м.Дніпро КЗДО № 20

Сторінка методиста

 

1. Лист МОН № 1/12490-23 від 21.08.2023 " Методичні рекомендації щодо організації освітнього процесу у 2023-2024 н.р. у закладах дошкільної освіти"

 

https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-okremi-pitannya-diyalnosti-zakladiv-doshkilnoyi-osviti-u-20232024-navchalnomu-roci

 

2.Посилання на сторінку You Tube каналу

https://www.youtube.com/@user-dh1jy8uz8q/videos

 

3.Посилання на сторінку Classroom " Вихователь-методист"

https://classroom.google.com/c/MTQ4MTQyODQ4NTI2?cjc=o2aaljz

 

 

«Охорона життя і здоров'я дітей -

спільна мета дитячого садка і сім'ї»

У часи економічної скрути, складних життєвих реалій важливою залишається проблема профілактичної роботи щодо вироблення навичок безпечної життєдіяльності. 

Основи безпеки життєдіяльності (ОБЖД) - наука, що вивчає проблеми безпечного перебування людини в довкіллі. Існує необхідність, починаючи з дошкільного віку, навчати дітей свідомо ставитися до свого здоров'я, питань особистої безпеки та безпеки оточуючих. 

Виникає потреба створення комплексної системи роботи з ОБЖД з кадрами дошкільного закладу, батьками, дітьми та громадськістю. 

Сьогодні проблема безпеки розглядається як базисна потреба людини, на що зроблено акцент в Концепції ООН про сталий людський розвиток. Метою цієї Концепції є створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини як найвищої цінності суспільства. 

Україна також приєдналася до цих процесів. Основні принципи такої позиції знайшли відображення в головному законі держави - Конституції України (1996р.), де проголошені питання безпеки життя і діяльності людини та безпеки держави, а саме: 

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. 

Безпека людини - поняття, що за обсягом, за змістом виходить за межі владних структур, воно стосується сутності життя, національної та особистої гідності. 

Безпека - це збалансований стан людини, соціуму, держави, навколишнього середовища, систем різного рівня складності (соціальних, природних, техногенних, економічних та ін.). 

Складність життєвих ситуацій вимагає виховання у людини установки на власну безпеку вже з раннього дитинства та застосування її протягом усього життя. 

Визначити правильно чи не правильно веде себе людина в тих чи інших обставинах дуже складно. Адже відкритий конфлікт дитини з дорослими чи ровесниками в деяких випадках можна оцінити позитивно як намагання відстояти себе, відстояти право на свою думку, на вчинок. Але є загальновизнані норми поведінки, при недотриманні яких для людини послідують небажані результати. Такі норми безпеки життєдіяльності і дорослих, і особисто дітей.  

Але будь - яка загальновизнана норма повинна бути осмислена, сприйнята дитиною, лише тоді вона стане регулятором її поведінки. 

Наше з вами завдання, шановні батьки, сформувати в дітей навички правильного поводження в небезпечних ситуаціях на вулиці, у міському транспорті, при спілкуванні з незнайомими людьми, взаємодії з небезпечними тваринами і предметами, отруйними рослинами, сприяти становленню у них основ екологічної культури і здорового способу життя. 

Так, дитина не повинна боятися людей, але, спілкуючись з незнайомими, їй необхідно розуміти, що саме може бути небезпечним у 

спілкуванні з іншими людьми, розподіляти людей за ознакою спорідненості -рідні, знайомі, чужі. 

Батьки повинні розповідати своїм дітям про небезпеку спілкування з чужими людьми, доцільно провести бесіду про розбіжність приємної зовнішності і недобрих намірів. 

У відносинах «Дитина і природа» батькам доцільно наголошувати на екологічній безпеці людини, а щоб поліпшити її, людина повинна дбайливо і відповідально ставитися до природи, але при цьому обов'язково пояснювати і небезпеки, що пов'язані з деякими рослинами, або виникають при контактах з тваринами, при користуванні водою з традиційних джерел питної води. Погіршення екологічної ситуації становить значну загрозу здоров'ю дитини, тому необхідно пояснити, що виконання звичних вимог дорослих («не пий не кип'ячену воду», «мий руки перед їжею», «мий овочі і фрукти перед вживанням») у наші дні може вберегти від хвороб, а іноді й урятувати життя. 

Особлива ситуація ризику, коли дитина залишається вдома сама. Щоб запобігти біді, дитину потрібно готувати до цього. Вона повинна засвоїти групу предметів, якими їй категорично забороняється користуватися: сірники, газові плити, пічка, електроприлади і електророзетки. З дітьми потрібно вивчити правила поводження в екстремальних ситуаціях, навчити користуватися телефоном. 

В дошкільних закладах України введено програму «Основи безпеки дітей дошкільного віку». Мета цієї програми саме та, про що говорилося вище. 

Освітньо - виховна робота в дошкільному закладі проводиться за такими напрямками: 

-    життя серед людей у природному та предметному середовищі; 

-    правила поведінки з вогнем; 

-    безпечні та небезпечні вулиці і дороги; 

-    виховання вміння надавати собі та іншим допомогу в разі потреби. 

Але дошкільний заклад без допомоги батьків не зможе сформувати у дітей навички безпечної життєдіяльності так, щоб вони були доведені до автоматизму і стали бар'єром від біди і неприємностей. 

Формування у дитини дошкільного віку свідомої безпечної поведінки в довкіллі базується на позитивних прикладах у поведінці дорослих. Батьки повинні зрозуміти, що не можна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо дорослі самі не завжди ним керуються. 

Розбіжності вимог до дитини з боку батьків вдома та вихователів у дошкільному закладі можуть викликати у дитини почуття образи, збентеження та навіть агресії. 

Тільки за умови тісного зв'язку з сім'єю можна досягти бажаних результатів у навчанні дітей правил безпеки. Малі вдома стають свідками того, як батьки досить часто нехтують найпростішими правилами безпеки, залишаючи без нагляду електронагрівальні прилади, телевізори, користуються відкритим вогнем на горищах, в коморах та інше. Це зрозуміло, не на користь справі. Дорослі не замислюються над тим, що 

дитина наслідує їхні дії. Наслідування, як відомо, одна з особливостей дитячої психіки, характерна риса дошкільника і разом з тим своєрідний спосіб засвоєння. Через відсутність життєвого досвіду діти наслідують правильні і негативні дії та вчинки старших, а тому цю особливість слід врахувати у виховній роботі. Дорослі повинні дбати про те, щоб перед дітьми завжди був позитивний приклад людей, які їх оточують. 

Отже, шановні батьки, від нас з вами залежить здоров'я і безпека життя наших малюків, їхнє комфортне перебування в оточуючому середовищі.

 

ТИЖДЕНЬ БЕЗПЕКИ (КВІТЕНЬ 2024)

Тематика занять,профілактичних бесід, дидактичних ігор,вправ, тренінгів з дітьми дошкільного віку:

ДИТИНА СЕРЕД ЛЮДЕЙ

ПРЕДМЕТИ НАВКОЛО НАС

1. Небезпека відкритих вікон та балконних дверей. 2. Високі предмети і безпека дитини ( дерева, паркани, високі полиці, шафи у приміщенні й прагнення малюка дістати якусь річ). 3. Виделка – друг, виделка – ворог. Правила користування виделкою. Культура поведінки за столом. 4. Голка – чарівниця в умілих руках. Техніка безпеки під час користування голкою. 5. Ґудзик. Функціональне призначення та доцільність використання в ролі іграшки. 6. Електрика. Безпечна поведінка з електричними приладами. 7. Комп’ютер. Комп’ютерні ігри та здоров’я. Раціональний розподіл часу на комп’ютерні ігри та перегляд телепередач. 8. Лижі та санчата. Зимові види спорту та відповідний інвентар ( лижі, лижні палиці,ковзани, санки та ін..). 9. Місце проведення зимових розваг. Правила поведінки під час катання на санках, лижах,ковзанах, льодовій доріжці. 10.Намистинка. Виникнення намиста. Небезпека для життя, коли намистинка стає іграшкою. 11.Ніж. Призначення різних ножів ( для риби, м’яса, овочів, фруктів, хліба та ін.) та небезпека для здоров’я за невмілого користування ними.            12. Ножиці. Техніка безпеки під час роботи з ножицями. 13. Скло. Друзки розбитого скла й можливі порізи. Елементи першої допомоги при порізі. 14. Чужорідні тіла. Шкода , якої вони завдають, потрапивши ненароком у різні органи  тіла ( вухо, шлунок, дихальні шляхи). Правила першої допомоги. 15. Миючі засоби. Вироблення поведінкової установки щодо використання миючих засобів.

ВОГОНЬ – ДРУГ, ВОГОНЬ – ВОРОГ

БЕЗПЕЧНІ ТА НЕБЕЗПЕЧНІ ВУЛИЦІ ТА ДОРОГИ

1. Засоби пересування. Види транспорту. 2. У світі дорожніх знаків. Ознайомлення з дорожніми знаками. 3.Світлофор – Моргайлик. Історія виникнення світлофора. Роль світлофора у безпеці руху транспорту та пішоходів. 4.Ігрові ситуації, спрямовані на закріплення дітьми правил вуличного руху та поведінки на вулиці.

ПРИРОДА – ДРУГ,  КОЛИ ТИ ЇЇ ДОБРЕ ЗНАЄШ

1. Земля – наша мати. Звичаї, традиції, пов’язані із землею. Ознайомлення з правилами поведінки у довкіллі. 2. Народна мудрість та художні твори про сонце. 3. Сонце та його цілющі промені. Засмага чи сонячні опіки? Перебування на сонці. 4. Вода – цілющій сік землі. Звичаї, традиції,пов’язані з використанням води.Ознайомлення з водними процедурами. 5. Ігрові ситуації, спрямовані на навчання правил поведінки поблизу водойм та на воді. 6. Різні стани води. Кипляча вода, водяна пара небезпечні для людини. 7. Лід. Правила катання на льодових доріжках. Сніг. Безпека під час катання на лижах,ковзанах, санчатах. 8. Повітря. Організація дослідницько – пошукової роботи для визначення наявності повітря у просторі, деяких речовинах, рідинах ( воді, цеглині, землі та ін.)повітряні ванни й дотримання повітряного та рухового режимів. 9. Рослини навколо тебе. Рослини   ліки.Отруйні рослини ( беладонна, вовчі ягоди, вороняче око та ін.). 10. Виховання дбайливого ставлення до рослин. 11. Моделювання ігрових ситуацій на закріплення навичок поводження з отруйними   рослинами. 12. Гриби їстівні та отруйні. Розрізнення їстівних та отруйних грибів за назвами та малюнками. 13. Народна мудрість про кішку. Ознайомлення зі способом життя кішки. Дотримання безпеки під час ігор з нею. 14. Собака – вірний друг людини. Дотримання правил гігієни та безпечної поведінки під час контактів із собакою. 15. Комахи ( оси, бджоли, комарі та ін..). захист від укусів комах. 16. Небажані контакти на морі ( медуза, морський дракончик та ін..). правила поведінки з морськими тваринами.

 

СТИХІЙНІ ЛИХА

1. Повінь. Уявлення про повінь як стихійне лихо. Правила поведінки у разі стихійного лиха. 2. Землетрус. Пояснення явища та моделювання навичок поведінки.  3. Буря і шторм. Репродукції картин. 4. Гроза. Гроза як природне явище. Навчання правил поведінки під час грози.

 

 

 

ПАТРІОТИЧНЕ     ВИХОВАННЯ


Патріотичне почуття за своєю природою – інтегральне, оскільки об’єднує в одне ціле всі сторони розвитку особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, фізичну.

Воно формується поступово під впливом навколишнього середовища та інших виховних чинників. Бути патріотом – означає любити материнську мову, свій дім, батьків і усіх людей, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції народу, людську працю, прагнути не лише зберігати  духовні скарби народу, а й примножувати їх. Саме ці проблеми і є визначальними у громадському вихованні дітей дошкільного віку.
Патріотизм – це, образно кажучи, сплав почуття й думки, осягнення святині - Батьківщини – не тільки розумом, а й передусім серцем…
Патріотизм починається з любові  до людини.
Патріотизм починається з колиски
 (Василь Сухомлинський)

Людина сильна своєю громадянськістью, своїми почуттями любові до рідної землі, до духовних надбань свого народу..
Дитина набирається вражень та знань про навколишнє: про близьких людей, про свою милу Батьківщину, які залишають у душі її незабутні спогади на все життя.  З ранніх років закладати в малюка готовність захищати й примножувати здобутки народу, рідного краю. Як відомо, у житті є різні цінності.  Але є й такі святині, які ні з чим не можна зіставити і порівняти. Вітчизна, ввіданість рідній землі й народові. 
Виховання любові до своєї країни ми поєднуємо з поданням дитини елементарних знань про державу і право, про національну символіку – Державний герб, Прапор, Гімн, з вихованням поваги до символів української держави. Ознайомлення дітей зі звичаями, традиціями, народними обрядами,  малими жанрами фольклору.
Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови
 громадянської поведінки. Однак це лише передумови. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася. У  цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.                         
До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:
• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);
• формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей.

 При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які
 тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на
українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).
Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни.
Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу  (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).
У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння,  енергії та вміння докладають люди, аби на столі з'явилися смачні булочки.
Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми "Праця твоїх батьків". На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.
Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи  Вітчизну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають  квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного  заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.
Ознайомлення з рідним містом - один із засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.
Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності,властиві дошкільному віку.

Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).
Залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.
Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою  на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.
Загальновідомо, що досить складним в роботі по ознайомленню з рідним містом, особливо з його історією та визначними місцями, є складання розповіді для дошкільнят. ри цьому необхідно пам’ятати наступне.
Супроводжувати розповідь наочними матеріалами: фотографіями, репродукціями, слайдами, схемами, малюнками та ін.
Звертатись до дітей із запитаннями в ході розповіді, щоб активізувати їх увагу, викликати бажання щось дізнатися самостійно, спробувати про щось здогадатися, запитати. Спонукати мислення дітей проблемними запитаннями: „Як видумаєте, чому саме на цьому місці люди вирішили побудувати місто? Звідки така назва? Що вона може означати?”.
Не називати дат: вони утруднюють сприйняття матеріалу. Використовувати такі вирази: „Це було дуже давно, коли ваші бабусі та дідусі були такими ж  маленькими, як ви” або „Це було дуже-дуже-дуже давно, коли ваших мам, тат, бабусь та дідусів ще не було на світі”.
Використовувати доступну дітям лексику, пояснювати значення незнайомих слів, не вживати спеціальної термінології, не перевантажувати розповідь складними
граматичними конструкціями.
Тематичні блоки роботи з дітьми по ознайомленню з рідним містом.:
1. Історія міста. Назва. Чому тут виникло поселення людей?
2. Найбільша площа. Моя вулиця. На якій вулиці розташований мій дитячий садок? Вулиці нашого міста.
3. Визначні місця нашого міста. Пам’ятники, будівлі, музеї, театри.
4. Праця дорослих. Підприємства нашого міста. Чим прославлене місто.
5. Герб міста. Які символи на ньому зображені. Як вони пов’язані з історією та працею людей в нашому місті.
6. Видатні люди рідного міста. Чиїми іменами названі вулиці, школи, підприємства. Чому? Які люди прославили наш край?
7. Природа рідного міста. Які дерева, квіти прикрашають вулиці міста. Яких рослин найбільше. Як називається ріка, на березі якої розташоване місто. Які корисні копалини є в нашому краї, місті.