бачити! Слухати і чути!» — такий девіз кожного спостереження, кожної прогулянки.

 Екологічні екскурсії визначаються в педагогіці як форма і метод навчально-виховної роботи, що дозволяє організувати спостереження і вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах. Під час екскурсії діти ознайомлюються з явищами природи в їх природних взаємозв’язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування, з руйнівним впливом людини на природу.

 Широкий діапазон знань, умінь, навичок і понять моїм вихованцям дають заплановані, систематичні та проведенні в різні пори року екскурсії на природу.

 Змістом таких екскурсій стали: обстеження близької місцевості для формування уявлень про навколишні природні умови, рельєф місцевості, наявність рослин і тварин. Під час екскурсій діти збирають природний матеріал для колекцій, ігор, занять із флористики, праці, малювання. Використовуємо необхідне обладнання для екскурсій: лупу, фотоапарат, фломастери, коробочки, мішечки, папки для гербарію.

 Сукупність засобів, використаних на екскурсії, дають дитині змогу зрозуміти, яке значення має для людини природа. На екскурсіях дитина більш широко розкривається, пропускаючи крізь серце красу довкілля. Збагачує екологічні знання, привчає до культури поведінки.

 На всіх етапах екскурсій сприяю активізації пізнавальної діяльності дітей, зміцнюю прагнення зберігати та примножувати природні багатства. Будь-яку екскурсію, навіть буденну прогулянку до скверу чи парку, перетворюю на захоплюючу, а використавши, наприклад, гру-змагання „Хто більше побачить красивого?», вчу дітей бачити красу в самій звичайній квіточці.

 Проводжу екскурсії до лісу, які дуже доцільно підводять дитину до поняття, що кожне дерево чи травинка дихає, як і людина. А дослідницька робота підтверджує, що дерево — це жива істота. Воно дихає, п’є, відпочиває, його „кров» циркулює, як і наша, людська. Ритми його серця ледве чутні, але вони стимулюють його життя. Найкращий час, щоб почути „серце» дерева — рання весна, коли пробуджується природа і починається сокорух. Тут же даються поняття про те, що ламаючи гілочку дерева, ми завдаємо йому болю, а коли зрізуємо дерево, воно „плаче». Діти надзвичайно тонко реагують на почуття.

 Спостерігаючи водні ресурси — річку, водойми — діти одержують знання і про кругообіг води, і про те, хто живе у воді, чим живляться там живі істоти, яке значення має вода і для природи, і для людини. Вода — це життя, це сила, але в той же час, і страшна стихія, і які значні наслідки можуть бути, коли людина без міри втручається у природу.

 При проведенні тематичної екскурсії до ріки Уж використовую різноманітні ігри. Наприклад, гра „Екологічна рибалка» допомогла дітям усвідомити залежність між живими організмами, середовищем, їх життям та діяльністю людини. Діти розуміють, що потрібно оберігати водойми та річки від забруднення, бо без води неможливе життя на землі.

 Йдучи на прогулянку чи екскурсію, заздалегідь знайомлю своїх вихованців з правилами та нормами поведінки, що є елементами екологічної культури кожної цивілізованої людини. Норми поведінки повинні бути зрозумілими дітям, доступними для сприймання.

 Наприклад:

 - Усміхніться і привітайте красу природи.

 - Намагайся не шкодити природі, зумій взяти в природи знання та

 зберегти захоплення.

 - Не порушуй дружбу рослин і тварин з людиною.

 - Будь ввічливим гостем у добрих господарів (лісових, лугових,

 садових).

 - Зумій запам’ятати бачене, пережити і передати в малюнку та

 поділитися з рідними, друзями.

 Таким чином, екологічні екскурсії та всі інші засоби навчання та виховання дошкільників у своїй сукупності дають їм можливість не тільки одержати знання, закласти фундамент духовності, а й зрозуміти перші поняття — „екологічна культура», „екологічна свідомість» — зрозуміти їх сутність.

 Проблемні ситуації.

 Виходячи з того, що основне завдання виховної роботи — створення оптимальних умов для розвитку активності дошкільників, спонукати їх до творчості й самостійності, використовую проблемні ситуації.

 Проблемними ситуаціями я стимулюю допитливість своїх вихованців, ставлю їх в умови практичного пошуку вирішення завдання. Проблемні ситуації розвивають самостійність думки, спрямовують на активні пошуки відповіді, на розуміння зв’язків та залежностей часового, послідовного та причинно-наслідкового змісту. Разом із тим проблемні ситуації вчать дітей обґрунтовувати свої судження, висловлювати припущення, підводять їх до самостійних висновків. У змісті, проблемних ситуацій доцільно використовувати такі прийоми, як подача дітям варіативності ознак одних і тих самих об’єктів, явиш,; порівняння і зіставляння нових характеристик з відомими, поєднання художнього опису об’єктів та явиш природи, огляду їх реальних рис через безпосереднє сприймання.

 Методика використання проблемних ситуацій передбачає наявність у дітей навичок узагальнювати. Порівнюваність певної сукупності властивостей у ряді об’єктів живої і неживої природи, в її явищах вказує на присутність більш-менш суттєвих зв’язків між ними. Узагальнення може здійснюватись шляхом порівняння, яке виділяє загальне в ряді предметів, об’єктів, явищ, а також абстрагування.

 З практики педагогічної роботи мені відомо, що процес порівняння можливий лише за умов, коли дитина озброєна конкретними знаннями про природу, знає ознаки і властивості її об’єктів і явищ. Тому, у проблемній ситуації кожен вихователь має:

 а) чітко ставити перед дітьми завдання;

 б) давати план пошуку відповіді (що і як робити);

 в) спонукати до самостійного пошуку рішення;

 г) створювати умови самостійних висновків, обґрунтувань, суджень для

 практичної перевірки цих висновків.

 Дидактичні ігри та вправи екологічного змісту

 Основна форма вияву активності дошкільняти — гра, яка водночас є для нього головним способом пізнання зовнішнього світу, основним елементом дитячого розвитку, в тому числі і екологічного виховання.

 Дитину захоплює здебільшого сам ігровий процес: з трьох-чотирьох років з’являються епізодичні, а від п’яти-шести — систематичніше цільові задуми й планомірне їх виконання. У процесі гри, в дії, діти не лише вчаться, а й переживають ігрове заняття, в результаті чого пережите закріплюється у психіці гравця сильніше й на довший час.

 Гра — це творча та емоційна діяльність дітей, сповнена радості, природна і неповторна, і введення її в освітній процес створює емоційне тло й сприяє становленню екологічно мотивованої діяльності.

 Для розвивання освітніх завдань, виховання морально-вольових якостей у дітей, використовую дидактичні ігри екологічного змісту. Важливим моментом у їх організації є збереження структурних елементів гри: зосередження уваги на суто ігрових завданнях, дотримання ігрових правил, відсутність суворого контролю ігрових дій.

 Для створення ігрової мотивації, опосередкованого навчання та екологічного виховання використовую і інші види ігор, зокрема сюжетно-рольові ігри, ігри з правилами — сюжетно-рухливі, рухливі, настільно-друковані, а також вправи екологічного змісту, які розвивають самостійність дітей, сприяють набуттю знань про навколишню дійсність. Мовні логічні завдання. Продуктивно-пізнавальні запитання.

 Однією з умов успішного екологічного виховання дітей є вміння педагога підбирати найефективніші форми пізнання природи ті методи засвоєння дітьми інформації про неї. Враховуючи зміст, мету і завдання екологічного виховання, поряд із традиційними спостереженнями організовую і проводжу із своїми вихованцями мовні логічні завдання ,

 Мовні логічні завдання — це розповіді-загадки про природу, відповіді на які дитина може дати лише в тому випадку, коли чітко усвідомить зв’язки і закономірності в природі.

 Використання логічних мовних завдань ставить дитину в ситуацію, коли вона змушена використовувати різні прийоми розумової діяльності (порівняння, аналіз). Це активізує самостійність, вміння добирати шляхи розв’язання завдань, робити висновки, узагальнення.

 Зміст і дидактичну мету логічного завдання я визначаю у відповідності з основною роботою з ознайомлення дітей з природою. Зміст цих задач використовується для закріплення вже наявних знань у дітей, навичок розумової діяльності, для порівняння і зіставлення раніше набутих знань з метою підготовки дітей до сприймання матеріалу, складнішого за змістом, для розвитку дотепності, стимулювання інтересу і допитливості у пізнанні природи.

 Мовні логічні задачі використовую і для підтримання постійної зацікавленості у дітей до природи, для розвитку в них вміння спостерігати, помічати зміни, які відбулися.

 Щоб діти могли правильно розв’язати будь-яку по складності мовну логічну задачу, використовую різні методичні прийоми : пропоную їм пригадати, що вони спостерігали на прогулянці та екскурсіях, задаю навідні питання, виправляю помилки в їхніх міркуваннях, допомагаю правильно висловити думку.

 Активізуючи розумову діяльність дітей, залучаю їх до самостійного складання мовних задач. При складанні своїх мовних задач діти намагаються так передати характерні ознаки знайомих їм явищ, образів, щоб можна було їх відгадати за описом.

 Використання мовних логічних завдань дозволяє урізноманітнювати роботу з дітьми як на заняттях, так і в повсякденному житті, вирішувати завдання виховання та формування моральних якостей.

Емоційно-ціннісне ставлення до природи як складова екологічної культури особистості формується в процесі соціального розвитку дитини, і є, власне, засвоєнням соціально-історичного досвіду в процесі активної взаємодії з природою, що сприяє формуванню особистого досвіду.

 Для корекції мотивів емоційно-ціннісного ставлення замало використання природного середовища. Тут потрібні також засоби впливу, що залучають до цих процесів соціальне середовище. Саме до таких засобів належать соціально-моральні логічні задачі, які використовую у своїй педагогічній роботі з дітьми. Вони містять проблему — проте не суто наукового змісту, а таку, що стосується взаємодії людини з природою.

 Діти самостійно роблять вибір, визначають своє ставлення до предмета обговорення, придумують відповідні практичні дії.

 Зважаючи на психологічні особливості дошкільнят, соціально-моральні задачі поділяються на такі, що передбачають:

 а) розвиток співпереживання;

 б) аналіз чужих та власних дій, поведінки, вчинків.

При конструюванні соціально-моральних задач дотримуюсь таких вимог:

 1. У виховних ситуаціях використовую емоційно збагачену інформацію.

 2. Інформацію, закладену в кожній ситуації, спрямовую на розвиток у

 дитини емоційного передбачення — розуміння нею станів тривоги, суму,

 неспокою, які відчувають природні об’єкти.

 3. Зміст ситуацій має забезпечувати багаторазові емоційні переживання,

 необхідні для узагальнення та зв’язку із способом дії, що

 закріплюються у відповідне етичне поняття.

 4. Кожна наступна ситуація має містити нову інформацію.

 5. Інформація має подаватися не як певна норма, правило, а у формі

 розповіді про конкретну дію, вчинок.

 Соціально-моральні логічні задачі дають дітям змогу подивитися на себе збоку. Відповіді однолітків допомагають їм усвідомити, як треба чинити, щоб було добре і тобі й іншим, особливо щодо тих хто не може захиститися.

 Проблемні запитання — одна з найпоширеніших і найдоступніших для дітей форм, що спонукає малюка до пізнання. Вони розвивають у дітей продуктивне мислення через розв’язання завдань, поставлених проблем і дають новий пізнавальний результат.

 Розв’язуючи завдання, дошкільнята закріплюють знання про правила природокористування.

 Вікторини, конкурси, КВК.

 Для формування у дітей умінь і навичок поведінки в природі практикую різноманітні вікторини, конкурси, КВК, які активізують інтерес, увагу дітей, сприяють розвиткові їхніх пізнавальних здібностей, уяви, закріпленню набутих знань та вмінь.

 Екологічні свята.

 Проведення виховних заходів екологічного змісту допомагає вихователю розширити естетичне, пізнавальне, оздоровче, практичне значення природи в житті людини. Тому, проводячи екологічні свята, використовую багатющий фольклорний матеріал, поезію про природу у співпраці з нашим музичним керівником. До проведення свят залучаються всі діти, і кожна окрема людина може проявити себе як індивідуальність.

 Організовую екологічні виставки дитячих малюнків, ілюстрацій до кожної пори року, поробок з природного матеріалу; виставки до дня птахів, місяця тиші, тижня чистої води, міжнародного дня охорони природи. Допомагають у цьому мої вихованці, які проявляють свою активність, творчість, показують свої знання.

 Екологічна стежина

 Важливим елементом екологорозвиваючого середовища є «Екологічна стежина», яка допомагає вихователю виховувати у дошкільнят основи екологічної культури, екологічної вихованості, які передбачають набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в природі.

 Головна мета «екологічної стежини» — виховання екологічно грамотної поведінки дитини в навколишньому природному середовищі, поширення знань про природу і людину як невід’ємну частину довкілля.

 Екологічні стежинки виконують пізнавальну, розвивальну, естетичну і оздоровчу функції. Я використовую їх для проведення навчальних екскурсій, прогулянок масових заходів екологічно-натуралістичного спрямування, пропагандистської роботи з охорони природи.

 Основними вимогами до екологічної стежини є:

 - привабливість для відвідувачів. Стежка повинна розкривати красу природи, її індивідуальність та різноманітність;

 - інформативність, тобто спроможність задовольнити пізнавальну потребу дітей, виходячи з їх вікових особливостей.

 Зміст тематичних ділянок має відповідати таким навчальним і виховним завданням:

 - формувати систему наукових знань, поглядів, переконань, які закладають

 основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища, розуміння самоцінності природи та її компонентів:

 - розвивати емоційно-чуттєву сферу особистості дошкільника в процесі взаємодії з об’єктами природного та соціального середовища;

 - збагачувати життєвий досвід дітей прикладами позитивної взаємодії з навколишнім середовищем:

 - виховувати відчуття краси природного довкілля.

Маршрут «Екологічної стежини» проходить територією дитячого садка, через сад, квітник, куточок лісу. На «Екологічній стежині» є різні ділянки: «Зелена аптека», «Квіти моєї України», «Природа — наша рідна оселя», «Весела галявина».

 Розпочинати виховну роботу на «Екологічній стежині» з організації цільової прогулянки. Провідним методом є спостереження у поєднанні з екоіграми, природоохоронною діяльністю, читанням літературних творів на природничу тематику. Такі прогулянки виховують естетичне сприймання природи через споглядання, милування красою довкілля.

 Передбачається відпочинок дітей на «Веселій галявині» з сюрпризними моментами. Спостереження за вихованцями під час відпочинку дають нам, вихователям, багатий матеріал для роздумів, глибшого розуміння дітей, що допомагає ефективно і цікаво будувати роботу з малюками; перейматися поведінкою дітей в природі, їхнім ставленням до мешканців «стежини», чистоти території. Після закінчення прогулянки запитую у дітей , як вони почувалися, чи весело, радісно їм було на «стежинці»,чи хотіли б відвідати наступного разу.

 Тематика цільових прогулянок різноманітна: «Карнавал осіннього листя», «Учимося дослухатися до скарг природи», «Про нам співає весна?», «В гості до перших весняних квітів.»

 Робота на «екологічній стежині» проводиться систематично. Тільки за цієї умови вона має наукову і практичну цінність.

 Після проведення прогулянки на будь-яку тему за маршрутами «екологічної стежини» даю дітям завдання намалювати побачене. Малюнки вивішую на спеціальному стенді на галявині відпочинку або у приміщенні дошкільного закладу. Результати спостережень фіксую в календарі природи та погоди, який має екологічну спрямованість і знаходиться у груповій кімнаті.

 Головна мета роботи з календарем природи:

 - формувати у дітей уявлення про закономірності сезонних змін, характерні ознаки кожного місяця, послідовність та причини змін у природі — стан погоди, життя рослин, тварин, трудова діяльність дітей та дорослих;

 - закріпити знання про послідовність днів тижня;

 - розвивати творчу уяву, логіку мислення через уміння узагальнювати, систематизувати. Робити висновки та відображати їх у малюнках та графічному зображенні.

 Таким чином, «Екологічна стежина» допомагає педагогам виховувати у дитини гуманне ставлення до природи, допомагає їм зрозуміти, що людина і природа тісно пов’язані між собою. Отож турбота про довкілля є і турботою про людину, її майбутнє, а те, що завдає шкоди природі, шкодить і нам самим.

Ведмежата

Тупу-тупу, ведмежата,                  Тупотіння ногами

Йдуть по мед вони,малята.           Імітація ходьби ведмежат.

А на них напали оси.                     Імітація польоту оси.

Не прогнали їх ще й досі.              Помахати руками над головою.

ХІ. «Етюди для душі»

«Етюди для душі» мають на меті не лише зміцнення фізичного здо­ров'я, але й духовного стану. Дітям пропонують обрати серед запропо­нованих карток із зображеннями різноманітних ситуацій ті, де йдеть­ся про Добро, і обговорити їх. З наймолодшого віку дитина вчиться любові до себе, до людей, до жит­тя. Тільки людина, котра живе в га­рмонії з собою, зі світом, буде справді здоровою.

КАРТКИ   АНАЛІЗУ   ОСВІТНЬО- ВИХОВНОГО    ПРОЦЕСУ  

Лист спостереження та оцінювання заняття

Прізвище, ім'я, по батькові вихователя: ________________________________

Тема заняття: ______________________________________________________

:

Дата проведення: ___ ________ 20___ р.

Рівень уроку визначається за відповідною шкалою:

К 3 = 0,8-1,0 — високий рівень;

К 3 = 0,6-0,8 — середній рівень;

К 3 = 0,3-0,5 — низький рівень.

Оперативний контроль

Робота з дітьми раннього віку

Дата: «_____»_____________20____року

Висновки: _________________________________________________________

 __________________________________________________________________

Контроль здійснено: ____________ _____________

Оперативний контроль

Організація прогулянки

Дата: «_____»_____________20____року

Висновки: _________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

Контроль здійснено: ____________ _____________

Оперативний контроль

Робота щодо вивчення правил дорожнього руху

та охорони безпеки життя

Дата: «_____»_____________20____року

Висновки: _________________________________________________________

Контроль здійснено: ____________ _____________

Оперативний контроль

Організація та ефективність

господарсько-побутової праці дітей

Дата: «_____»_____________20____року

Висновки: _________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

 __________________________________________________________________

Контроль здійснено: ____________ _____________

Блок-схема спостереження

за діяльністю дітей у другій половині дня

Перевіряв _______________________________________________________

Дата проведення «___»_________20___ року

Висновки: _________________________________________________________

Карта схема №

аналізу діяльності дітей на занятті з навчання грамоти

(програма «Дитина в дошкільні роки»

Висновки і рекомендації:    ______________________________________________________

Карта схема №

аналізу діяльності дітей на занятті з ознайомлення з просторовими відношеннями

(програма «Дитина в дошкільні роки»)

Висновки і рекомендації:    ______________________________________________________

АНАЛІЗ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ

Аналіз занять по екологічному вихованню дошкільників

  Аналіз

                    стану  педагогічної  та  адміністративно-господарської  діяльності   

                                           колективу  комунального закладу освіти

                            « Дошкільного  навчального  закладу(ясла-садок)№20

                                            Дніпропетровської  міської  ради

                                                     за 2012-2013 навчальний рік

Комунальний заклад освіти «Дошкільний навчальний заклад(ясла-садок) №20 «Барвінок» Дніпропетровської міської ради знаходиться за адресою:вул.Привокзальна 5А.

Дошкільний навчальний заклад №20 у своїй діяльності керується:Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», « Про охорону дитинства»,Статутом закладу,законодавством України «Про працю»,наказом МОН.

Головною метою ДНЗ є забеспечення реалізації права людини на здобуття дошкільної освіти,забеспечення потреб громадян у догляді та оздоровлені дітей,створення умов для їх фізичного,розумового та духовного розвитку.

В навчальному закладі виховуються діти від 2-х до 6-ти років. Проектна потужність – 75 дітей. Фактична кількість на кінець навчального року – 130 дітей. Таким чином заклад укомплектований більш ніж повністю. В садку функціонує 4 групи:

- ясельна – перша молодша (від 2-х до 3-х років);

- молодша (від 3-х до 4-х років);

- середня група (від 4-х до 5-ти років);

- старша група (від 5-ти до 6-ти років).

Групові приміщення відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Санітарний паспорт ДНЗ узгоджено Головним державним санітарним лікарем Ленінського району.

Територія ДНЗ добре озеленена, ігрові майданчики великі, здійснені умови для ігор та відпочинку.

Дитячий заклад повністю укомплектований педагогічними кадрами, технічним та допоміжним персоналом. Весь колектив підібраний за морально-діловими якостями, що сприяє створюванню ділової творчої атмосфери і підвищенню якості та ефективності виховної роботи. Всі педагоги протягом року постійно працювали над підвищенням ділової кваліфікації.В минулому році підвищувала теоретичний та фаховий рівень на курсах при ДОІППО

Терещенко Т.Ю. та була атестована.

Весь учбово-виховний процес в дошкільному закладі проводився згідно річного плану,навчально-виховний процесс здійснювався відповідно до Базової програми розвитку дитини дошкільного віку « Я у Світі».Упродовж 2012-2013 навчального року педагогічний коллектив працював над такими річними завданнями:

1.Розпочати роботу по формуванню логіко-математичної компетентності дітей дошкільного віку у світлі Базової програми «Я у Світі».

2.Продовжувати поглиблену роботу по обласній науково-методичній проблемі «Інноваційні технології креативно-регіональної освіти в організації художньо-мовленнєвої діяльності,шляхом вирішення низки завдань пізнавального,емоційно-ціннісного та креативного розвиткуизгідно вимоги до Базової програми «Я у Світі».

3.Удосконалювати роботу дошкільного навчапльного закладу і сім’ї по впровадженню здоровязбережувальних технологій,які направлені на розвиток у дитини фізичних,психічних,духовних та соціальних якостей особистості.

 Згідно з основними задачами проводились педагогічні ради. Велика підготовча робота до педагогічних годин сприяла більш глибокому освітлюванню річних завдань. Всі вихователі приймали активну участь в роботі педрад, де царила творча атмосфера. Слід відмітити ділову участь в обміні досвідом роботи вихователя Тимошенко Л.В. Демонструвались нетрадиційні прийоми в роботі з дітьми вихователями Глушко М.В. та Сур Н.І.

В 2012-2013 році педагогічний колектив роботу з дітьми втілював по програмам «Я у Світі». Особлива увага приділялась новим підходам в організації екологічного виховання.В ДНЗ проводилася планомірна робота по формуванню у дітей світоглядних уявлень.Поглиблено працювали над питанням щодо набуття вихованцями соціального досвіду по збереженню здоров’я дітей. Цьому сприяла злагоджена сумісна робота медиків, вихователів, батьків. Слід відмітити високі показники здоров’я дітей в молодшій та середній групах. Вихователями Глушко М.В.,Тимошенко Л.В. не ординарно та цікаво проводились фізкультурні заняття з високою руховою активністю дітей. Використовувались різні види роботи з дітьми: рухливі ігри, піші переходи, спортивні розваги, дні здоров’я.

Хоч колектив і досяг позитивних результатів по вихованню соціального досвіду по збереженню здоров’я, але з позицій сьогоднішнього дня питання виховання здорової дитини спонукає продовжувати роботу по збереженню здоров’я, використовуючи в практиці різні методи роботи, в тому числі нетрадиційні, тощо.

На виконання річного завдання «Удосконалювати роботу закладу і сім’ї по впровадженню здоров’язбережувальних технологій».Поглиблено працювали над питанням здоров’язбережувального виховання, використовувались різні форми роботи для розширення  уяви дітей про здоровий спосіб життя. Проте в процесі навчання вихователі не завжди приділяли увагу розвитку пізнавальних, вольових процесів. Недостатньо використовувались ігри пізнавального характеру.

Вся робота з дітьми проводилась на основі диференційного підходу до них, за результатами діагностики, їх розумових можливостей та здібностей. Контрольні заняття по розділам програми показали, що більшість дітей засвоїла її. Про діагностику слід сказати окремо. Вона допомогла вихователям правильно визначити напрямок з дітьми, але над цією проблемою необхідно продовжувати працювати в наступному навчальному році.

Протягом  2012-2013 навчального року вихователями усіх вікових груп проводилася робота щодо поповнення дидактичних матеріалів з розвиваючого навчання за усіма розділами програм  «Я у Світі» створювання розвивального середовища, розробки та впровадження нових навчальних планів, впровадження інтерактивних методів навчання.

Навчально-виховний процес поповнився розвиваючими іграми, енциклопедичною літературою. Поповнена літературою педагогічна бібліотека. Усі питання із вдосконалення навчально-матеріальної бази вирішувалися сумісно з батьківським комітетом. Слід відмітити допомогу в роботі дошкільного закладу актива батьківського комітету, представниками якого є Терещенко Т.Ю., Лужецька Ю.М., Медведев С.Н. У таких вихователів, як Глушко М.В.,Сур Н.І.налагоджений тісний контакт із сім’єю, допомога батьків була дієвою. Батьки приймали участь в проведені спортивних розваг, свят, анкетуванні. Використовувались як колективні , так і індивідуальні форми роботи.

Таким чином, на конкретних справах підтверджується взаємодія суспільства і родини в створенні розвивального середовища, без якого не можлива реалізація особистісно орієнтованого навчально-виховного процесу.

План роботи реалізовано.

                                             КАЛЕНДАРНЕ  ПЛАНУВАННЯ (за програмою "Українське дошкілля")

«_______» ____________201  р.                                         День тижня ___________________

Перспективний  план роботи

 навчально-виховної діяльності( "Українське дошкілля")

з дітьми на_____________________________місяць201    року.

Лінії  розвитку